Рішення

від 06.10.2015 по справі 927/1207/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 року справа №927/1207/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс»,

вул. Любецька, 60-А, м. Чернігів,14021

До відповідача : Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління ДФС у Чернігівській області,

вул. Передзаводська, 2, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

про стягнення 33646грн.34коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 22.09.2015р. та 06.10.2015р. - Якимчук Ю.В. юрисконсульт довіреність №10-14 від 02.02.2015р.

Від відповідача: 22.09.2015р. та 06.10.2015р. - Біба Т.О. головний державний інспектор довіреність №49/10/10019 від 11.06.2015р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 22.09.2015р. по 06.10.2015р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 31687,30грн. за період червень 2014р. - квітень 2015р. та 3% річних в сумі 1959,04грн. за період з 29.05.2014р. по 07.05.2015р., нарахованих за невиконання договору №20/11-12-м.р. від 20.11.2012р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 22.09.2015р. надали клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2015р. надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.09.2015р. надав клопотання №4249/1625-10 від 21.09.2015р., в якому зазначив, що в кошторисі на 2015р. за КПКВК 3301800 «Удосконалення інформаційних систем Державної фіскальної служби України та погашення кредиторської заборгованості» передбачені видатки для сплати заборгованості за реконструкцію газової котельні у Щорському відділенні Корюківської ОДПІ, після надходження паспорту бюджетної програми Державної фіскальної служби України на 2015 рік за КПКВК 3301800 надійдуть асигнування на вказані цілі, та просив відкласти розгляд справи для надання можливості вирішення даного питання до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2015р. заперечував про клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, просив перейти до розгляду справи по суті та зазначив, що дане клопотання можна задовольнити тільки у випадку якщо відповідач сплатить повну суму позову, включаючи 3% річних та інфляційні втрати, а не тільки основну заборгованість. Суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю обставин, що перешкоджають розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.09.2015р. виклав письмові пояснення №4250/10/2510 від 21.09.2015р. та відзив на позов №4250/10/2510 від 21.09.2015р.

Подані представником відповідача письмові пояснення №4250/10/2510 від 21.09.2015р. та відзив на позов №4250/10/2510 від 21.09.2015р. з додатками, залучені судом до матеріалів справи.

У відзиві на позов №4250/10/2510 від 21.09.2015р. відповідач заперечував проти позову, зазначивши що немає його вини у несвоєчасній оплаті за виконані роботи, Корюківська ОДПІ не має власних коштів і фінансується за рахунок бюджетних коштів, сума залишається непогашеною через відсутність асигнувань.

У письмовому поясненні №4250/10/2510 від 21.09.2015р. відповідач зазначив, що на виконання вимог постанови КМУ від 20.03.2013р. №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» проведено реорганізацію шляхом приєднання Корюківської міжрайонної ДПІ у Корюківську об'єднану ДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, яка є правонаступником всіх прав та обов'язків Корюківської МДПІ. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 07.06.2013р. проведено реєстрацію Корюківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, 20.08.2013р. припинено Корюківську МДПІ. Згідно постанови КМУ від 06.08.2014р. №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» проведено реорганізацію Корюківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області шляхом приєднання до Корюківської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області. Корюківська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області є правонаступником Корюківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області. Відповідно до наказу ДФС від 26.08.2014р. №75 «Про затвердження положення про територіальні органи ДФС у Чернігівській області» з дня державної реєстрації юридичної особи утвореного органу начальникам державних податкових інспекцій ГУ ДФС у Чернігівській області забезпечити виконання прав та обов'язків територіальних органів Міндоходів, які реорганізуються шляхом приєднання до них. 23.12.2014р. проведено державну реєстрацію Корюківської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.

У судовому засіданні 22.09.2015р. оголошено перерву до 06.10.2015р. 09:30.

Після оголошеної перерви в судове засідання 06.10.2015р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання від 06.10.2015р. про залучення документів до матеріалів справи, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача усно повідомив про відсутність доказів виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи та про невиконання рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року по справі №927/1505/14.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

04.11.2014 року господарським судом Чернігівської області за результатами розгляду справи №927/1505/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» до відповідача: Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення 69489,84грн. боргу за виконані роботи на підставі договору №20/11-12-м.р. від 20.11.2012 року, прийнято рішення.

Вказаними рішенням встановлено факт порушення відповідачем, як замовником за договором, зобов'язання в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, як підрядником за договором №20/11-12-м.р. від 20.11.2012р., у зв'язку з чим позовні вимоги задоволені та стягнуто з Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (вул. Передзаводська, 2, м. Корюківка, Чернігівська область, ідентифікаційний код 38460000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» (вул. Любецька, 60а, м. Чернігів, ідентифікаційний код 30042448) 69489,84 грн. боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. у справі №927/1505/14 вищевказане рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014р. залишено без змін.

Ухвалою від 03.06.2015р. у справі №927/1505/14 господарський суд Чернігівської області здійснив заміну сторони - Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівської області на її правонаступника - Корюківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 06.10.2015р. значиться Корюківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області, ідентифікаційний код 39560490, місцезнаходження м. Корюківка, вул.Передзаводська,2.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 3 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиційні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у справі №927/1505/14 та у даній справі беруть участь ті самі особи, факти, які встановлені рішеннями господарського суду Чернігівської області у справі №927/1505/14 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Таким чином, факт укладення між сторонами договору №20/11-12-м.р. від 20.11.2012р. на об'єкти «Реконструкція з обладнанням енергоефективного котла на твердому паливі і заміна існуючих газових котлів в приміщенні Щорського відділення Корюківськї МДПІ в м. Щорс, вул.Леніна, 91», факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, які підписані 23.05.2014р., та факт прострочення оплати відповідачем виконаних робіт на суму 69489,84грн. не підлягають доведенню в межах даної справи.

Предметом розгляду у даній справі є вимога про застосування до відповідача заходів відповідальності за прострочення оплати виконаних робіт на підставі договору №20/11-12-м.р. від 20.11.2012 та визначених в актах приймання виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами 23.05.2014р.

Відповідач докази виконання рішення суду у справі №927/1505/14 в добровільному порядку або докази стягнення на користь позивача присуджених за рішенням суду грошових коштів у виконавчому провадженні в ході розгляду даної справи в господарському суді не надав.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені в ст.202 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.3 названої статті до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору №20/11-12-м.р. від 20.11.2012р., в ньому відсутня така умова про припинення зобов'язань, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, як винесення судового рішення про стягнення боргу за цим договором.

Аналіз ст.ст.202-205 Господарського кодексу України та ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, якими визначені підстави припинення зобов'язання, свідчить про відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судового рішення щодо вимог кредитора.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. При цьому, за загальним правилом, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.09.2011р. у справі №3-73гс11 (№6/433-42/183), від 23.01.2012р. у справі №3-142гс11 (№ 37/64). Верховний Суд України у прийнятих постановах зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем фактично до цього часу не виконано зобов'язання по сплаті вартості виконаних позивачем робіт та не виконано рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014р. у справі №927/1505/14, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за прострочення відповідачем оплати робіт є правомірною.

Так, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 31687,30грн. за період червень 2014р. - квітень 2015р. та 3% річних в сумі 1959,04грн. за період з 29.05.2014р. по 07.05.2015р

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 31687,30грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 1959,04грн.

Оскільки відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1827,00грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 598-601, 627, 629, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 49, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Передзаводська, 2, м.Корюківка, Чернігівська область, ідентифікаційний код 39560490, інформація про рахунок відсутня) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» (вул. Любецька, 60-А, м. Чернігів, ідентифікаційний код 30042448, р/р 26002004074 в ПАТ «Полікомбанк» м. Чернігів, МФО 353100) 31687грн.30коп. інфляційних нарахувань, 1959грн.04коп. три проценти річних та 1827грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.10.2015р.

Суддя Н.Ю. Книш