Ухвала

від 29.09.2015 по справі 804/14308/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/33520/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряКалініна О.С. та представників сторін: від позивача Нижник О.М. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 804/14308/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Корсіс ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсіс ЛТД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000792204 від 15.10.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 27.09.2013 позивачем отримано акт №537/224/35202225 від 23.09.2013 про результати камеральної перевірки даних ТОВ «Корсіс ЛТД» з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення ПДВ за серпень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 1 713 033 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792204 від 15.10.2013, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року в розмірі 1713 033 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем в порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України відображено коригування податкового кредиту на суму 1 807 220 грн. в рядку 16 декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку щодо відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства, встановлених відповідачем згідно акту перевірки. Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в декларації позивача з ПДВ за серпень 2013 року значення рядка 24 у розмірі 1 713 033 грн. виникло в результаті зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду липня 2013 року в розмірі 1 716 063 грн. (р.21) на позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 3 030 грн. (рядок 18).

Крім того, судами встановлено, що позивач декларації з ПДВ за січень 2011 року включив до складу податкового кредиту податкову накладну №1 від 31.08.2010. В додатку 1 до декларації з ПДВ за січень 2011 року зазначено підставу для коригування податкового кредиту: «помилково не включено до декларації за 08.2010». Таким чином, сума податкового кредиту в розмірі 1 807 220 грн. була помилково не включена до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2010 року, в результаті чого позивач шляхом коригування суми податкового кредиту січня 2011 року відобразив в декларації з ПДВ за січень 2011 року (рядки 16 та 16.4) та в додатку 1 (Розділ II «Коригування податкового кредиту») суму податкового кредиту в розмірі 1 807 220 грн.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає додаткових умов та/або коло обмежень щодо реалізації платником податку права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманою від постачальника товарів (послуг) податковою накладною протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної в межах 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного відображення позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2013 року спірної суми від'ємного значення податку на додану вартість та відсутності порушень, встановлених актом перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що за встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли вірного, не спростованим доводами касаційної скарги, висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний