Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-47636/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/14608/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Ланченко Л.В., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 2а-47636/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Бумеранг»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, позов (з врахуванням уточнених позивачем позовних вимог) задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244/0 про визначення ПП «Бумеранг» податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 34417,00 грн., в тому числі: 28681,00 грн. за основним платежем та 5736,00 грн. фінансові (штрафні) санкції.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні через необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, обговоривши доводи, наведені у скарзі, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, стосовно правомірності якого виник спір, були висновки, викладені у акті від 07.07.2009 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 28681,00 грн. внаслідок порушення підпункту 1.20.5 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР). Такі висновки ОДПІ зроблені з посиланням на факт реалізації позивачем нафтопродуктів (парафіну нафтового гранульованого) за цінами нижчими, ніж звичайні, що, за висновком податкового органу, свідчить про відсутність у позивача наміру отримати економічний ефект від операцій з придбання нафтопродуктів, а відтак про відсутність зв'язку витрат з придбання нафтопродуктів з господарською діяльністю, ознакою якої є прибутковість. При цьому за звичайні ціни були взяті ціни придбання позивачем нафтопродуктів у постачальника фірми «DAROCHA» (резидент Республіки Польща) за зовнішньоекономічним контрактом від 30.11.2007 № 1/УК/07.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що контрагенти позивача - покупці нафтопродуктів (ТОВ «Монолітбудкомплект» та ПП «Гео-гарант») не є пов'язаними з ним особами, сплачують податок на прибуток на загальних підставах; з'ясування рівня звичайних цін здійснено податковим органом без дотримання відповідної процедури: для визначення звичайної ціни товару використовувалася лише інформація про ціни на зовнішньому ринку; на коливання ціни продажу нафтопродуктів вплинула зміна кусу гривні за період часу між придбанням (2007 рік) і продажем нафтопродуктів (листопад 2008 року). Наведені обставини стали підставою для висновку, що контролюючим органом не доведено, що здійснені позивачем операції з продажу не відповідають цілям господарської діяльності.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що звичайні ціни застосовуються при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток тільки у випадках, передбачених нормами Закону № 334/94-ВР, зокрема нормами підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 щодо податкових зобов'язань платника податку на прибуток при здійсненні ним операцій з пов'язаним особами та особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншою ставкою, відповідає правильному застосуванню норм матеріального права так само, як і висновок про недоведеність ОДПІ рівня звичайних цін на нафтопродукти станом на листопад 2009 року.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.2 цієї статті для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу. Також враховуються при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін (підпункт 1.20.8 цієї ж статті).

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок щодо не співставності умов формування цін придбання і реалізації позивачем нафтопродуктів з огляду на різні сегменти ринку, в яких вони були сформовані (зовнішній і внутрішній ринки), проміжку часу між операціями придбання та реалізації, об'єктивних причин, які могли вплинути на ціну товару, імпортованого на митну територію України, на внутрішньому ринку, в тому числі, коливання курсу гривні.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Закладена законодавцем у визначення господарської діяльності з метою оподаткування ознака дохідності, однак, не означає безумовне позбавлення платника податку права на валові витрати в разі якщо господарська операція мала збиток. При цьому слід враховувати об'єктивні умови ведення господарської діяльності, які в сукупності дають підстави для висновку, чи діяв платник податку розсудливо та відповідно до загально прийнятих звичаїв і розуміння цілей господарської діяльності. Оскільки в судовому процесі не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність у позивача наміру здійснити господарські операції з придбання та реалізації нафтопродуктів всупереч загально прийнятим цілям господарювання, а тільки з метою мінімізації податкових зобов'язань, суд дійшов правильного висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписЛ.В. Ланченко підписА.О. Рибченко