Постанова

від 30.09.2015 по справі 815/2695/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2695/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.,

Лук’янчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вікторія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015р. по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Вікторія» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015р. приватне акціонерне товариство «Вікторія» (далі ПрАТ «Вікторія») звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015р. за №0000052202.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в період з 12.12.2014р. по 18.12.2014р. на підставі наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 3.12.2014р. за №686 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» фахівцем податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Вікторія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Інтер-Імпрекс» за період квітень 2014р, ПП «Буд-Системс» за період червень 2014р. та ПП «Ін Кар» за період липень та серпень 2014р..

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 25.12.2014р. за №2384/15-21-22-02/23867078 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Інтер-Імпрекс», ПП «Буд-Системс» та ПП «Ін Кар»; перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтер-Імпрекс» у квітні 2014р., ПП «Буд-Системс» у червні 2014р. та ПП «Ін Кар» у липні та серпні 2014р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки; перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 470007,43грн., у тому числі: квітень 2014р. у сумі 355000,00грн., червень 2014р. у сумі 34166,6грн., липень 2014р. у сумі 22507,50грн., серпень 2014р. у сумі 58333,33грн..

На підставі акту перевірки 20.01.2015р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №№0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 705 011,15 грн. за основним платежем - 470 007,43грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 235 003,72грн.).

Позивач зазначив, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають існуючим фактичним обставинам та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим є протиправними. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015р. у задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Вікторія» (код ЄДРПОУ 23867078) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови та прийняття по справі нової постанови, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Інтер-Імпрекс», ПП «Буд-Системс» та ПП «Ін Кар», оскільки у них не було технічних можливостей для здійснення господарських операцій, не надано податкової звітності.

Проте з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов помилково, не давши належну оцінку тим доказам, які надані до матеріалів справи.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Вікторія» 25.12.20114р. складено акт за №2384/15-21-22-02/23867078 (т.1 а.с.12-26) у висновках якого вказано на порушення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-Імпрекс», ПП «Буд-Системс», ПП «Ін Кар» п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, ДПІ 20.01.2015р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 705 011,15грн. (за основним платежем - 470 007,43грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 235 003,72грн. (т.1 а.с.27).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ про те, що: по ТОВ «Інтер-Імпрекс» розрахунки не проводились, підприємство не подало податкову декларацію за квітень 2014р., у зв'язку з чим не задекларовано податкові зобов'язання; по ПП «Буд-Системс» підприємство не знаходиться за податковою адресою, по контрагентам не підтверджені господарські операції, не можливо підтвердити реальність отриманих послуг; по ПП «Ін Кар» - підприємство не знаходиться за адресою, підтвердити реальність господарських операцій не можливо.

Перевіряючи правомірність та підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, судова колегія виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 2.12.2010р.

Правилами п.198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, п.п.198.6 п.198 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За правилами п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеними угодами.

Відповідно до п.п.201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, що на адресу ПрАТ «Вікторія» направлені запити ДПІ про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ПП «Буд-Системс» за період червень 2014р., з ТОВ «Інтер-Імпрекс» за період квітень 2014р., з ПП «Ін Кар» за липень серпень 2014р. (т.2 а.с.34,35,36,37). Керівником підприємства на виконання вказаних запитів направлено на адресу ДПІ відповідні документи податкового та бухгалтерського обліку (т.2 а.с.30-33).

Під час з'ясування обставин по справі, представник ДПІ повідомив, що дійсно позивачем були надані усі необхідні первинні документі податкового та бухгалтерського обліку, і у них, як у перевіряючих не було зауважень щодо їх оформлення та дійсності.

Що стосується взаємовідносин з ТОВ «Інтер-Імпрекс».

Так, у відповідності до договору №5 від 17.03.2014р. (т.1 а.с.109) ТОВ «Інтер-Імпрекс» узяло на себе обов'язок виконати роботи з ремонту амформ в камфорному цеху на об'єкти платника податку, а останній зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи в порядку та на умовах договору. На підтвердження виконання умов договору надано ПН №594 від 30.04.2014р. на загальну суму 2130000,0грн. у тому числі ПДВ на суму 355000,0грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 30.04.2014р., акт прийому виконаних робіт за квітень 2014р. (т.1 а.с.125), платіжні доручення про оплату послуг (т.1 а.с.137,138,139).

Квитанцією №1 від 15.05.2014р. підтверджено реєстрацію ПН №594 від 30.04.2014р. в держаному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.113).

Наведені вище документи підтверджують надання ТОВ «Ґнтер-Імпрекс» послуг за договором та отримання коштів у безготівковій формі, що дає право платнику податку на формування податкового кредиту по цим господарським операціям.

Що стосується посилань ДПІ про те, що контрагентом не задекларовані податкові зобов'язання, то судова колегія вважає, що декларування контрагентом податкових зобов'язань не ставить в залежність права позивача на формування податкового кредиту.

В свою чергу відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не надав до суду жодного доказу щодо обізнаність позивача про будь-які недостовірні відомості відносно контрагента та його керівника або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Судова колегія вважає, що наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (несплата податків, притягнення до відповідальності керівника підприємства) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Що стосується взаємовідносин з ПП «Буд-Системс».Так, відповідно до договору №15 від 26.05.2014р. (т.1 а.с.140-142) ПП «Буд-Системс» (виконавець) зобов'язується в порядку та на умовах договору виконати роботи з ремонту лінії переробки винограду на об'єкті що належить позивачу. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до перевірки податкову накладну №2941 від 30.06.2014р. на загальну суму 205000,0грн. у тому числі ПДВ на суму 34166,60грн. (т.1 а.с.143), локальну смету на проведення ремонту лінії переробки винограду (т.1 а.с.144-147), довідку про вартість виконаних робіт та витрат за червень 2014р. (т.1 а.с.160), акт прийому передачі виконаних будівельних робіт за червень 2014р. (т.1 а.с.148-157), платіжні доручення про оплату вартості виконаних робіт (т.1 а.с.170-174).

Вказані документи, які були надані до перевірки підтверджують надання ПП «Буд-Системс» послуг з ремонту лінії з переробки винограду та відповідно отримання коштів за їх виконання. Зауважень з боку ДПІ щодо порядку оформлення первинних документів та отримання коштів не було, про що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив представник ДПІ.

В акті перевірки ДПІ посилалась на те, що за результатами перевірки було встановлено, що ПП «Буд-Системс» не знаходилось за податковою адресою, а також не можливо підтвердити господарські операції з контрагентами по другому ланцюгу постачання.

Судова колегія вважає, що сам по собі факт не знаходження підприємства або його керівництва (ПП «Буд-Системс») за встановленою адресою та не підтвердження господарських операцій по другому ланцюгу постачання не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту по цим операціям, при наявності належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

По взаємовідносинам з ПП «Ін Кар».

Так, за умовами договору №02\07 від 2.07.2014р. (т.1 а.с.88,89) ПП «Ін-Кар» узяло на себе обов'язок надати маркетингові послуги з маркетингових досліджень за напрямками, які цікавлять ТОВ «Вікторія». На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до ДПІ податкову накладну за №3036 від 31.08.2014р. (т.1 а.с.91), яка зареєстрована в держаному реєстрі податкових накладних у встановленому законом порядку, акт прийому передачі виконаних робіт від 31 серпня 2014р. (т.1 а.с.90), платіжні доручення про оплату наданих послуг (т.1 а.с.176-178), звіт про проведення маркетингових досліджень (т.1 а.с.196-214).

Як вказано в акті перевірки та поясненнях представника ДПІ, зауважень щодо оформлення первинних документів у відповідача не було.

Крім того, за умовами договору поставки №07/07 від 7 серпня 2014р. (т.1 а.с.93,94) ПП «Ін Кар» узяло на себе обов'язки щодо поставки сусла виноградного на умовах і в порядку визначеного цим договором. На підтвердження належного виконання умов договору позивачем надано до перевірки податкову накладну №1407 від 29.07.2014р. (т.1 а.с.96), податкову накладну №1510 від 16.02.2014р. (т.1 а.с.100), квитанції про державну реєстрації ПН в реєстрі (т.1 а.с.97,101), видаткову накладну на концентрований виноградний сік від 29.07.2014р. (т.1 а.с.95), ТТН на перевезення вказаного товару (т.1 а.с.98,102), платіжні доручення про оплату послуг (т.1 а.с.104-108, 176-178).

Отже наведені документі підтверджують надання позивачу маркетингових послуг та поставку сусла. З боку ДПІ не було зауважень щодо оформлення первинних документів.

Що стосується посилань ДПІ в акті перевірки на відсутність ПП «Ін Кар» за адресою та не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом по другому ланцюгу з ПП «Хол Авто», то судова колегія вважає, що складання акту про відсутність платника податку за місцем знаходження та відсутність документів по господарським операціям з іншим контрагентом не позбавляють права позивача на формування податкового кредиту з ПП «Ін Кар».

Як визначено в ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи договори про надання послуг та поставки товару між позивачем та наведеними контрагентами укладені у відповідності до вимог діючого законодавства. Представником ДПІ не доведено, що надані до перевірки та матеріалів справи договори порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод громадянина (підприємства), а тому судова колегія вважає, що вони є дійсними і спрямовані на реальне настання наслідків щодо надання встановлених цими договорами послуг.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивачем доведений факт реальності господарських операцій з ТОВ «Інтер-Імпрекс», ПП «Буд-Системс», ПП «Ін Кар» та відповідно оплату таких послуг.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав та дійшов помилкового висновку про те, що при наявності усіх первинних документів, позивач не підтвердив реальність господарських операцій.

В даному випадку, судова колегія вважає, що ДПІ, як суб'єкт владних повноважень, повинна довести ті факти, на які посилалась в акті перевірки.

Оскільки представник ДПІ не зміг довести правильність висновків акту перевірки щодо порушень з боку платника податків, судова колегія вважає, що в матеріалах справ є усі необхідні первинні документі податкового та бухгалтерського обліку, які спростовують висновки ДПІ, та підтверджують реальність отриманих послуг.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що постанову суду не можливо вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про задоволення вимог з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вікторія» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позовов приватного акціонерного товариства «Вікторія» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення 20.01.2015р. за №0000052202 яким ПрАТ «Вікторія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму за основним платежем - 470007,43грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 235003,72грн.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 2 жовтня 2015р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук’янчук