Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/19969/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа № 910/19969/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вентура Люкс" простягнення 43 077 грн 42 коп. Представники: від позивача: Кудрявченко О.С. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура Люкс" про стягнення заборгованості за договором поставки № 677-14К від 13.02.2014 у розмірі 50 626 грн 04 коп., в тому числі: 24 448 грн 81 коп. основного боргу, 8 181 грн 12 коп. відсотків річних, 13 327 грн 45 коп. інфляційних втрат, 3 446 грн 66 коп. пені та 1 222 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 677-14К від 13.02.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 24 448 грн 81 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 8 181 грн 12 коп. відсотків річних, 13 327 грн 45 коп. інфляційних втрат, 3 446 грн 66 коп. пені та 1 222 грн 00 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 порушено провадження у справі № 91019969/15, розгляд справи призначений на 31.08.2015.

31.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 розгляд справи відкладено на 06.10.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

18.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про доручення долучення документів до матеріалів справи та заява про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 35404612.

У судове засідання 06.10.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, відповідно до яких просять суд стягнути з відповідача 24 448 грн 81 коп. заборгованості за поставлений товар, 3 446 грн 30 коп. пені, 1 222 грн 00 коп. штрафу, 13 327 грн 45 коп. інфляційних втрат та 632 грн 50 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 448 грн 81 коп. заборгованості за поставлений товар, 3 446 грн 30 коп. пені, 1 222 грн 00 коп. штрафу, 13 327 грн 45 коп. інфляційних втрат та 632 грн 50 коп. 3 % річних.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 06.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентура Люкс" (покупець за договором) укладено договір поставки № 677-14К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти окремими партіями та передати у власність покупцеві замовлений товар, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно оплачувати його у порядку, визначеному умовами цього договору. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його укладання. Строк дії договору необмежений. Кожна із сторін має право розірвати договір, письмово попередивши іншу сторону про за тридцять календарних днів про таке розірвання.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник здійснює поставку на умовах DDP (правила ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року) на адресу покупця: м. Київ, вул. Горького, 72.

Здача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами у пункті поставки товару відповідно до інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966. Підтвердженням приймання товару є підпис на товарно-транспортній накладній та видатковій накладній (пункт 3.2 договору).

У відповідності до пункту 4.1. договору ціна на товар вказана у товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою сторонами за наявності печаток (штампів) або підпису відповідальних осіб на накладній.

Пунктом 4.2. договору визначено, що термін сплати складає 30 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 677-14К від 13.02.2014, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 24 472 грн 57 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 129209 від 04.07.2014 на загальну суму 4 395 грн 61 коп., № 130277 від 15.07.2014 на загальну суму 4 777 грн 64 коп., № 131719 від 31.07.2014 на загальну суму 7 004 грн 89 коп., № 133184 від 18.08.2014 на загальну суму 7 391 грн 45 коп., № 133185 від 18.08.2014 на загальну суму 362 грн 40 коп., № 136076 від 19.09.2014 на загальну суму 540 грн 58 коп. та товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 24 448 грн 81 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 24 448 грн 81 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 677-14К від 13.02.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 24 448 грн 81 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 24 448 грн 81 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 632 грн 50 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 04.08.2015 по 18.09.2015, 13 327 грн 45 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 04.08.2015 по 29.07.2015, 3 446 грн 66 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 04.08.2014 по 17.04.2015, та 1 222 грн 00 коп. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.1. договору сторона, що не виконує належним чином умови договору, зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5 % від суми невиконаного або виконаного належним чином зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.4 договору у разу затримки оплати за отриманий товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період нарахування пені від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 5.1 та 5.4 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 632 грн 50 коп., нарахованих за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 04.08.2015 по 18.09.2015, інфляційних втрат у розмірі 13 327 грн 45 коп., нарахованих за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 04.08.2015 по 29.07.2015, пені у розмірі 3 446 грн 66 коп., нарахованої за загальний період прострочення щодо всіх платежів з 04.08.2014 по 17.04.2015, та штрафу у розмірі 1 222 грн 00 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 446 грн 66 коп., штрафу у розмірі 1 222 грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 632 грн 50 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13 327 грн 45 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура Люкс" (03035, м. Київ, вул. Урицького, буд. 43, ідентифікаційний код 23745435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" (03055, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 10/12-Д, ідентифікаційний код 36126345) заборгованість у розмірі 24 448 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 327 (тринадцять тисяч триста двадцять сім) грн 45 коп., 3 % річних у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн 50 коп ., пеню у розмірі 3 446 (три тисячі чотириста сорок шість) грн 66 коп., штраф у розмірі 1 222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 42 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.10.2015

Суддя Н.Б. Плотницька