Ухвала

від 30.09.2015 по справі 823/218/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/20490/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.(доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ГУ Міндоходів у Черкаській області), Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Чекаській області) про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за касаційними скаргами ОСОБА_3, Головного управління Міндоходів у Черкаській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 12 січня 2015 року №1-о про звільнення; поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за поверненням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Черкаській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50000 грн моральної шкоди.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року (з врахуванням ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року про виправлення описки) позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 12 січня 2015 року №1-о «Про звільнення ОСОБА_3.». Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Черкаській області. Стягнуто з ГУ Міндоходів у Черкаській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2015 року по 23 лютого 2015 року у сумі 22387 грн 20 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ Міндоходів у Черкаській області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 січня 2015 року по 23 лютого 2015 року у сумі 22387 грн 20 коп. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ГУ Міндоходів у Черкаській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2015 року по 23 лютого 2015 року у сумі 5205 грн 75 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Черкаській області від 12 січня 2015 року №1-о головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Черкаській області ОСОБА_3 звільнено із займаної посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності відповідно до пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), з виплатою компенсації за невикористані відпустки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні позивача порушив вимоги частини другої статті 40, 49-2 КЗпП, оскільки в результаті реорганізації ГУ Міндоходів у Черкаській області в ГУ ДФС у Черкаській області, посаду, яку ОСОБА_3 обіймав, скорочено не було.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок суми, яка підлягає стягненню відповідно до середньоденного заробітку позивача.

Постановою Кабінету Мінінстрів України від 6 серпня 2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» вирішено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

При цьому, відповідно до даного додатку ГУ Міндоходів у Черкаській області (триторіальний орган, який реорганізовується) має бути приєднано до ГУ ДФС у Черкаській області.

У зв'язку наведеним, 3 жовтня 2014 року ОСОБА_3 попереджено про майбутнє звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП. Цим же попередженням позивачу запропоновано посади головного державного ревізора-інспектора відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Черкаській області на період декретної відпустки ОСОБА_4 та головного державного ревізора-інспектора відділу спеціальних перевірок окремих платників цього ж управління на період декретної відпустки ОСОБА_5 Від запропонованих посад позивач відмовився.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначається, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено судами шляхом порівняння штатного розпису ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28 січня 2014 року та штатного розпис ГУ ДФС у Черкаській області від 8 жовтня 2014 року, що чисельність працівників зменшена з 340 до 312 штатних посад, у відділі контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Черкаській області передбачено 4 посади головних державних ревізорів-інспекторів та 1 посада начальника відділу, у відділі контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Черкаській області передбачено 6 посад головних державних ревізорів-інспекторів, 1 посада начальника відділу та 1 посада заступника начальника відділу.

Судами встановлено, що позивачу не були запропоновані посади головних державних ревізорів-інспекторів у вказаному відділі, хоча даний відділ відповідно до положення продовжив виконання аналогічних функцій відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Черкаській області.

Отже, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що в результаті реорганізації ГУ Міндоходів у Черкаській області посада, яку займав позивач скорочена не була.

Крім того, відповідно пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до довідки ГУ Міндоходів у Черкаській області від 15 січня 2015 року №662/23-00-05-048 розрахунок середньоденного заробітку позивача становив 157 грн 75 коп, а не 678 грн 40 коп, як вказав суд першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що стягненню підлягає сума 5205 грн 75 коп (157 грн 75 коп х 33 дні).

Відповідно до абзацу 3 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

З огляду на викладене, підстави звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП відсутні, а тому правильними є висновки судів про задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнято відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційні скарги ОСОБА_3, Головного управління Міндоходів у Черкаській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб