Ухвала

від 23.09.2015 по справі 825/1137/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року м. Київ К/800/34972/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Моторного О.А., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі №825/1137/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-пряжа» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-пряжа» (далі - ТОВ «Чернігіввовна-пряжа», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 14.12.2012 №0005342320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 46319,00грн., у тому числі 37055,00грн. - основний платіж та 9264,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ м. Чернігові ДПС 25.06.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ м. Чернігові ДПС було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» з питань податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бентобудсервіс» (далі - ТОВ «Бентобудсервіс») за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 та податковій звітності з податку на прибуток за відповідний період.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок заниження ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» податку на прибуток на загальну суму 37055,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс» з огляду на нікчемність укладено правочину, що свідчить про укладання угоди без мети реального настання правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. ДПІ м. Чернігові ДПС зазначає, що поставки товару від контрагента до позивача не оформлені товарно-транспортними накладними, що спростовує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця та свідчить про безтоварний характер господарських операцій. При цьому, згідно акта ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 30.03.2012 №396/22-225/33188728 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бентобудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень 2012 року податковим органом встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Бентобудсервіс» не має основних засобів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, земельних ділянок, необхідного обладнання, технічного персоналу) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товару у обсягах, що ним задекларовані; відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою.

За результатами перевірки ДПІ м. Чернігові ДПС складено акт від 30.11.2012 №2544/22/32729278 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 №0005342320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 46319,00грн., у тому числі 37055,00грн. - основний платіж та 9264,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, на підставі належних та допустимих доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність та товарність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бентобудсервіс» підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договором закупівлі товару (вовни немитої), видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому товару на склад позивача; оплату за придбаний товар було проведено позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Бентобудсервіс», що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. Наявність вказаних документів в акті перевірки не спростовано.

Досліджені судами в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а і фактичне виконання умов договору.

Крім того, судами встановлено, що товар (вовна немита), придбаний у ТОВ «Бентобудсервіс», було використано позивачем власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, зокрема, вподальшому одержаний товар було реалізовано покупцям, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій ТОВ «Бентобудсервіс» було зареєстровано в установленому законом порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу як на підставу неправомірності формування валових витрат на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням протиправності формування позивачем валових витрат по операціям з контрагентом за встановлених обставин щодо реального виконання таких операцій та фактичної зміни активів товариства.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ м. Чернігові ДПС у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Бентобудсервіс».

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновку судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення 14.12.2012 №0005342320.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі №825/1137/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

О.А. Моторний