Ухвала

від 01.10.2015 по справі 825/2373/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2373/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлення від 17.06.2015 № 1467, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, та ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ КСК «Чексіл» з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «НВК «Колорит» (код ЄДРПОУ 39315575), за грудень 2014 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом.

За результатами проведення перевірки з 17.06.2015 по 23.06.2015 складено Акт від 01.07.2015 № 1261/22/14251734 (а.с. 27-33). У розділі 4 «Висновок» Акту перевірки встановлено порушення п.44.6 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, в результаті чого позивачем завищено р.24 на загальну суму 64 626 грн, в т.ч. за грудень 2014 року на суму 64 626 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0002842200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 64 626 грн (а.с. 26).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства фінансово-господарська діяльність позивача відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі, відтак виключення відповідачем суми 64 626 грн зі складу податкового кредиту та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ є незаконним.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Так, в результаті дослідження матеріалів справи судова колегія встановила, що між позивачем та ТОВ «НВК «Колорит» укладено Договір від 03.11.2014 № 031114-7 на постачання хімічної продукції. Місце укладання договору - м. Дніпропетровськ. У відповідності до укладеного договору між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх, підписано оригінальними підписами представників сторін директором ТОВ «НВК «Колорит» Агарковим О.В. та в.о. директора ПрАТ КСК «Чексіл» Ванжі Мірко та скріплено печатками підприємств.

Згідно з п. 1.1. Договору поставки, ТОВ «НВК «Колорит» (Постачальник) зобов'язується протягом строку дії Договору здійснювати постачання ПрАТ КСК «Чексіл» (Покупцеві) хімічної продукції (Товар), а Покупець зобов'язується приймати його та сплачувати на умовах викладених в Договорі. Номенклатура (асортимент), кількість та ціна Товару визначаються в накладних на конкретну поставку Товару, які мають силу Специфікацій (п. 1.2. Договору поставки).

Відповідно до п. 2.3. Договору поставки, доставку Товару здійснює Постачальник на склад Покупця. Можлива доставка із залученням служб доставки на адресу, вказану Покупцем за рахунок Постачальника. Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем за накладною на підставі довіреності в пункті поставки згідно діючого законодавства України (п. 2.5. Договору поставки). Пунктом 3.1 Договору передбачено, що якість товару, що постачається в межах Договору, повинна відповідати сертифікату якості заводу виробника. Згідно з п.п. 5.2.2. Договору поставки, Постачальник зобов'язується надати покупцю наступні документи на Товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Так, на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «НВК «Колорит» (контрагент) в грудні 2014 року поставило позивачу хімічну продукцію згідно видаткових накладних №РН-0000026 від 01.12.2014 на загальну суму 143 312 грн 10 коп. (в т.ч. ПДВ 23885 грн 35 коп.), №РН-0000034 від 10.12.2014 (з коригуваннями) на загальну суму 97027 грн 14 коп. (в т.ч. ПДВ 16 171 грн 19 коп.) та №РН-0000037 від 15.12.2014 на суму 147 415 грн 80 коп (в т.ч. ПДВ 24 569 грн 30 коп.).

Доставка вказаного товару здійснювалась ТОВ «Делівері», що підтверджується відповідними квитанціями на прийом вантажу.

Контрагентом були виписані відповідні рахунки-фактури від 01.12.2014 №СФ-0000029 та від 15.12.2014 №СФ-0000043, №СФ-0000042 (а.с.46-48).

За виконання умов договору позивач здійснив оплату на користь ТОВ «НВК «Колорит», що підтверджується платіжними дорученнями та даними з оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за грудень 2014 року (а.с. 49-51, 66-72), що надавались на перевірку, що також не заперечувалось представником відповідача в ході судового розгляду у суді першої інстанції.

Сума ПДВ за виписаними контрагентом на адресу позивача податковими накладними була включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду та відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за такі періоди.

Щодо посилань відповідача про надання позивачем документів щодо якості товарів (паспорти, сертифікати якості) іноземною мовою, колегія суддів вбачає зазначити, що вказані сертифікати якості не можуть слугувати свідченням безтоварності господарської операції з поставки товару.

Стосовно ненадання документів про відрядження директора позивача до м. Дніпропетровська для підписання договору від 03.11.2014 № 031114-7 з ТОВ «НВК «Колорит» колегія суддів відзначає, що документом, який регулює порядок здійснення та організації відряджень працівників по території України є Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон».

Відповідно до п.1 цього Наказу, ним регулюється порядок здійснення відряджень працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Абзацом 7 Листа Державної податкової служби України від 07.09.2011 встановлено, що підприємства та організації які не утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів можуть використовувати наказ від 13.03.1998 № 59 лише як допоміжний (довідковий). Також, абзацом 9 Листа Державної податкової служби України від 31.03.2012 № 5742/6/15-1415 наказ № 59 є обов'язковим для органів державної влади, підприємств, установ і організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Однак, інші підприємства та організації цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий). Отже, оскільки, вказаний наказ має лише довідкове значення, тому ПрАТ КСК «Чексіл» не мало обов'язку надавати відповідачу вказані в Акті перевірки документи (накази про відрядження, посвідчення про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження та ін.). Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що обмін документами відбувався поштовим зв'язком та в електронному вигляді, посадові особи позивача у відрядження не вибували.

Щодо різниці в підписах на видаткових та податкових накладних контрагента, колегія суддів зазначає, що згідно наданої копії наказу від 29.07.2014 №4 про надання права підпису, згідно якого у зв'язку з виробничою необхідністю право підписа керівника підприємства при оформленні рахунків-фактур, актів виконаних робіт, накладних на відпуск товару, податкових накладних було надано головному бухгалтеру ОСОБА_4 (а.с.109), встановлено приналежність підпису останній.

У даному випадку колегія суддів також враховує, що відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246, що діяла на момент постачання товару позивачу, продавець складає податкову накладну та /або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого программного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Таким чином, видаткові і податкові накладні можуть підписувати різні особи в залежності від наданих їм повноважень, а тому вони є дійсними і мають повну законну силу. Окрім того, приналежність підпису тій чи іншій особі можливо встановити тільки шляхом залучення експерта у цій галузі. Усі податкові накладні на придбану продукцію у ТОВ «НВК «Колорит» зареєстровані в ЄРПН у встановленому законом порядку.

Що ж стосується посилання податкового органу на інформацію, отриману від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно якої ТОВ «НВК «Колорит» не знаходиться за фактичною адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Кам'янська, 36, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Для вирішення спору важливе значення має також встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Так, згідно з частини одинадцятої ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки (ч. 12 ст. 19 цього Закону).

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки (п. 2 частини дванадцятої ст. 19 цього Закону).

У зв'язку з наведеним та відповідно до частини чотирнадцятої ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

В даному випадку, судова колегія вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платникою податку на додану вартість, саме під час здійснення господарських операцій з ТОВ «КСК «Чексіл».

За таких умов та за відсутності відповідного запису здійсненого державним реєстратором на підставі частини чотирнадцятої ст. 19 наведеного Закону, посилання апелянта на відсутність контрагента за місцем знаходження (стан підприємства: 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження») та анулювання свідоцтва платника ПДВ після здійснення таких операцій, є безпідставними та такими, що не приймається до уваги суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у субєкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.