Ухвала

від 29.09.2015 по справі 816/3378/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/57566/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014

у справі № 816/3378/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.08.2014 № 0003582201/1547.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Дніпрометалхолдінг" за період червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, грудень 2011 року, ТОВ "Індіго ЛТД" за серпень 2011 року, вересень 2011 року, ТОВ "Дніпроресурс" за жовтень 2011 року, ТОВ "Промислова група "Сенсор" за лютий 2012 року, березень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, ТОВ "Віза-Пром" за квітень 2012 року, ТОВ "Гідарвлічні та пневматичні системи" за жовтень 2012 року, НВ ТОВ "Техелектросервіс" за листопад 2012 року, грудень 2012 року, складено акт від 25.07.2014 №1889/16-03-22-01-08//32686844, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог пп. 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в періоді, що перевірявся, в розмірі 257 987,00 грн., за період червень - грудень 2011 року, лютий - червень 2012 року, жовтень - листопад 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 12.08.2014 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0003582201/1547, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму в розмірі 204 688, 00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Дніпромтал-Холдінг», ТОВ «Індіго ЛТД», ТОВ «Дніпроресурс», ТОВ «Промислова група «Сенсор», ТОВ «Віза-Пром», ТОВ «Гідарвлічні та пневматичні системи» та НВ ТОВ "Техелектросервіс" на виконання умов договорів купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: виписками з банківських установ, податковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними.

Використання позивачем придбаного у зазначених контрагентів товару повною мірою підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, контрактами, митними деклараціями, реєстрами на списання матеріалів.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Дніпромтал-Холдінг», ТОВ «Індіго ЛТД», ТОВ «Дніпроресурс», ТОВ «Промислова група «Сенсор», ТОВ «Віза-Пром», ТОВ «Гідарвлічні та пневматичні системи» та НВ ТОВ "Техелектросервіс", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль