Постанова

від 05.05.2010 по справі 2а-47636/09/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-47636/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря  – Дрижирук М.І.,  

представника позивача - Дмитриченко О.О.

представника відповідача - Пусан Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бумеранг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2009 року  Приватне підприємство "Бумеранг" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244 та скасування першої податкової вимоги від 27.10.2009 № 1/1262.

04 березня 2010 року Приватним підприємством «Бумеранг»подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою ПП «Бумеранг»просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244.

При вирішенні спору судом враховано цю зміну позовних вимог шляхом їх зменшення з огляду на те, що відповідно до статті 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що господарська діяльність сама по собі не виключає можливість отримання суб’єктом господарювання збитку замість прибутку в певній економічній ситуації, яка, власне, і склалася на час продажу ПП «Бумеранг»товару за ціною, нижчою за ціну придбання цього товару; що в цілому за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства воно працювало з прибутком і деякі збиткові господарські операції підприємства суттєво не вплинули на стан розрахунків підприємства з бюджетом за цей період; що відповідач, застосовуючи правило визначення звичайної ціни, яке встановлено підпунктом 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно керувався цією нормою закону, оскільки ціни на такий товар як нафтопродукти законодавчо не підлягають державному регулюванню; що податковим органом під час перевірки не виконані як вимоги підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо направлення до підприємства запиту про обґрунтування рівня договірних цін продажу товару, так і вимоги підпункту 1.20.10 цього ж пункту щодо визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Додатково в поясненнях до позову позивач зазначав, що на дати узгодження цін на товар /парафінового гачу/ з ПП «Гео-Гарант»- 21.11.2008 та з ТОВ «Монолітбудкомплект»- 24.11.2008 позивач розраховував отримати прибуток, однак, з зріским зростанням курсу долару по відношенню до гривні /з 5,99 грн та 6, 17 грн за 1 долар до 7,87 грн за 1 долар / на момент поставки товару вказаним покупцям 15.12.2008 та 22.12.2008 отримав непередбачуваний збиток порівняно з ціною придбання такого товару за зовнішньоекономічним контрактом, що економічно обґрунтований.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою виявлено факт здійснення ПП «Бумеранг»продажу товару /гачу парафінового/ за ціною, що нижче ціни придбання цього товару, що свідчить про порушення ПП «Бумеранг» норм підпункту 1.20.5 пункту 1.20 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому процесі представники сторін підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду та зібрані ним письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що працівниками Кременчуцької об‘єднаної державної податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Бумеранг»/код ЄДРПОУ 30343190/ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, результати якої оформлені актом від 27.04.2009 № 1713/23-209/32860683.

Згідно з висновком цього акту підприємством порушено підпункт 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 83 622,00 грн за І-ІV квартали 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2009 № 0002502301/0/1464 про визначення ПП “Бумеранг” податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 104 657,00 грн /83 622,00 грн –основний платіж, 21 035,00 грн –штрафна санкція/.

До зазначеного податкового зобов’язання підприємством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчать акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Бумеранг»/код ЄДРПОУ 30343190/ з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 від 07.07.2009 № 2934/23-209/32860683, який складений за результатами позапланової перевірки, проведеної податковим органом за підставою, встановленою пунктом 4 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244 про визначення ПП «Бумеранг»податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 34 417,00 грн /28 681,00 грн –основний платіж, 5736,00 грн –штрафна санкція/.

З пояснень представників сторін судом з’ясовано, що, хоч у спірному податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244 і зазначено акт планової перевірки від 27.04.2009 № 1713/23-209/32860683 та порушення ПП «Бумеранг»підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, фактично це податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами позапланової перевірки, оформленої актом від 07.07.2009 № 2934/23-209/32860683, та на підставі висновку контролюючого органу, викладеного в цьому акті перевірки, про порушення підприємством підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім цього, судом з’ясовано з акту перевірки від 07.07.2009 № 2934/23-209/32860683, а представником відповідача в судовому процесі підтверджено, що у висновку зазначеного акту перевірки та у спірному податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244 вказано порушення ПП «Бумеранг»підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»замість підпункту 1.20.5№ цього пункту, який насправді мав на увазі контролюючий орган при встановленні порушення.

Отже, Кременчуцька ОДПІ безпідставно послалася в спірному податковому повідомленні-рішенні на акт перевірки від 27.04.2009 № 1713/23-209/32860683 та порушення ПП «Бумеранг»підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Суд вважає, що така помилка податкового органу вже сама по собі нівелює правомірність прийняття цього податкового повідомлення-рішення, оскільки рішення суб’єкта владних повноважень в повній мірі і за формою і за своїм змістом повинно відповідати закону. А суд в силу частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє це рішення на відповідність закону і не може підміняти суб’єкта владних повноважень, змінюючи підстави, з яких це рішення було прийнято, на підстави, які б відповідали закону.

Разом з тим, з метою офіційного з’ясування всіх обставин у справі, як одного з принципу адміністративного судочинства /стаття 7 КАС України/, суд вважає за необхідне перевірити в судовому процесі обставини, виявлені перевіркою, та дати їм відповідну оцінку.

Перевіркою встановлено заниження ПП «Бумеранг»валового доходу ІV кварталу 2008 року на суму 114 722,69 грн внаслідок продажу нафтопродуктів (парафіну нафтового гранульованого) ТОВ «Монолітбудкомлект»та ПП «Гео-Гарант»згідно договорів поставки  від 22.07.2008 № 036/Н та від 15.01.2008 № 032/Н відповідно за цінами, які не відповідають рівню звичайних цін та меті здійснення господарської діяльності, що є порушенням пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому за звичайні ціни були взяти ціни придбання позивачем парафіну нафтового гранульованого у постачальника фірми «Darocha»/Польща/ за контрактом від 30.11.2007 № 1/УК/07.

Таким чином, спірна сума податкового зобов’язання в 28 681,00 грн донарахована позивачу внаслідок визначення контролюючим органом звичайних цін.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 цього пункту встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Згідно з підпунктом 1.20.5№ цього пункту якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. / підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»/.

Поширення законом на порядок донарахування податкових зобов’язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, означає, що податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов’язань, зобов’язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

Так, відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3 цього пункту. Нарахування податкових зобов’язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковим органом. Рішення про сплату податкових зобов’язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Водночас вимога законодавця щодо визначення звичайної ціни за процедурою, встановленою для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, не означає, що на застосування звичайних цін поширюються підстави визначення податкових зобов’язань за непрямими методами, встановлені підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законодавець встановив для вказаних способів визначення податкових зобов’язань окремі підстави.

Підстави визначення податкових зобов’язань платника податку на прибуток із застосуванням звичайних цін встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, підпунктами 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього Закону при отриманні доходу від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам та при здійсненні платником податку операцій з юридичними особами, які не є платниками податку встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Судом під час розгляду справи з’ясовано, що контрагенти позивача за господарськими операціями з поставки ТОВ «Монолітбудкомлект»та ПП «Гео-гарант» як не є пов’язаними особами по відношенню до ПП «Бумеранг», так і не є юридичними особами-не платниками податку на прибуток або платниками податку за іншою, ніж встановлена статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ставкою.

Не виявлено судом і інших фактичних даних та правових підстав для визначення позивачу податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін.

Згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За відсутності передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» підстав для донарахування податкових зобов’язань з застосуванням звичайної ціни визначення контролюючим органом позивачу спірної суми податкового зобов’язання є безпідставним.

Також є безпідставним з боку відповідача взяття за рівень звичайної ціни митної вартості товару, придбаного позивачем у фірми «Darocha»/Польща/.

Згідно зі статтею 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Стаття 266 цього Кодексу встановлює, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Не дивлячись на наведені положення, застосування контролюючим органом як звичайних цін - цін, за якими позивач купував парафін нафтовий гранульований на зовнішньому ринку, здійснено без дотримання вимоги закону щодо співставності умов формування ціни, яка може бути взята за звичайну для визначення сум податкових зобов’язань у передбачених законом випадках.

Таке випливає з неспівпадання об’єктивних умов, які впливають на ціну товару /роботи, послуги/ на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Отже, митна вартість імпортованого в Україну товару не може бути визнана обґрунтуванням звичайного рівня цін такого товару при подальшому його продажу на митній території України.

Досягнення економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, визначених частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначальними характеристиками підприємництва, передбачає розсудливість у визначенні розміру очікуваних доходів при здійсненні господарської операції у їх співвідношенні з понесеними витратами.

Регулювання суспільних відносин нормами права передбачає встановлення правопорядку, за якого акти реалізації особою норм права, що встановлюють права і свободи, не повинні суперечити цілі правового регулювання –забезпечення суспільних інтересів в цілому.

Це стосується і використання платниками податків встановленої законом податкової вимоги, тобто зменшення податкової бази, отримання податкової пільги, застосування більш низької ставки оподаткування, повернення сплачених податків з бюджету тощо.

За існуючого правопорядку не може бути визнана правомірною податкова пільга, зокрема у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або не обумовлені розумними економічними чи іншими цілями ділового характеру.

З метою з’ясування наявності/відсутності розумних економічних або інших причин / ділової цілі / в діях позивача, а відтак, дійсних намірів позивача при здійсненні господарських операцій, суд вважає за необхідне встановити обставини, з врахуванням яких позивач формував ціни на товар при продажу резидентам України.

Виконуючи 15 та 22 грудня 2008 року договора поставки від 15.01.2008 № 032/Н (додаткової угоди до нього від 21.11.2008) з ПП «Гео-Гарант»та від 22.07.2008 № 036/Н (додаткової угоди до нього від 24.11.2008) з ТОВ «Монолітбудкомплект», позивач погодився з умовами продажу товару (парафіну нафтового гранульованого) за цінами, що не покрили його витрат у зв’язку з придбанням цього товару на зовнішньому ринку у фірми «Darocha»за контрактом від 30.11.2007 № 1/УК/07 (додатків до нього від 10.12.2008 № 13, від 15.12.2008 № 14, від 15.12.2008 № 15), при тому, що тривалість часу, який пройшов між імпортом та продажем цього товару не міг істотно вплинути на зміну ціни на один і той же товар, так як операції з придбання товару та його продажу відбувалися в один і той же день.

Під час перевірки та в судовому процесі позивач обґрунтував цю обставину тим, що на дати узгодження цін на товар з ПП «Гео-Гарант»- 21.11.2008 та з ТОВ «Монолітбудкомплект»-24.11.2008 позивач розраховував на отримання прибутку, оскільки курс долару по відношенню до гривні на ці дати становив 5,99 грн та 6,17 грн за 1 долар відповідно/лист АКІБ «УкрСиббанк»від 10.12.2009 № 899 щодо курсу долару в матеріалах справи/, а остання ціна, яка склалася між позивачем та фірмою «Darocha»станом на 22.10.2008, становила 1400,00 дол.

Перевіривши цей довід позивача, судом встановлено, що позивач узгоджував з  ПП «Гео-Гарант»та з ТОВ «Монолітбудкомплект»ціни 21 та 24 листопада 2008 року відповідно, погодившись на продаж товару за ціною 9900,00 грн з ПДВ за тону (для ПП «Гео-Гарант») та за ціною 10100,00 грн з ПДВ за тону (ТОВ «Монолітбудкомплект»), що в доларовому еквіваленті складає –1653,00 дол. та 1637,00 дол. за тону відповідно.

Тобто, якби курс долару не змінився станом на дати ввезення товару в Україну в грудні 2008 року і необхідності у зменшенні ціни товару за тону з 1400,00 дол. до 1295,00 дол. та 1225,00 дол. не було, то витрати позивача на придбання товару /за тону/ максимально становили б 8638,00 грн /1400,00 дол по курсу 6,17 грн/, а доходи від продажу цього товару /за тону/ ПП «Гео-Гарант»- 9900,00 грн, ТОВ «Монолітбудкомплект»- 10100,00 грн.

Покрив би позивач витрати на придбання товару і за цінами 1295,00 дол. та 1225,00 дол, якби курс долару по відношенню до гривні не так стрімко виріс з листопада по грудень 2008 року. Так, витрати позивача по максимальному курсу 6,17 грн за 1 долар /станом на 24.11.2008/становили б 7990,15 грн /1295,00 дол. х 6,17 грн/ або 7558,25 грн /1225,00 дол. х 6,17 грн/, що порівняно з узгодженими цінами продажу товару /9900,00 грн та 10100,00 грн / означало б отримання від таких господарських операцій прибутку.

Окрім зазначеного, суд також враховує пояснення позивача з приводу небажання втрачати постійних покупців товару в Україні через невиконання умов договорів поставки з ними та стан розрахунків позивача з бюджетом за ІV квартал 2008 року у вигляді позитивного значення податку.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач мав намір отримати економічний ефект в результаті своєї підприємницької діяльності, а отримання податкової вигоди не виступало як самостійною діловою ціллю.

Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та за ознаками статті 3 зазначеного Кодексу є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що це рішення порушує права і інтереси позивача, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання нечинним цього податкового повідомлення-рішення, і визнати протиправним та скасувати це податкове повідомлення-рішення.

При вирішенні питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат в загальному розмірі 4103,40 грн суд виходить з наступного.

На підтвердження витрат на оплату правової допомоги позивач надав суду копії договору про надання правової допомоги від 30.10.2009, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Бумеранг», документів про статус та освіту ОСОБА_1, рахунку-фактури від 03.11.2009 №12/01 на суму 4100,00 грн, платіжного доручення від 03.03.2010 №1209 про сплату 4100,00 грн та акту прийняття наданих послуг від 05.05.2010.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на правову допомогу, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом /частина 1/; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом /частина 3/.

До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Кодексу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року N 590 встановлено, що компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу.

Відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 № 1646-VI мінімальна заробітна плата з 1 листопада 2009 року становить 744,00 грн, з 1 січня 2010 року –869,00 грн, з 1 квітня 2010 року –884,00 грн).

Оскільки представник позивача був зайнятий п’ять робочих днів (744,00 грн х 5% х 1 день) + (869,00 грн х 5% х 1 день) + (884,00 грн х 5% х 3 дня), то сума витрат на оплату правової допомоги складає 213,25 грн.

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн та витрати на оплату правової допомоги в сумі 213,25 грн

На підставі викладеного, керуючись  статтями   160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

< ТЕКСТ ПОСТАНОВИ >

Адміністративний позов Приватного підприємства "Бумеранг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.10.2009 №0005112301/2/3244.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бумеранг" (вул. Переяславська, 42, кв. 33, м. Кременчук, Полтавська область, код 32860683) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн та витрати на оплату правової допомоги в сумі 213,25 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови  виготовлено 11 травня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк