Ухвала

від 15.09.2015 по справі 0870/11625/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/36408/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013

у справі № 0870/11625/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Естамп-XXI»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Естамп-XXI» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2012 № 0001802211 та № 0001812211 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Естамп-XXI» з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Фінпрофіль» за період з 01.05 по 31.05.2011, складено акт № 34/23-2/37255394 від 07.03.2012.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, платник податків направив до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя заперечення від 15.03.2012 № 15/03. Податковий орган, розглянувши подані заперечення, надав позивачу відповідь від 23.03.2012 № 288/10/23-2, якою повідомив, що у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, які не були досліджені під час проведення перевірки та зазначені у запереченнях, прийнято рішення про проведення позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, яка буде розпочата 28.03.2012 терміном 5 робочих днів.

Згідно з пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було видано наказ № 86 від 28.03.2012 та направлення № 45 від 28.03.2012 на проведення виїзної позапланової перевірки з питання з'ясування обставин, які не були дослідженні під час позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Фінпрофіль» за період часу з 01.05 по 31.05.2011.

У зв'язку з відпустками посадових осіб ТОВ «Естамп-XXI» не було можливості ознайомити посадових осіб з направленням та вручити копію наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 28.03.2012 № 86 та направлення від 28.03.2012 № 45, про що складено акт неможливості вручення від 28.03.2012 № 7/23-2/37255394. Перевірку було призупинено згідно наказу № 98 від 28.03.2012.

Листом № 62 від 19.04.2012.(вх. № 1791/10 від 19.04.2012) ТОВ «Естамп-XXI» повідомило податковий орган про втрату документів підприємства.

Відповідач у відповідності до вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України надав термін до 17.07.2012 для поновлення всіх первинних документів підприємства та зобов'язав після поновлення надати документи до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя для проведення перевірки. Листом № 27 від 16.07.2012 (вх. № 5495/10 від 16.07.2012) ТОВ «Естамп-XXI» повідомило, що директор підприємства знаходиться на стаціонарному лікуванні, відповідальність за фінансово-господарську діяльність несе безпосередньо керівник - Бондаренко С.В.

Копію наказу від 23.08.2012 № 849 про проведення позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про початок позапланової невиїзної перевірки № 90 від 23.08.2012 направлено ТОВ «Естамп-XXI» поштою 23.08.2012 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем в період з 23.08 по 30.08.2012 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Фінпрофіль» за період з 01.05 по 31.05.2011, результати якої оформлено актом № 88/22-11/37255394 від 04.09.2012, в якому встановлені порушення: пп. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 935 444 грн.; п. 198.6, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на 813 430 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.09.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001802211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 935 444 грн. основного платежу;

- № 0001812211 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 813 431 грн., в т.ч.: 813 430 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки щодо завищення позивачем витрат на суму 4 067 150 грн. за 2 квартал 2011 року та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 813 430 грн. зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Фінпрофіль».

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД «Фінпрофіль» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 15 від 01.05.2011, за умовами якого продавець передає у власність покупцю жмих (макуху) та олію соняшникову (товар). Продавець зобов'язується провести поставку товару в повному обсязі з моменту укладення договору. Доставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Загальна вартість товару складає 4 880 580 грн.

Позивачем включено до витрат 2 кварталу 2011 року суму 4 067 150 грн. по господарських операціях з ТОВ «ТД «Фінпрофіль» та до податкового кредиту травня 2011 року суму ПДВ в розмірі 813 430 грн., сплачену в ціні придбаних у ТОВ «ТД «Фінпрофіль» товарно-матеріальних цінностей (олії та жмиху (макухи) соняшникової).

Підставою для зменшення витрат та податкового кредиту з ПДВ слугували висновки про те, що у травні 2011 року позивач здійснював господарські операції з придбання олії соняшникової та жмиху соняшникового у ТОВ «ТД «Фінпрофіль» згідно договору № 15 від 01.05.2011, але за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Фінпрофіль» встановлено, що вказане підприємство за адресою реєстрації не знаходиться, директор підприємства ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, основним постачальником ТОВ «ТД «Фінпрофіль» у квітні-травня 2011 року є ТОВ «Бізнес-Стандарт», яке віднесено до категорії «податкова яма». Оскільки перевіркою ТОВ «Бізнес-Снадарт» (акт від 30.01.2013 № 32/23-3/36320734) не підтверджено здійснення ТОВ «Бізнес-Стандарт» операцій з реалізації та/або придбання ТМЦ контрагентам-покупцям та/або продавцям, то ТОВ «ТД «Фінпрофіль» не здійснював операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Бізнес-Стандарт» та відповідно й операцій з реалізації ТМЦ іншим суб'єктам господарювання. Наданими первинними документами фактично не підтверджено постачання товарів від ТОВ «ТД «Фінпрофіль» до ТОВ «Естамп ХХІ».

В судовому порядку було встановлено факт виконання господарських операцій за договором № 15 від 01.05.2011, що підтверджено матеріалами справи, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, відомостями складського обліку сировини за травень 2011 року, посвідченнями про якість товару.

Придбані позивачем у ТОВ «ТД «Фінпрофіль» товарно-матеріальні цінності (олія та жмих) були використані позивачем у власній господарській діяльності. Так, для здійснення виробничої діяльності позивач орендував обладнання (виробничу лінію по виробництву олії та жмиха соняшникового, лабораторне обладнання, складські приміщення, інше обладнання) та вантажні автомобілі для перевезення готової продукції.

Олія та жмих соняшниковий позивачем внаслідок переробки були доведені до вимог ДСТУ (що підтверджується посвідченнями про якість та реалізовані ПП «Оліяр» та СТОВ «Дружба народів». Вказані обставини підтверджуються: договором купівлі-продажу № 11/01 від 11.01.2011, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку готової продукції, оборотно-сальдовою відомістю складського обліку готової продукції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договір, укладений між позивачем та контрагентом про придбання товару не був визнаний недійсним в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

В свою чергу, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю контрагента за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «ТД «Фінпрофіль», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний