Постанова

від 07.10.2015 по справі 914/328/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 914/328/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Кролевець О.А.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Пшеця О.В.,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015

та на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015

у справі № 914/328/15

за позовом Приватного підприємства "Веста"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

про стягнення заборгованості в сумі 89 438,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Приватне підприємство "Веста" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про стягнення з відповідача 70 106,58 грн. основного боргу за договором поставки, 2 085,91 грн. 3% річних та 17 246,22 грн. інфляційних втрат.

23.02.2015 від відповідача до господарського суду першої інстанції надійшла заява про відстрочку виконання рішення строком на три роки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2015 (суддя Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Матущак О.І. - головуючий, судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрангаз" на користь ПП "Веста" 70 106,58 грн. основного боргу, 2 085,91 грн. 3% річних, 17 246,22 грн. інфляційних втрат. У задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, у зв'язку з чим позовні вимоги як в частині стягнення суми основного боргу так і в частині штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 в частині нарахування інфляційних та 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України. Так, на думку відповідача, господарськими судами не досліджено, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки виконав, тоді як позивачем повністю товар у строк поставлений не був, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду першої інстанції від 23.02.2015 та постанову апеляційного суду від 25.06.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зауважив на тому, що заборгованість відповідача щодо оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи, а щодо заперечень відповідача про те, що господарські суди безпідставно йому відмовили у задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення, то позивач зазначив про те, що 26.02.2015 відповідачем єдиним платежем сплачено всю суму основного боргу в розмірі 70 106,58 грн.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 20.12.2013 позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 1312000374, згідно з умовами якого постачальник (позивач), який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність покупця (відповідач), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору;

- найменування (номенклатура, сортамент, асортимент), кількість і ціни товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору);

- товар повинен бути повністю поставленим покупцю по мірі потреби згідно письмових замовлень покупця у строк 30 днів після наданої заявки на умовах СРТ центральний склад с. Угерсько Стрийського р-ну Львівської області, згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс-2010" (п. 5.1. договору);

- п. 7.1. договору поставки сторони передбачили, що покупець проводить розрахунки з постачальником протягом 30 днів шляхом перерахування коштів на банківський рахунок та іншими не забороненими чинним законодавством України, після отримання кожної партії продукції;

- на виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної № РН-68 від 25.12.2013 позивачем було здійснено поставку товару на суму 83 106,58 грн. Товар отриманий ОСОБА_3, що уповноважений на отримання товару на підставі довіреності № 322 від 24.12.2013;

- відповідачем було оплачено товар на суму 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10768 від 22.05.2014 та на суму 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14686 від 14.07.2014;

- відповідно до складеного позивачем і відповідачем акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2013 по 23.09.2014, який підписаний сторонами без жодних зауважень, за ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрангаз" перед ПП "Веста" станом на 23.09.2014 існує заборгованість в сумі 70106,58 грн.;

- 20.11.2014 позивач надіслав відповідачу претензію, яка залишена останнім без розгляду.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 70106,58 грн., а також суми інфляційних та річних на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1312000374 від 20.12.2013.

Відповідач під час розгляду справи визнавав існування прострочення основної суми заборгованості за договором поставки, однак заперечував проти стягнення з нього сум річних та інфляційних і просив відстрочити виконання рішення суду на три роки.

Сукупності встановлених у справі обставин господарські суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 526, 530, 610-612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 265 ГК України, дійшли правильного висновку про обґрунтованість поданого позову, оскільки постачальником не було оплачено поставлений йому товар.

Крім того, господарськими судами правомірно стягнуто з відповідача суми інфляційних та річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в межах заявлених позовних вимог, оскільки стягнення вказаних сум є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як господарськими судами встановлено факт прострочки оплати товару, встановленого п. 7.1. договору поставки.

Доводам відповідача про те, що його вина у невиконанні договірних зобов'язань відсутня, оскільки позивачем не був повністю поставлений товар у строк та про безпідставність нарахування річних та інфляційних втрат, було надано господарськими судами відповідну оцінку і зазначено, що в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем не доведено належними та допустимим доказами факт недопоставки товару. Крім того, вказані твердження відповідача спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № РН-68 від 25.12.2013 про поставку товару на суму 83 106,58 грн. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2013 по 23.09.2014.

Вищий господарський суд України також погоджується з висновком господарських судів про відмову у відстрочці виконання судового рішення з огляду на таке:

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, зокрема, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявну загрозу банкрутства підприємства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Господарські суди врахували вказані вимоги закону та фактичні обставини справи і правомірно зазначили про те, що самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що він не може своєчасно виконати рішення суду з підстав відсутності грошових коштів, оскільки така відсутність не може спричиняти неможливість виконання рішення суду, з огляду на існування інших способів виконання рішення суду, крім звернення стягнення на грошові кошти у передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Крім того, Вищим господарським судом враховано ту обставину, що після винесення рішення у справі відповідачем було сплачено суму заборгованості у розмірі 70 106,58 грн. згідно з платіжним доручення від 26.02.2015 № 4025.

Решта доводів скаржника відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених господарськими судами обставин, що, згідно з ст. 111 7 ГПК України, не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2015 у справі № 914/328/15 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: О. Кролевець В. Картере