Рішення

від 29.09.2015 по справі 41/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №41/130

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-22» Простягнення 120 501,17 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Маляр Н.В. - дов. № 691 від 30.06.2015 року;

від відповідача: Сенчило В.В. - дов. № 314 від 007.09.2015 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-22" про стягнення 120 501,17 грн. заборгованості за Договором № 02333/4-03 від 23.04.2003 на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2008 р. порушено провадження у справі № 41/130, розгляд справи було призначено на 14.08.2008 року.

В судовому засіданні 14.08.2008 року судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані. Проте постанова Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року не набрала законної сили та оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

За таких обставин, враховуючи те, що справа № 41/130 та справа № 8/131 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/131, ухвалою суду від 14.08.2008 р. суд зупинив провадження у справі № 41/130 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/131 за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

23.07.2015 року позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва звернувся із заявою про поновлення провадження у справі з якої вбачається, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі 41/130 відпали, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК «Київенерго» задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК «Буревісник-3», ЖБК «Ремонтник», ЖБК «Суднобудівник-18», ЖБК «Алмазний», ОСББ «Мотор», ВАТ «Універсам № 14», ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 41/130, ухвалою суду від 26.08.2015 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.09.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, у даному судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також необхідністю витребування доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 11.09.2015 року.

У судовому засіданні 11.09.2015 року представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

У зв'язку з необхідністю витребування у позивача дебітово-інформаційних повідомлень, розгорнутого розрахунку позовних вимог з відокремленням холодної води і холодної води на підігрів та маршрутних листів на підтвердження факту наданих послуг, суд відклав розгляд справи на 21.09.2015 р.

У судовому засіданні 21.09.2015 р. представник позивача надав усні пояснення по суті справи та уточнений розрахунок позовних вимог по холодній воді, що йде на підігрів.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав відзив на позов та усні пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 21.09.2015 р. судом оголошено перерву до 22.09.2015 р.

У судовому засіданні 22.09.2015 р. представником відповідача було заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом було розглянуто та задоволено зазначене клопотання.

У судовому засіданні 22.09.2015 р. судом оголошено перерву до 28.09.2015 р.

У судовому засіданні 28.09.2015 р. представником позивача надані письмові пояснення по справі з додатковими документами, які судом були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

У відповідності до вимог статті 77 ГПК України, судом було оголошено перерву до 29.09.2015 р.

Представники сторін у судовому засіданні 29.09.2015 р. надали усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2003 р. між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсеналець-22» (абонентом) укладено договір № 02333/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим Договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин;

- здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:

- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору;

- оформитися як абонент у підприємстві «водо збут» у порядку визначеному Правилами, без чого водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними;

- відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.;

- мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник в строки встановлені постачальником;

- при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у 7-ми денний строк.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п. 3.3 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно з пунктом 2.3 договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

У відповідності до положень пункту 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. договору).

Умовами пункту 3.7 договору передбачено, що абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами та підписання акту звірки.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Позивач зазначає, що за договором № 02333/4-03 відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з січня 2007 р. по квітень 2008 р. на суму 116 847,68 грн. з яких сплачено 16 056,66 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 100 791,03 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 100 791,03 грн. основного боргу та 19 710,14 грн. інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В пункті 2.2 договору сторони погодили, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміні тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до пояснень позивача, ПАТ «АК «Київводоканал» при нарахуванні вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за період з з січня 2007 р. по квітень 2008 р., керувався тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції розпорядження від 15.12.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року.

Проте суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано застосовував вищезазначені розпорядження при нарахуванні вартості наданих послуг з огляду на наступне.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема, встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Умовами статті 31 зазначеного Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.

Ці повноваження, зокрема, полягають у взаємодії з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.

Відповідно до частини 4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - «Положення»).

Цим Положенням Міністерству юстиції України та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції розпорядження від 15.12.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд не застосовує тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції розпорядження від 15.12.2007 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року, оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України.

В той же час, чинним в зазначений період, розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» від 28.08.2002 р. № 1680 передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість за період з січня 2007 р. по квітень 2008 р. в час дії розпорядження «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» № 1680 від 28.08.2002 р., то розрахунок вартості наданих послуг повинен був здійснюватися згідно тарифів, встановлених даним розпорядженням, за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м 3 наданих послуг з водовідведення.

Відповідачем було здійснено перерахунок вартості наданих послуг з постачання та водовідведення холодної води за об'ємами визначеними позивачем у позовній заяві за вартістю тарифу встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1680 від 28.08.2002 р.

Відповідно до здійсненого перерахунку послуг з водопостачання та водовідведення холодної води, з урахуванням здійснених проплат, який судом перевірено та визнано вірним і обґрунтованим, встановлено, що у відповідача на момент подачі позовної заяви за період з січня 2007 року по квітень 2008 року була відсутня заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення холодної води.

Враховуючи зазначене, суд визнає безпідставними вимоги позивача про стягнення 42 111,89 грн. вартості послуг з водопостачання та водовідведення холодної води, у зв'язку з чим вмовляє в їх задоволенні.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимогах в частині стягнення 58 679,13 грн. вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, з огляду на наступне.

За приписами статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Судом встановлено, що у спірний період були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Пунктом 12.2. правил передбачено, що для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заяву на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені правилами.

Умовами договору № 02333/4-03 від 23.04.2003 р. не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 3-50430.

Докази укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів, суду також не надано.

Пунктом 12.17 правил передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.3 цих Правил, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, до моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинен проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Разом з тим, матеріали справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Також матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Крім того, в пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи № 41/130 не містять доказів в підтвердження реєстрації в ПАТ «АК «Київодоканал» водолічильників ЖБК «Арсеналець-22».

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач належними та допустимими доказами не довів суду факт споживання відповідачем питної води для підігріву по коду 3-50430.

Враховуючи те що позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву (код 3-50430), то підстави для стягнення з останнього 58 679,13 грн. відсутні.

З огляду на те, що судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, то підстави для нарахування інфляційних нарахувань також відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.10.2015 р.

Суддя Спичак О.М.