Ухвала

від 30.09.2015 по справі 815/6165/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6165/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю прокурора Пашаєва Г.В., представника позивача ОСОБА_1. та представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та адміністративним позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської Олени Андріївни (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3) про скасування рішення про державну реєстрацію, свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року заступник прокурора м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (далі Реєстраційна служба Одеського МУЮ, Реєстраційна служба) та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського МУЮ Каменської О.А. (далі Державний реєстратор) про зобов'язання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2014 року № 10819058 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2014 року № 17633361 та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок. У листопаді 2014 року з аналогічним позовом до суду звернулась ОСОБА_4.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року справи за названими позовами заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, видано свідоцтво від 11 лютого 2014 року про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а також видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 лютого 2014 року про реєстрацію права власності. На думку позивачів, вказану реєстрацію здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року позовні вимоги заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11 лютого 2014 року № 10819058 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 105,6 кв. м.. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2014 року № 17633361 на вказаний житловий будинок.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 2, 3, 6, 60, 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». На думку апелянта, у позовній заяві ОСОБА_4 не було зазначено, які саме права та обов'язки останньої у сфері публічно-правових відносин виникли, було змінено або припинено у зв'язку з оскарженим рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2014 року. Крім того, судом не прийнято до уваги, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушень інтересів держави, проте вказані порушення не були доведені заступником прокурора м. Одеси та не були встановлені в суді першої інстанції. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивачів та прокурора про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що Державним реєстратором Реєстраційної служби Каменською О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, видано ОСОБА_3 свідоцтво від 11 лютого 2014 року про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а також видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 лютого 2014 року про реєстрацію права власності на вказаний будинок.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Державним реєстратором під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 було порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 згідно договору дарування квартири від 15 жовтня 2002 року № 5-3810 прийняв в дар двохкімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 36 кв. м., жилою площею 28,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а. с. 143).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно ч. 1 ст. 8 названого Закону орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Пунктами 1 та 2 ч. 2 ст. 9 Закону встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 названої статті Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внесення записів до Державного реєстру прав;

- видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

- надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

На момент виникнення спірних правовідносин (звернення позивача до Реєстраційної служби із відповідною заявою) процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначалися Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

На підставі п. 27 названого Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є:

- укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

- інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно п. 28 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

Пунктом 9 вказаного Порядку встановлено, що заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.

В пункті 29 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Відповідно до абзацу 2 п. 44 Порядку державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо новозбудованого або реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою (крім випадків проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на квартиру, житлове чи нежитлове приміщення).

Згідно п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення).

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, був визначений виключний перелік документів, які подаються разом із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_3 здійснив прибудову до вказаної вище квартири, збільшивши площу останньої (т. 2 а. с. 147). При цьому, згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 4 березня 2014 року № 01-26/щ-231, в останньому відсутня інформація стосовно прийняття рішень Одеською міською радою щодо надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 43).

Крім того, згідно листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 4 вересня 2014 року № 01-15/661п, останнє не надавало вихідні дані на розробку проекту будівництва вказаного об'єкту (т. 1 а. с. 42).

Матеріалами справи також встановлено, що наказом Інспекції ДАБК в Одеській області від 15 жовтня 2014 року скасовано реєстрацію декларації від 26 березня 2012 року № ОД 08212045272 про початок виконання будівельних робіт з реконструкції названої квартири (т. 2 а. с. 151).

За таких даних, ОСОБА_3 здійснив прибудову до квартири № 1 за адресою: АДРЕСА_1 без затвердженого проекту на будівництво та на земельній ділянці, що не була відведена останньому для вказаної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 названої статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та видане на його підставі свідоцтво про право власності на нерухоме майно підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки вказані дії були здійсненні в порушення п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також частин 1 та 2 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на відсутність порушення прав та інтересів позивачів оскарженими рішенням та діями відповідача, оскільки земельна ділянка, на якій розташований зареєстрований об'єкт нерухомості, перебуває у комунальній власності Одеської міської ради. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 існує спір про право щодо названої земельної ділянки.

Доводи апелянта щодо пропущення позивачами процесуального строку звернення до суду не спростовують доводів позивача ОСОБА_4 про те, що остання дізналася про порушення відповідачем її прав та законних інтересів лише 28 вересня 2014 року, а тому її звернення до суду з даним позовом у листопаді 2014 року відбулося в межах встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 5 жовтня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко