Ухвала

від 01.10.2015 по справі 820/3642/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/35260/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Мартиненко Г. В.

представник позивача Артюх Ю. В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс") звернулось до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західна ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року позов КП "Жилкомсервіс" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу Західної ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Західна ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити КП "Жилкомсервіс" у задоволенні позову.

КП "Жилкомсервіс" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Західної ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Західною ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої були оформлені актом від 02.04.2015 року №712/20-33-22-01-07.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 09.04.2015 року №0000282212 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25137749,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 12568875,00 грн. та від 09.04.2015 року №0000272212 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток в розмірі 14831 280,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 7415 640,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позапланова виїзна перевірка була проведена на підставі наказу від 16.03.2015 року №573 "Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки КП "Жилкомсервіс". Як вбачається зі змісту наказу від 16.03.2015 року №573 та вступної частини акту перевірки від 02.04.2015 року №712/20-33-22-01-07 правовою підставою для проведення перевірки позивача була норма пп. 78.1.1 . п. 78.1 . ст. 78 Податкового кодексу України .

Відповідно до пп. 78.1.1 . п. 78.1 . ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що позапланова документальна перевірка платника податків проводиться в тому випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою передумовою проведення перевірки відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України є надсилання контролюючим органом платнику податків письмового запиту про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо можливого порушення вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем, на підтвердження дотримання порядку, встановленого в пп. 78.1.1 . п. 78.1 . ст. 78 Податкового кодексу України , не було надано доказів складання та надсилання позивачу письмово запиту, передбаченого вказаною нормою. Наведені обставини виключають законність призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27.01.2015 року по справі №21-425а14, стосовно того, що нормами ПК , з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом перевірки було дослідження взаємовідносин позивача з такими контрагентами: ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРО ПЛЮС" (код 35970722), ТОВ "ЕТЛ-ЕНЕРГО" (код 36627761), ТОВ "СТАНДАРТ" (код 25454831), ПП "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІКОН" (код 25612916), ТОВ "КОМПАНІЯ "СПО" (код 36372211), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКАЙФ" (код 38160948), ТОВ "ТІТОН ІНВЕСТ" (код 38290877), ТОВ "ТОРГТРАНСГУДЗ" (код 38150662), ТОВ "ДАЙАНА" (код 33112528), ТОВ "М.СНАБ" (код 37998289), ТОВ "Обслуговуюча компанія "Система" (код 38159031), ТОВ "БУД-ДЕВЕЛОПМЕНТ Україна" (код 38384831), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БРАЙТ" (код 38771217), ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЛІНГ" (код 39051652), КП "ХРБП" (код 37763844), ПП "АЛ'ТАІР" (код 14086815), ТОВ "СБ РЕМБУДСЕРВІС" (код 14061407), ТОВ "КОМПАНІЯ ВІВАС" (код 36816329), ПП "ГРАНД-ДЕКОР" (код 36818064), ПП "ГРОСБУХ" (код 33900281), НВПФ "ІНТЕР" (код 25465415), ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ "ПБМП-753" (код 36000108). Період часу, який охоплювався предметом перевірки, становив 2012-2014 роки.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що взаємовідносини позивача з переліченими контрагентами протягом 2012-2013 років були досліджені під час попередніх перевірок позивача, що підтверджується актами перевірок від 02.07.2012 року №1085/22-104/34467793; від 24.04.2013 року №1429/22.1-07/34467793; від 20.02.2014 року №492/20-33-22-01-07 та додатками до вказаних актів перевірок: "Реєстр суб'єктів господарювання, з якими КП "Жилкомсервіс", код ЄДРПОУ 34467793, що перевіряється, перебував у господарських відносинах (в розрізі контрагентів)".

Відповідно до абз. 2 п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1 , 78.1.4 , 78.1.8 , 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу , у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про неправомірність проведення відповідачем перевірки взаємовідносин позивача з його контрагентами за період 2012-2013 роки.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 . ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення позивачем договорів та проведення господарських операцій позивача з його контрагентами, вказані особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус зареєстрованих платників податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні податкового кредиту підприємства. Тобто, позивач, відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України , мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість за отримані товари (послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від його контрагентів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог КП "Жилкомсервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров