Постанова

від 01.09.2015 по справі 825/2654/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2015 року Чернігів Справа № 825/2654/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Транс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Транс» (далі - ТОВ «ОСОБА_2 - Транс», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Прилуцька ОДПІ, відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Прилуцької ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юра-Транс» (код за ЄДРПОУ 38776519) за результатами якої складено акт від 03.12.2014 № 692/22-38776519;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Прилуцької ОДПІ від 16.12.2014 № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 48017,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 24 008, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач посилається на протиправність дії Прилуцької ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юра-Транс» оскільки підстав для проведення перевірки, передбачених ст. 78 ПК України, як і будь-яких інших підстав, не було, а отже проведення перевірки є незаконним.

ТОВ «Юра-Транс» вважає висновки ревізора за результатами перевірки безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. У період який перевірявся, підприємство ТОВ «Юра-Транс» мало фінансово-господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пауербуд» (далі - ТОВ «Пауербуд»). Зазначене підприємство на підставі укладеного договору доручення №01/08/14-П від 01.08.2014 надавало послуги, за результатами яких були складені акти виконаних робіт, а також між підприємствами проведені розрахунки у безготівковій формі, про що свідчать рух коштів по рахунку підприємства та банківські виписки. Всі первинні документи з господарських операцій між ТОВ «Юра-Транс» та ТОВ «Пауербуд» були надані до перевірки. Первинні бухгалтерські документи по господарських взаємовідносинам між ТОВ «ОСОБА_2 - Транс» з ТОВ «Пауербуд», які досліджені під час перевірки, відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, мають обов'язкові реквізити, а саме: назву підприємства, від імені яких вони складені, назву (форму), код форми, дати і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Зазначені податкові накладні ТОВ «Пауербуд» на законних підставах надало ТОВ «Юра-Транс», оскільки ТОВ «Пауербуд» станом на серпень 2014 року (перевіряємий період) було зареєстровано як платник податку на додану вартість та у зазначений період, відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування в Україні, в установленому порядку надавало до податкових органів за місцем податкового обліку документи податкової звітності. Отже, формування ТОВ «Юра-Транс» податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ «Пауербуд» відповідає чинному законодавству та не містить порушень п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також надали до суду додаткові письмові пояснення в яких вказали, що для виконання своїх обов'язків експедитора та діючи на підставі договорів із замовником ТОВ «ОСОБА_2 - Транс» укладає договори про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільними транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, за умовами яких ТОВ «ОСОБА_2 - Транс», діючий як довіритель і довірена особа клієнта (замовника), довіряє повіреному (довіреній особі перевізника) за винагороду здійснювати пошук та підбір безпосередніх перевізників вантажу. Оскільки відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №01/08/14-П від 01.08.2014 ТОВ «Пауербуд», як повірений, прийняв зобов'язання щодо забезпечення ним підбору безпосередніх перевізників для перевезення товару від відправників до отримувачів вантажу, то ТОВ «ОСОБА_2 - Транс» здійснював лише контроль за відправкою вантажу від відправника, але не здійснював підбір та визначення конкретних перевізників вантажу, оскільки це є обов'язком повіреного. Розрахунки між ТОВ «ОСОБА_2 - Транс» і ТОВ «Пауербуд» за надані послуги здійснювались у безготівковій формі шляхом оплати виставлених рахунків ТОВ «Пауербуд».

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Прилуцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Юра-Транс», за результатами якої складено акт перевірки від 03.12.2014 № 692/22-38776519. На підставі даного акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № НОМЕР_1.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій Прилуцької ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юра-Транс», то представник зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 24.12.2010 саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та не обґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Юра-Транс» (довіритель) та ТОВ «Пауербуд» (повірений) укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.08.2014 №01/08/14-П. У розділах 2-6 даного договору (довіритель) іменується експедитором-1, а (повірений) іменується експедитором-2. Здійснення транспортно-експедиційного обслуговування (надання транспортно-експедиційних послуг) провадиться на підставі наданих експедитором-1 заявок, де обумовлюються конкретні умови послуг. Заявки є невід'ємною частиною даного договору, повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (зазначені документи до перевірки не надані). Також при проведенні перевірки посадовими особами ТОВ «ОСОБА_2 - Транс» не надано підтверджуючих документів з питання формування ціни при виконанні вище зазначеного договору та документи згідно п.3.1 договору, що підтверджують умови завантаження та розвантаження транспортного засобу та ін. Зазначене в свою чергу свідчить про порушення позивачем п.44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Представник відповідача зазначив, що із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування позивачем податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Юра-Транс» (код ЄДРПОУ - 38776519) зареєстроване 04.03.2014 в якості юридичної особи, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 17), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1425254500003 (а.с. 18) та перебуває на податковому обліку в Прилуцькій ОДПІ з 05.03.2014 за № 252514027202, що підтверджується актом перевірки від 03.12.2014 №692/22-38776519 (а.с. 22-35).

На підставі наказу 25.11.2014 №853 (а.с. 50), згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України, Прилуцькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Юра-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Пауербуд» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2014 № 692/22-38776519 (а.с.22-35), на підставі якого Прилуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 48 017,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 008, 50 грн. (а.с. 41).

Податкове повідомлення-рішення 16.12.2014 № НОМЕР_1 було оскаржено ТОВ «Юра Транс» в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 26.03.2015 №13350/6/99-99-10-01-04-25 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.36-40).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Юра-Транс» (довіритель) та ТОВ «Пауербуд» (повірений) укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.08.2014 №01/08/14-П (а.с. 58-60).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. вказаного договору ТОВ «Юра-Транс», як довіритель і довірена особа клієнта, доручає ТОВ «Пауербуд», як повіреному (довіреній особі перевізника) за винагороду здійснювати пошук та підбір перевізників з метою забезпечення вантажами транспортних засобів для транспортування їх у міжнародному та міжміському сполученні.

Повірений, діючи за дорученням довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників та/або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим, або своїм вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимогам Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень та інших законодавчих чи нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України.

Договір підписаний директорами підприємств та скріплені печатками.

Оскільки відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2014 №01/08/14-П ТОВ «Пауербуд», як повірений, прийняв зобов'язання щодо забезпечення ним підбору безпосередніх перевізників для перевезення товару від відправників до отримувачів вантажу, то ТОВ «ЮРА-ТРАНС» здійснював лише контроль за відправкою вантажу від відправника, але не здійснював підбір та визначення конкретних перевізників вантажу, оскільки це є обов'язком повіреного.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- рахунки-фактури (а.с. 66, 75, 86, 96, 105, 116, 127, 152, 163, 180);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 67, 76, 87, 97, 106, 117, 128, 153, 164, 181);

- товарно-транспортні накладні (а.с.70-74, 79, 81-85, 90-95, 100-104, 109-113, 115, 120-126, 131-151, 156-162, 167-171, 173, 176, 178, 179, 184-188);

- податкові накладні (а.с. 68, 77, 80, 88, 98, 107, 114, 118, 129, 154, 165, 182);

- реєстри наданих транспортних послуг згідно акту та рахунку (а.с. 69, 78, 89, 99, 108, 119, 130, 155, 166, 183);

- видаткові накладні (а.с. 172, 174, 175, 177);

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року (а.с. 51-56);

- акт звіряння по взаємних розрахунках за період серпень 2014 року - листопад 2014 року між ТОВ «ЮРА-ТРАНС» та ТОВ «Пауербуд» (а.с. 189);

- оборотно-сальдова відомість по рахунку (а.с.57);

- копії договорів із замовниками транспортно-експедиційних послуг (а.с. 190-192, 193-194, 195, 196-197, 198-199, 200-202, 203-204, 205, 206, 207, 208).

Крім того, під час перевірки надавались всі первинні документи по договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 01.08.2014 №01/08/14-П, що підтверджується актом перевірки (а.с. 24).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Пауербуд» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 63), а також зареєстровано платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Пауербуд», містять всі реквізити, згідно Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом відповідач посилається на те, що товарно-транспортні накладні не містять таких реквізитів для встановлення змісту операцій, як подорожні листи, найменування та власників вантажу, відстаней перевезення, детальних місць навантаження та розвантаження, інформації про власників транспортних засобів, не зазначено час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо фіктивності та обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є контрагентом ТОВ «ЮРА-ТРАНС», та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний Суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження суми податку на додану вартість, за серпень 2014 року, на суму 48 017,00 грн. є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги ТОВ «ОСОБА_2 - Транс» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 16.12.2014 № НОМЕР_1.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дії Прилуцької ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юра-Транс», за результатами якої складено акт від 03.12.2014 № 692/22-38776519, то суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові № КУ800/29102/13 від 19.12.2013 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, оскільки позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а отже не використав своє право не допуску посадових осіб до проведення перевірки, то підстави для визнання неправомірними дій Прилуцької ОДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Юра-Транс» відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена і в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 по справі № К/9991/79069/12 та від 30.10.2013 по справі №К/9991/79069/12.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що « ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Транс» є обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, судові витрати у розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Транс» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 16.12.2014 № НОМЕР_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м.Чернігів/ 22030001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 - Транс» (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки вул. Костянтинівська, 120/4, код ЄДРПОУ 38776519) судові витрати в розмірі 182,70 грн., згідно платіжного доручення №2660 від 14.08.2015.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення .

Суддя підпис ОСОБА_4

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков