Ухвала

від 15.09.2015 по справі 804/9973/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/66606/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряГончар Н.О. та представників сторін: від позивача Денисенко Т.М. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у справі № 804/9973/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче - технічне підприємство «АГРОТЕХМАШ» доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче - технічне підприємство «АГРОТЕХМАШ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000022202, № 0000032202 від 11.07.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем видано наказ № 460 від 06.03.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВТП «АГРОТЕХМАШ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період з 01.03.2012 по 31.03.2013;

- 10.06.2013 позивачем було відмовлено в допуску до перевірки, про що складено акт - відмову;

- відповідачем проведено перевірку позивача за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ, АІО ОР ДПА у м. Дніпропетровськ, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ, ТАХ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ, АРМ «Аудит» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», Система «Податковий блок», акту № 221/22-50/37675706 від 04.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.01.2012 - 30.11.2012», за результатами якої складено акт № 2063/225/24242854 від 17.06.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.85.2 ст.85, п.44.3 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 811,67 грн.; п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 852 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000022202 від 11.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 811,67 грн. за основним платежем та на 405,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000032202 від 11.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 852 грн. за основним платежем та на 426 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань слугував висновок відповідача щодо відсутності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено факт перевезення товару, а докази на підтвердження факту оприбуткування придбаного товару та його використання господарській діяльності платника податку відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується наданими позивачем первинними документами.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підтвердження поданими позивачем доказами (зокрема, первинними документами) фактичних обставин реальності здійснення господарської операції, та, як наслідок, правомірності формування спірних даних податкового обліку платника податку за результатами здійснення господарської операції з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вказаних висновків без належного дослідження поданих позивачем доказів (в тому числі, первинних документів), оскільки мотивувальна частина судового рішення суду апеляційної інстанції містить лише загальні посилання на назви первинних документів без зазначення їх реквізитів (як то дата первинного документа та номер за наявності), що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків суду в цілому по суті спору.

При цьому, судовою колегією вбачається, що висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача доказів на підтвердження факту оприбуткування придбаного товару та його використання господарській діяльності платника податку також зроблений без належного дослідження судом наявних у позивача первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що для встановлення факту реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом судам попередніх інстанцій необхідно встановити: зміст спірної господарської операції та спосіб її здійснення, рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; встановлення зв'язку між фактом придбання товару, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст спірної господарської операцій та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт поставки товару та факт подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності позивача.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний