Постанова

від 30.09.2015 по справі 805/1456/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. Справа № 805/1456/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (перший відповідач),

Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (другий відповідач),

ОСОБА_2 міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (третій відповідач),

Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (четвертий відповідач),

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаду та стягнення грошового забезпечення на час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 20 квітня 2015 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ МВС в Донецькій області: № 475 від 25 жовтня 2011 року, № 2147 від 4 жовтня 2011 року, п. 1 наказу ГУ МВС в Донецькій області № 1881 від 29 серпня 2011 року;

- поновити позивача на посаді начальника Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міськвідділу та поновити йому стаж роботи в органах внутрішніх справ;

- стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн (а.с. 3-7 т. 1).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Наказом Управління МВС України в Донецькій області № 394 о/с від 16 лютого 2005 року позивач був прийнятий до органів внутрішніх справ України. За час проходження служби в ОВС позивач досяг посади начальника Світлодарського міського відділенні міліції ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області, на яку був призначений наказом ГУМВС України в Донецькій області № 263 о/с від 20 липня 2010 року.

Наказом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 475 о/с від 25 жовтня 2011 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас з посади начальника Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міськвідділу з 26 жовтня 2011 року за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Відповідно до Наказу № 475 підставою для звільнення позивача став Наказ ГУМВС області № 2174 від 4 жовтня 2011 року, рішення кадрової комісії ГУМВС області від 18 жовтня 2011 року та Наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 1811 від 29 серпня 2011 року.

Позивач вважає, що його права як громадянина та працівника ОВС порушені зазначеними вище наказами.

Відповідно до тексту Наказу № 1881 від 29 серпня 2011 року позивачем були порушені ст. 22 КПК Україні, п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, п. 2 ст. 10 Закону «Про міліцію», ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, що призвело до непроведення «….в повному обсязі дослідної перевірки, а саме: невжиття заходів щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих гр.-кою Т., та неприйняття процесуального рішення за вказаним фактом».

Позивач зазначає, що саме за ці дії відносно нього 5 серпня 2011 року була порушена кримінальна справа № 31-01-49 за ч. 3 ст. 364 КК України. У постанові прокурора м. Дебальцеве ОСОБА_3 про порушення кримінальної справи від 5 серпня 2011 року вказано, що матеріали перевірки містять достатньо даних, які свідчать про зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_1, який під час інкримінованих подій тимчасово виконував обов'язки заступника начальника Дебальцевского МВ, при проведенні ним перевірки та прийнятті за її результатом процесуального рішення за фактом нанесення важких тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Як зазначає позивач, фактично його було звільнено з посади у зв'язку із порушенням стосовно нього кримінальної справи, про що йдеться в абз. 1 наказу № 1881 від 29 серпня 2011 року. Накази ГУ УМВС України в Донецькій області № 475 від 25 жовтня 2011 року та № 2174 від 4 жовтня 2011 року були прийняти на виконання наказу № 1881 від 29 серпня 2011 року.

Постановою Прокуратури Донецької області від 19 грудня 2014 року кримінальне провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, звільнення його на підставі п. 64 «є» за порушення дисципліни є незаконним.

Законом України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР передбачено порядок поновлення особи на колишній посаді. Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону громадянин має звернутись до роботодавця у тримісячний термін з моменту винесення постанови про закриття кримінальної справи.

18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в Донецькій області із заявою про поновлення його на посаді.

Як зазначає позивач, до теперішнього часу відповіді на його заяву він не отримав.

Пунктом 18 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» передбачено звернення до суду у разі відмови або не вирішенні питання у місячний термін.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік, у зв'язку із чим позивач просить поновити його на посаді начальника Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міськвідділу та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з урахуванням суми, отриманої ним на іншому робочому місці.

Також позивач зазначає, що незаконним звільненням йому була завдана моральна шкода, оскільки це спричинило порушення нормальних життєвих зв'язків, породило невпевненість у майбутньому. Звільнення змусило докладати значних зусиль для організації свого життя, шукати нову роботу для забезпечення сім'ї, оскільки на утриманні ОСОБА_1 на час звільнення знаходилися двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка перебувала у відпустці по уходу за малолітньою дитиною. Моральні страждання позивача посилювались постійним нервовим стресом, оскільки від дня порушення кримінальної справи до прийняття постанови про її закриття пройшло немало часу, справа розглядалася декількома інстанціями. Незаконним звільненням була перекреслена його кар'єра в ОВС, де за 7 років служби позивач з посади дільничного інспектора дослужився до посади начальника міського відділення міліції. Враховуючи наведене позивач вважає, що йому причинена моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 300 000,00 гривень.

На підставі зазначеного вище, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 3-7 т. 1).

Ухвалою суду від 13 травня 2015 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом (а.с. 46-47 т. 1).

3 червня 2015 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Світлодарське міське відділення міліції ОСОБА_2 міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с. 85-86 т. 1).

Ухвалою суду від 27 серпня 2015 року до участі у справі в якості третього відповідача залучено ОСОБА_2 міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с. 140-142 т. 1).

Ухвалою суду від 17 вересня 2015 року до участі у справі в якості четвертого відповідача залучено Артемівський міський відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с. 232-233 т. 1).

В судове засідання 30 вересня 2015 року позивач з'явився, не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні у зв'язку із неявкою представників відповідачів (а.с. 249 т. 1).

Представник першого відповідача в судове засіданні не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомлялось судом належним чином. 14 травня 2015 року (а.с. 51 т. 1), 24 червня 2015 року, 9 липня 2015 року (а.с. 89-90, 98 т. 1), 23 вересня 2015 року (а.с. 235-236 т. 1) судом отримані клопотання від представника першого відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 3 червня 2015 року (а.с. 83-84 т. 1), від 5 серпня 2015 року (а.с. 120-121 т. 1), від 30 вересня 2015 року (а.с. 250-251 т. 1) відповідачу відмовлено у задоволенні його клопотань.

28 вересня 2015 року на електронну адресу суду надійшли заперечення від першого відповідача, в яких зазначено наступне.

Позивач проходив службу в ОВС з 15 грудня 2005 року до 26 жовтня 2011 року. Остання посада - начальник Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області.

9 серпня 2011 року до Головного управління з УВБ в Донецькій області ДВБ МВС України надійшла інформація про порушення прокуратурою м. Дебальцеве Донецької області кримінальної справи № 31-01-49 відносно начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1 (на той час т.в.о. заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_2) за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

За вказаним фактом було проведено службове розслідування, під час якого встановлено наступне.

30 квітня 2011 року в ЖРЗПЗ ОСОБА_2 за № 1410 було зареєстровано інформацію з ЦМЛ м. Дебальцеве про надання медичної допомоги гр-ці Т., якій були спричинені тілесні ушкодження. Вказані матеріали ЖРЗПЗ № 1410 від 30 квітня 2011 року для проведення перевірки 3 травня 2011 були передані на виконання т.в.о. заступника начальника міськвідділу - начальнику міліції громадської безпеки ОСОБА_2 майору міліції ОСОБА_1 Останній під час проведення перевірки за вищевказаними матеріалами 6 травня 2011 року від імені начальника СДІМ цього МВ ОСОБА_5 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях гр-н Б. і К., передбаченого ст.ст. 115, 120, 152 КК України. При цьому, в порушення вимог ст. 22 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про прядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України № 400-2004 (далі - Інструкція), дослідчу перевірку в повному обсязі не провів, а саме: не вжив заходів щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих гр-кою Т., та не прийняв процесуального рішення за вказаним фактом.

27 травня 2011 року прокуратурою м. Дебальцеве було скасовано вищевказану постанову, порушено кримінальну справу № 31-01-42 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яку направлено до СВ ОСОБА_2 для проведення досудового слідства. У прокуратурі м. Дебальцеве під час опитування гр-н Б. і К., останні вказали на ОСОБА_1, як на особу, яка сприяла їм за грошову винагороду (2 500 грн від кожного) уникнути кримінальної відповідальності за дії, які призвели до падіння гр-н Т.

Таким чином, начальником Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_1 було допущено особисту недисциплінованість, грубі порушення вимог ст. 22 КК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції, що виразилось в непроведенні в повному обсязі дослідчої перевірки, а саме: невжитті заходів щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих гр-кою Т., та неприйнятті процесуального рішення за вказаним фактом, п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС України, ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, службової дисципліни.

За таких обставин ГУМВС мало достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ України.

29 серпня 2011 року ГУМВС в Донецькій області видало наказ за № 1811 «Про порушення службової дисципліни працівниками ОСОБА_2 ГУМВС в області та покарання винних», яким за вищевказані порушення вирішено начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 притягти до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення після його виходу на службу з чергової відпустки.

Наказом ГУМВС в області від 4 жовтня 2011 року № 2174 «Про виконання п. 1 наказу ГУМВС в області від 29 серпня 2011 року № 1811» виконано п. 1 наказу ГУМВС в області від 29 серпня 2011 року № 1811 «Про порушення службової дисципліни працівниками ОСОБА_2 ГУМВС в області та покарання винних» і за вищевказані порушення начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту звільнення з ОВС вважається виконаним після видання наказу по особовому складу. Тому 25 жовтня 2011 року ГУМВС області видано наказ № 475 о/с, яким виконано дисциплінарний наказ Головного управління від 4 жовтня 2011 року № 1811 та ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 26 жовтня 2011 року за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення.

Про звільнення з ОВС позивач був своєчасно проінформований посадовими особами міськвідділу та 26 жовтня 2011 року отримав трудову книжку, про що власноручно написав у своїй особовій справі.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства, представник ГУМВС просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про скасування наказів ГУМВС України в Донецькій області щодо його звільнення, про поновлення позивача на посаді, поновлення стажу його роботи в ОВС та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди (а.с. 243-245 т. 1).

Представник другого відповідача 30 вересня 2015 року до суду не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Світлодарське міське відділення міліції ОСОБА_2 міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомлялось судом належним чином. Причини неявки представника другого відповідача суду не відомі.

Представник третього відповідача 30 вересня 2015 до суду не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи ОСОБА_2 міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повідомлявся судом належним чином. Причини неявки представника відповідача суду не відомі.

Представник Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 30 вересня 2015 до суду не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи четвертий відповідач повідомлявся судом належним чином. Причини неявки представника відповідача суду не відомі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження, представники відповідачів до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Приймаючи рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалами суду від 13 травня 2015 року (а.с. 48-49 т. 1), від 3 червня 2015 року (а.с. 85-86), від 27 серпня 2015 року (а.с. 140-141 т. 1) відповідачів було зобов'язано надати суду додаткові докази по справі, зокрема, особову справу позивача (у т.ч. витяг з послужного списку), спірні накази відповідача № 475 від 25 жовтня 2011 року, № 2147 від 4 жовтня 2011 року, № 1881 від 29 серпня 2011 року; накази про прийняття позивача на службу, про просування по службі та інші; службову характеристику позивача; довідку про грошове забезпечення позивача за останні два місяці до звільнення (жовтень-листопад 2011 року), надати суду відповідь на заяву позивача від 15 березня 2015 року (або повідомити про причини ненадання такої відповіді).

2 червня 2015 року суду першим відповідачем надана довідка від 20 травня 2015 року, підписана начальником УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_6, відповідно до якої у зв'язку із захопленням адміністративної будівлі ГУМВС України в Донецькій області терористичною організацією «ДНР» надати особову справу колишнього працівника ОСОБА_2 міськвідділу ОСОБА_1 не є можливим (а.с. 60 т. 1); 9 липня 2015 року судом отримана довідка, підписана начальником ОСОБА_7 України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_8, відповідно до якої накази ГУМВС України в Донецькій області по особовому складу, зареєстровані до 7 липня 2014 року, залишились в адміністративній будівлі ГУМВС України в Донецькій області за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 61, яка знаходиться на тимчасово окупованій території (а.с. 103, 105 т. 1).

28 вересня 2015 року судом отримані заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 від першого відповідача, в яких, крім іншого, зазначено про те, що ГУМВС області не може надати суду оригіналів спірних наказів, доказів ознайомлення позивача з цими наказами, довідку про грошове забезпечення позивача за останні два місяця до звільнення, так як всі ці документи (та інші документи, які можуть бути доказами в рамках адміністративної справи) залишились в адміністративних будівлях ГУМВС області (м. Донецьк) та ОСОБА_2 (м. Дебальцеве) (а.с. 242-245 т. 1).

Разом із цим на виконання ухвали суду від 5 серпня 2015 року із Прокуратури Донецької області до суду надійшли 1 та 2 томи матеріалів кримінального провадження № 42014050000000526 (кримінальна справа № 31-01-49) - для огляду в судовому засіданні. Витяги із зазначених матеріалів (копії аркушів справи) долучені до матеріалів адміністративної справи № 805/1456/15а (а.с. 128, 144-225 т. 1). ОСОБА_9 інших документів в матеріалах кримінального провадження № 42014050000000526 містяться: матеріали перевірки № 37-пр-11 за фактом зловживання службовим становищем та службового підлогу скоєних працівниками ОСОБА_2 під час прийнятті рішення за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (а.с. 147-165, 203-207 т. 1), висновок службового розслідування за фактом порушення прокуратурою м. Дебальцеве Донецької області кримінальної справи № 31-01-49 відносно начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1 (а.с. 185-188 т. 1), матеріали перевірки за листом прокуратури м. Дебальцеве від 19 серпня 2011 року, проведеної УВБ в Донецькій області ДВБ МВС України (а.с. 194-225 т. 1) та інші докази по справі.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ст. 71 КАС України, суд розглядає справу та вирішує спір на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, з 19 грудня 2005 року по 26 жовтня 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією послужного списку позивача, його трудової книжки та довідки від 8 серпня 2011 року, виданою заступником начальника ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_10 (а.с. 18-19а, 72, 222 т. 1):

- наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 16 грудня 2005 року № 394 о/с прийнятий на службу в ОВС України з 19 грудня 2005 року; призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області;

- відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 5 січня 2007 року № 18 о/с - проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області;

- згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 27 червня 2007 року № 248 о/с - призначений на посаду дільничного інспектора міліції Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області;

- відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 27 вересня 2007 року № 375 о/с призначений на посаду начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області;

- згідно наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 27 вересня 2007 року № 468 о/с - начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області;

- наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 20 липня 2010 року № 263 о/с призначений на посаду начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області, на якій працював до 26 жовтня 2011 року - до звільнення;

- розпорядженнями ОСОБА_2 ГУМВС України Донецькій області № 50 від 27 січня 2011 року, № 53 від 8 квітня 2011 року, № 83 від 1 червня 2011 року у зв'язку із службовою необхідністю обов'язки начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_2 тимчасово покладені на майора міліції ОСОБА_1, увільнивши його при цьому від виконання основних функціональних обов'язків начальника Світлодарського МВМ цього міськвідділу з 8 квітня 2011 року (а.с. 217-219 т. 1);

- розпорядженням ОСОБА_2 ГУМВС України Донецькій області № 83 від 1 червня 2011 року (п. 2) у зв'язку із службовою необхідністю обов'язки начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_2 тимчасово покладені на майора міліції ОСОБА_1, увільнивши його від виконання основних функціональних обов'язків начальника Світлодарського МВМ цього міськвідділу з 1 червня 2011 року (а.с. 219 т. 1).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 394 о/с від 16 грудня 2005 року позивачу присвоєне звання «капітан міліції»,

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 542 о/с від 30 грудня 2008 року позивачу присвоєне звання «майор міліції».

За період проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 мав наступні заохочення:

- 18 червня 2007 року позивача нагороджено грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків (а.с. 75);

- у 2007 році ОСОБА_2 міським головою позивачу оголошена «Подяка» на честь Дня міліції (а.с. 76);

- наказом Міністра оборони України від 28 листопада 2001 року № 713 позивач нагороджений медаллю «10 років Збройним Силам України» (а.с. 77);

Разом із цим наказом ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області від 6 червня 2011 року № 216 (п. 5) за неналежний контроль за службовою діяльністю підлеглих т.в.о. начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_2 майору міліції ОСОБА_1 оголошено зауваження (а.с. 224 т. 1).

Щодо спірних правовідносин судом встановлено наступне.

30 квітня 2011 року в чергову частину ОСОБА_2 ГУМВС в області за телефоном надійшло повідомлення від імені фельдшера служби швидкої допомоги м. Дебальцеве про те, що була надана медична допомога ОСОБА_4, яка госпіталізована в травматологічне відділення ЦМЛ м. Дебальцеве. Діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, тупа травма живота, численні подряпини та забої тіла, алкогольне сп'яніння. Зазначене повідомлення зареєстроване в ЖРЗПЗ ДЧ ОСОБА_2 за № 1410 від 30 квітня 2011 року (а.с. 201-202, 204 т. 1).

Організація проведення перевірки по даному факту начальником ОСОБА_2 ГУМВС в області підполковником міліції ОСОБА_11 була доручена т.в.о. першого заступника начальника ОСОБА_2 - начальнику СДСБЕЗ ОСОБА_2 майору міліції ОСОБА_12, який в той же день доручив організацію та проведення перевірки начальнику СКР ОСОБА_2 майору міліції ОСОБА_13 (а.с. 9 т. 1).

Як встановлено під час розгляду справи, при здійсненні перевірки за фактом отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, 30 квітня 2011 року був здійснений виїзд працівників ОСОБА_2 на місце події та отримані пояснення від мешканців будинку, з якого випала ОСОБА_4, у той же день здійснений виїзд до лікарні та отримані пояснення від ОСОБА_4 (а.с. 151 т. 1), крім цього, в останньої були взяті зрізи нігтів у потерпілої та її одяг (а.с. 155 т. 1).

Орієнтовно 3 травня 2011 року за усною вказівкою начальника МВ передав зазначені матеріали на виконання т.в.о. заступника начальника МВ - начальнику МГБ ОСОБА_2 майору міліції ОСОБА_1 (а.с. 9 т. 1).

6 травня 2011 року в.о. начальника МГБ ОСОБА_2 ГУМВС в області майор міліції ОСОБА_1 від імені начальника СДІМ ОСОБА_2 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 прийняв постанову в порядку п. 2 ст. 6 КПК України про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (які знаходились разом із потерпілою ОСОБА_4 в квартирі, з балкона якої остання впала та отримала тяжкі тілесні ушкодження) за ст.ст. 115, 152 та 120 КК України за відсутністю складу злочину, матеріал про відмову у порушенні кримінальної справи зареєстрований за № 1004 (а.с. 160, 203, 205 т. 1).

27 травня 2011 року прокурором м. Дебальцеве старшим радником юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 6 травня 2011 року та про порушення кримінальної справи за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а.с. 118, 159 т. 1). Кримінальній справі присвоєний № 31-01-49.

30 травня 2011 року ст.слідчим прокуратури м. Дебальцеве ОСОБА_16 на ім'я прокурора м. Дебальцеве ОСОБА_3 подано рапорт, відповідно до якого в діях службових осіб ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області з приводу проведення перевірки за заявою ОСОБА_4 за фактом спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 364 та ст. 366 КК України (а.с. 147-149 т. 1).

20 червня 2011 року (вих. № 60-2171вих11) від Прокуратури м. Дебальцеве Донецької області на адресу ГУМВС України в Донецькій області направлена вимога (в порядку ст. 30 Закону України «Про прокуратуру» - в редакції, яка діяла на той час), відповідно до якої повідомлялось, що Прокуратурою м. Дебальцеве в порядку ст. 97 КПК України проводиться перевірка за фактом зловживання службовим становищем працівниками ОСОБА_2 при здійсненні перевірки за заявою гр. ОСОБА_4 про спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень. У ході цієї перевірки прокурором м. Дебальцеве в порядку ст. 100 КПК України скасовано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за вказаним фактом (матеріали № 1004 від 6 травня 2011 року) із одночасним порушенням кримінальної справи № 31-01-42 за фактом спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України. Як зазначено у поданні, в ході прокурорської перевірки встановлено: факт відсутності в матеріалах перевірки № 1004 пояснень очевидиці злочину ОСОБА_17, яка вказувала на неправомірні дії щодо ОСОБА_4; неправомірність отримання працівником СКР ОСОБА_2 пояснень у постраждалої ОСОБА_4, яка у післяопераційний період знаходилась в непритомному стані та під дією наркозу, а після того, як прийшла до тями, оскаржує достовірність своїх свідчень та підпису у поясненнях; факт винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи не уповноваженою на те особою - заступником начальника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (якому проведення перевірки не доручалось), при цьому, вказану постанову винесено від імені начальника СУІМ ОСОБА_2 ОСОБА_5, за відсутності підпису останнього (у зв'язку із тим, що перевірку не проводив та постанову не приймав) та затвердження незаконної постанови керівництвом ОСОБА_2 Поданням вимагалось за викладеними у ньому фактами порушень кримінально-процесуального законодавства та відомчих наказів, допущених працівниками ОСОБА_2 під час проведення перевірки за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 провести службову перевірку і за наявності підстав - вжити заходи відповідного реагування та про її результати повідомити прокуратуру м. Дебальцеве (а.с. 182 т. 1).

24 червня 2011 року старшим слідчим прокуратури м. Дебальцеве ОСОБА_16 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно працівників ОСОБА_2 за відсутністю в їх діях складу злочину (а.с. 166-167 т. 1).

1 серпня 2011 року постановою прокурора м. Дебальцеве ОСОБА_3 скасовано постанову старшого слідчого прокуратури м. Дебальцеве ОСОБА_16 від 24 червня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом службового зловживання та підробки при здійсненні перевірки працівниками ОСОБА_2 за фактом замаху на зґвалтування та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 - скасовано; матеріали перевірки № 37пр-11 направлені для проведення додаткової перевірки (а.с. 146 т. 1).

5 серпня 2011 року прокурором м. Дебальцеве Донецької області ОСОБА_3 прийнято постанову про порушення кримінальної справи відносно заступника начальника ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 за фактом зловживання своїм службовим становищем при проведенні перевірки та прийнятті процесуального рішення за фактом спричинення умисних важких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України (а.с. 118, 144 т. 1).

10 серпня 2011 року за результатом службового розслідування за фактом порушення прокуратурою м. Дебальцеве Донецької області кримінальної справи № 31-01-49 за ч. 3 ст. 364 КК України відносно начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_1 складено висновок, з якого вбачається наступне:

9 серпня 2011 року до УВБ в Донецькій області ДВБ МВС України надійшла статистична картка Ф. 1 про порушення 5 серпня 2011 року прокуратурою м. Дебальцеве Донецької області кримінальної справи № 31-01-49 відносно начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецької області (станом на час проведення службового розслідування - в.о. начальника МГБ ОСОБА_2) майора міліції ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України (а.с. 185 т. 1).

Проведеною працівниками УВБ в Донецькій області сумісно зі штабом ГУМВС в області перевіркою було встановлено, що 30 квітня 2011 року в ЖРЗПЗ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області за № 1410 було зареєстровано інформацію з ЦМЛ м. Дебальцеве про надання медичної допомоги гр.-ці ОСОБА_4, якій були спричинені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, чисельні забиті місця тіла, внутрішні розриви капсули і тканини печінки, внутрічеревна кровотеча, алкогольне сп'яніння, - які у сукупності відносяться до тяжкого ступеню ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження остання отримала внаслідок падіння з балкону 4-го поверху за адресою: АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв з випадковими знайомими ОСОБА_14 та ОСОБА_15

6 травня 2011 року за вказаним фактом майор міліції ОСОБА_1, який на той час виконував обов'язки заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_2 ГУМВС в області, за грошову винагороду від імені начальника СДІМ цього МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, передбачене ст.ст. 115, 120, 152 КК України.

27 травня 2011 року прокуратурою м. Дебальцеве зазначену постанову скасовано, порушено кримінальну справу № 31-01-42 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яку направлено до СВ ОСОБА_2 ГУМВС в області для проведення досудового слідства.

3 серпня 2011 року УВБ в Донецькій області інформацію відносно начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 майора міліції ОСОБА_1 щодо його причетності до незаконної відмови в порушенні кримінальної справи в інтересах третіх осіб направило до прокуратури м. Дебальцеве; а 5 серпня 2011 року відносно нього було порушено кримінальну справу № 31-01-42 за фактом зловживання службовим становищем і було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

У ході службового розслідування було встановлено, що матеріали ЖРЗПЗ № 1410 від 30 квітня 2011 року за інформацією ЦМЛ м. Дебальцеве про надання медичної допомоги гр.-ці ОСОБА_4, якій були спричинені тяжкі ушкодження, для проведення перевірки цього ж дня були розписані начальником ОСОБА_2 ГУМВС в області підполковником міліції ОСОБА_11 на т.в.о. першого заступника начальника МВ - начальника СДІМ ОСОБА_2 ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_12, який, в свою чергу, вказаний матеріал доручив на виконання начальнику СКР ОСОБА_2 ГУМВС в області майору міліції ОСОБА_13 ОСОБА_13 згідно усної вказівки начальника МВ 3 травня 2011 року передав вказані матеріали на виконання т.в.о. начальника МГБ ОСОБА_2 майору міліції ОСОБА_1, який 6 травня 2011 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_14 та ОСОБА_15, передбаченого ст.ст. 115, 120, 152 КК України.

Як зазначено у висновку, зазначену постанову ОСОБА_1 прийняв в порушення ст. 97 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої Наказом МВС України № 400-2004, що виразилось у не проведенні в повному обсязі дослідчої перевірки та неприйнятті рішення за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Також у висновку зазначено, що за поясненнями ОСОБА_1, наданими ним під час проведенням перевірки, приблизно 3 травня 2011 року він дізнався, що постраждала ОСОБА_4 проживала разом з його підлеглим - дільничним інспектором Кузнєцовим Д.І. і тому позивач вирішив вивчити вказані матеріали особисто та розібратися - що саме сталося. Отримавши усну згоду начальника міськвідділу ОСОБА_11 щодо розгляду цих матеріалів ним (ОСОБА_1С.) особисто, 4 травня 2011 року позивач провів бесіду з ОСОБА_18 і з'ясував всі обставини події. 5 травня 2011 року він викликав ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які пояснили, що ОСОБА_4 була в гостях у квартирі ОСОБА_14, де вживала з ними алкогольні напої. Після розмови з кимось на підвищених тонах вона випала з балкону. 6 травня 2011 року ОСОБА_1, після ознайомлення з матеріалами дослідчої перевірки заступника прокурора м. Дебальцеве ОСОБА_19, прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 115, 120, 152 КК України. Позивач сам надрукував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від імені начальника СДІМ ОСОБА_5, підписав узгодження постанови та передав матеріали на затвердження начальнику міськвідділу ОСОБА_11 За поясненням ОСОБА_1 він не приймав процесуального рішення за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, так як на момент винесення постанову про відмову у порушенні кримінальної справи остання знаходилась на лікуванні і не могла пройти судово-медичне обстеження.

Як зазначено у висновку, після проходження лікування ОСОБА_4 написала нову заяву та пройшла судово-медичне обстеження. На підставі вказаних матеріалів прокурор м. Дебальцеве порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за фактом спричинення навмисних тілесних ушкоджень ОСОБА_4

За поясненням ОСОБА_4, які наведені у висновку, на балконі вона була вдвох з ОСОБА_15 («ОСОБА_15, який не є господарем квартири»), який схватив її за ногу і вона випала з балкону.

5 серпня 2011 року прокурором м. Дебальцеве відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом приховування злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Також у висновку зазначено, що перевіркою службової документації з індивідуально-виховної роботи особовим складом Світлодарського міського відділення ОСОБА_2 встановлено, що майор міліції ОСОБА_1 належної уваги цій роботі не приділяв, підлеглий особовий склад відвідував не систематично, в порушенні вимог п. 3.5 наказу МВС України № 81-2007, п. 3.6 рішення колегії від 12 січня 2009 року № 1КУ/4, коло знайомих та друзів підлеглих, думку сусідів про поведінку в побуті, соціально-побутові умови, рівень матеріального забезпечення - не вивчав. Рапорти, складені майором міліції ОСОБА_1, щодо перевірки за місцем мешкання підлеглого особового складу Світлодарського МВМ ОСОБА_2 однотипні і мають формальний зміст, графіки відвідувань в повному обсязі не виконувалися, позначки про виконання пунктів графіків відсутні.

Наведене, як вказано у висновку, свідчить про особисту недисциплінованість, грубі порушення вимог ст. 97 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України № 400-2004, що виразилося в непроведенні в повному обсязі дослідчої перевірки, а саме - неприйнятті рішення за фактом отримання тілесних ушкоджень гр.-кою Т., ст. 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу працівника ОВС України, ст.ст. 7,8 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, службової дисципліни, запобігання правопорушення та його своєчасного припинення з боку начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 Однак враховуючи, що останній знаходиться у черговій відпустці, розгляд питання про його покарання відкладено до його виходу на службу (а.с. 185-188 т. 1).

15 серпня 2011 року постановою старшого слідчого прокуратури м. Дебальцеве ОСОБА_16 притягнуто ОСОБА_1 в якості обвинувачуваного у кримінальній справі № 31-01-49 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. З даною постановою позивача ознайомлено 17 серпня 2011 року (а.с. 134-136, 145 т. 1).

29 серпня 2011 року за результатом службового розслідування, проведеного оперуповноваженим в ОВС УВБ в Донецькій області ДВБ МВС України підполковником міліції ОСОБА_20 у період з 25 серпня 2011 року по 29 серпня 2011 року за матеріалами перевірки листа прокурора м. Дебальцеве, складений висновок, в якому, крім наведеного вище, міститься інформація, що на рапорті оперативного чергового ЧЧ ОСОБА_2 сержанта міліції ОСОБА_21 від 30 квітня 2011 року міститься резолюція ОСОБА_12 щодо проведення перевірки начальником СКР ОСОБА_22 Будь-які письмові вказівки щодо передання матеріалів по ОСОБА_4 позивачу або начальнику СДІМ цього МВ ОСОБА_5 - відсутні. Також зазначено про отримані письмові пояснення від гр.-ки ОСОБА_17, мешканки будинку № 7 м-на Восточний, яка пояснила, що чула вночі крики «нет, не надо этого делать», які (пояснення) не потрапили до матеріалів, на підставі яких позивачем було прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 195-199 т. 1).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 29 серпня 2011 року № 1811 за особисту недисциплінованість, грубі порушення вимог ст.ст. 22 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400-2004, що виразилося у непроведенні в повному обсязі дослідчої перевірки, а саме - невжитті заходів щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих гр.-кою Т., та неприйнятті процесуального рішення за вказаним фактом, п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС України, ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, службової дисципліни, вирішено притягнути до суворої дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з ОВС, начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 ОСОБА_22 враховуючи, що він знаходиться у черговій відпустці, вирішення питання щодо його покарання відкладено до його виходу на службу (а.с. 16-17 т. 1).

Докази ознайомлення позивача з даним наказом суду не надані.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 4 жовтня 2011 року № 2174 за особисту недисциплінованість, грубі порушення вимог ст.ст. 22 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400-2004, що виразилося у непроведенні в повному обсязі дослідчої перевірки, а саме - невжитті заходів щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих гр.-кою Т., та неприйнятті процесуального рішення за вказаним фактом, п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС України, ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, службової дисципліни, начальника Світлодарського МВМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ (а.с. 14 т. 1).

Докази ознайомлення позивача з даним наказом суду не надані.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 25 жовтня 2011 року № 475 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас із постановленням на військовий облік за порушення дисципліни за п. 64 «є» майора міліції ОСОБА_1 - начальника Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міськвідділу з 26 жовтня 2011 року; підстава - наках ГУМВС області від 4 жовтня 2011 року, рішення кадрової комісії ГУМВС області від 18 жовтня 2011 року (а.с. 13 т. 1).

Докази ознайомлення позивача з даним наказом суду не надані.

Разом із цим відповідно до матеріалів справи 26 жовтня 2011 року до трудової книжки позивача ОСОБА_9 № 117296 внесено запис про його звільнення з органів внутрішніх справ України на підставі Наказу ГУМВС України в Донецькій області № 475 о/с від 25 жовтня 2011 року (а.с. 19 т. 1).

У запереченнях першого відповідача також зазначено про отримання позивачем трудової книжки 26 жовтня 2011 року, про що останній розписався у особовій справі (а.с. 243-248 т. 1).

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 19 грудня 2014 року (а.с. 8-12 т. 1) та матеріалів адміністративної справи у період розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 змінювалась кваліфікація злочину. Так, 14 вересня 2011 року постановою прокурора м. Дебальцеве ОСОБА_3 порушена кримінальна справа 31-01-49 у відношенні в.о. начальника ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 за фактом службового підроблення при проведенні перевірки та прийнятті рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом падіння ОСОБА_4 та отримання тяжких тілесних ушкоджень за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 137, 144 т. 1); 14 вересня 2011 року постановою прокурора м. Дебальцеве ОСОБА_3 порушена кримінальна справа № 31-01-49 у відношенні в.о. начальника ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_1 за фактом отримання хабара від ОСОБА_23 та ОСОБА_24 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 138, 144 т. 1); у судовому засіданні Дебальцевського міського суду змінено обвинувачення ОСОБА_1 із ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України на ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 8-12 т. 1).

1 травня 2014 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014050000000526 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (а.с. 8 т. 1).

25 вересня 2014 року кримінальне правопорушення № 42014050000000526 на підставі п. 2, ч. 1 ст. 284 КПК України закрито (а.с. 8 т. 1).

Як встановлено під час розгляду справи, після закриття кримінального провадження ОСОБА_1 17 листопада 2014 року звернувся до першого відповідача із заявою про поновлення його на посаді у зв'язку із закриттям кримінального провадження (а.с. 243-245 т. 1).

16 грудня 2014 року (вих. № 10/4097) першим відповідачем була надана відповідь позивачу, відповідно до якої позивача повідомлено, що враховуючи підстави його звільнення, вимоги наказу МВС України від 24 жовтня 2014 року № 1135, беручи до уваги проведення організаційно-штатних змін в ГУМВС України в Донецькій області, реформування системи МВС, клопотати перед МВС України щодо прийому ОСОБА_1 знов на службу в ОВС не є можливим (а.с. 95, 104 т.1).

15 грудня 2014 року постанова від 25 вересня 2014 року про закриття кримінального правопорушення № 42014050000000526 скасована, відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 190 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014050000000820 (а.с. 9 т. 1).

16 грудня 2014 року зазначені вище кримінальні провадження об'єднані в одне, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42014050000000526 (а.с. 9 т. 1).

19 грудня 2014 року постановою слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_25 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014050000000526 від 1 травня 2014 року, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України - закрито (а.с. 8-12 т. 1).

У зв'язку із закриттям кримінального провадження 15 березня 2015 року позивач знов звернувся до першого відповідача із заявою про поновлення на посаді (а.с. 25-27 т. 1).

9 квітня 2015 року (вих. № 10/М-619) першим відповідачем була надана відповідь позивачу на його заяву від 15 березня 2015 року, відповідно якою позивача знов повідомлено, що враховуючи підстави його звільнення, реформування системи МВС, клопотати перед МВС України щодо прийому ОСОБА_1 знов на службу в ОВС не є можливим (а.с. 66 т. 1).

Як зазначає позивач, вказану відповідь він не отримав.

Будучи не згодним з наказами ГУМВС України в Донецькій області, якими його звільнено з ОВС та із займаної посади, та з тривалим неотриманням від першого відповідача відповіді на його заяву про поновлення його на посаді, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон «Про міліцію», Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року за № 114 (далі - Положення № 114), Інструкцією «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Мінюсті 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230), Інструкцією про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої Наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400 та зареєстрованої в Мінюсті 6 травня 2004 року за № 571/9170, яка булла чинна станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 400); Правилами поведінки та професійної етики рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених Наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Мінюсті 25 квітня 2012 року за № 628/20941 (далі - Правила поведінки та професійної етики).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Як встановлено судом під час розгляду справи, на час звільнення з органів внутрішніх справ позивачу було присвоєне звання майор міліції.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565-ХІІ особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальне звання міліції.

Частиною 10 ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що працівники міліції складають присягу наступного змісту: В«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю ОСОБА_26 і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю ОСОБА_26, то хай мене покарають за всією суворістю законуВ» . Даний текст присяги затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

З аналізу тексту ОСОБА_26 вбачається, що в основу поведінки працівника органів внутрішніх справ закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. ОСОБА_26, працівник органів внутрішніх справ покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Згідно із п. 2 Положення № 114 особи, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ у званні «майор міліції», віднесені до середнього начальницького складу.

Відповідно до п. 23 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п. 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Відповідно до підпункту «є» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас з постановкою на військовий облік за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_26 працівника органів внутрішніх справ України.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені ст. 7 Дисциплінарного статуту, згідно із ч. 1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, крім іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_26 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, схвалений колегією МВС України 5 жовтня 2000 року № 7КМ/8, крім іншого, передбачає, що працівники органів внутрішніх справ, вбачаючи важливою умовою ефективності своєї діяльності встановлення і розвиток партнерських стосунків з населенням, його довіру та повагу до органів внутрішніх справ, зобов'язуються у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності і внутрішньої дисциплінованості.

Крім цього, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941, затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила).

Відповідно до пп. 2.2 п. 2 розділу ІІІ Правил професійний обов'язок працівника, як одна із моральних основ служби в органах внутрішніх справ, полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки.

Згідно з пп. 4.1 п. 4 розділу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов'язання, в тому числі бути прикладом безумовного дотримання вимог закону та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 розділу IV Правил поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує свій підрозділ і органи внутрішніх справ, позбавляється морального права на повагу, підтримку і довіру з боку громадян, колег і товаришів по службі.

Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни являє собою дисциплінарний проступок, за вчинення якого така особа несе дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було: особиста недисциплінованість, грубі порушення вимог ст. 22 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400-2004, що виразилося у непроведенні в повному обсязі дослідчої перевірки, а саме - невжитті заходів щодо встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих гр.-кою Т., та неприйнятті процесуального рішення за вказаним фактом; п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу та Кодексу честі працівника ОВС України, ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, службової дисципліни (а.с. 14-17 т. 1).

Відповідно до ст. 22 КПК України (який був чинний на момент прийняття спірних наказів) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Згідно п. 4.1 Інструкції № 400 заяви і повідомлення про злочини, що вчинені або готуються, що надійшли до чергової частини органу внутрішніх справ, реєструються в ЖРЗПЗ і про них доповідають начальнику органу, а в разі його відсутності - особі, яка його заміщає. Розгляд їх організовується згідно з вимогами КПК України і цієї Інструкції. Розгляд заяв і повідомлень про злочини здійснюється відповідно до письмової вказівки начальника органу внутрішніх справ або особи, яка його заміщає, в порядку, встановленому КПК України. За заявами і повідомленнями про злочини, що є приводом для порушення кримінальної справи (п. 1.2 Інструкції), згідно з вимогами КПК України не пізніше триденного строку приймається одне із таких рішень: про порушення кримінальної справи; про відмову в порушенні кримінальної справи; про передання заяви чи повідомлення за належністю, про що особа, яка прийняла одне із зазначених рішень, письмово повідомляє заявника. У разі порушення кримінальної справи її реєстрація та облік здійснюються відповідно до вимог Інструкції про єдиний облік злочинів, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, МВС, СБУ, ДПАУ, Міністерства юстиції № 20/84/293/126/18/5-200. Коли необхідно перевірити заяву чи повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Про результати розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, працівником з обліково-реєстраційної і статистичної роботи в графі 8 ЖРЗПЗ проставляється спеціальний штамп відмітки про рішення, прийняте за заявами і повідомленнями про злочини, що вчинені або готуються, заповнюються його реквізити і ставиться вихідний номер і дата письмової відповіді заявнику.

Згідно пунктів 2-4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством

Як встановлено під час розгляду справи, позивач в порушення вимог Наказу МВС № 400 без письмової вказівки начальника МВ та без відповідної відмітки про це у ЖРЗПЗ, отримав матеріали за фактом надання медичної допомоги ОСОБА_4; потім, не маючи на це повноважень (не будучі працівником СКР, не маючі письмового розпорядження керівництва на здійснення перевірки) виніс від імені іншого працівника МВ (начальника СУІМ ОСОБА_2 ОСОБА_5М.) постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, не здійснивши при цьому медичного освідування потерпілої ОСОБА_4

За поясненнями ОСОБА_1, які містяться в матеріалах кримінальної справи № 31-01-49, матеріали за фактом надання медичної допомоги ОСОБА_4 він взяв до себе у зв'язку із тим, що дізнався, що потерпіла ОСОБА_4 проживала разом із підлеглим ОСОБА_1 - дільничним інспектором Кузнєцовим Д.І., тому позивач хотів сам розібратись - що саме трапилось; пояснення ОСОБА_1 щодо прийняття постанови про відмову у порушенні кримінального провадження від імені іншої особи - в матеріалах справи відсутні; нездійснення позивачем медичного освідування потерпілої було викликано тим, що остання знаходилась у лікарні, а рішення за результатом перевірки матеріалів необхідно було прийняти у стислі строки, передбачені процесуальним законодавством (а.с. 153-154, 168-180 т. 1).

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Освідування (ст. 193 КПК, який діяв під час виникнення спірних правовідносин) передбачає два види: слідче (проводить слідчий) і медичне (проводить судмедексперт або лікар); полягає в огляді тіла живої людини з метою виявлення або засвідчення наявності у неї особливих прикмет, а також слідів злочину (синці, тілесні ушкодження, плями крові, сліди виділень: слини, сперми, тощо). Підстава - наявність матеріалів, які містять достатні дані про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети або сліди злочину, виявлення чи засвідчення яких має значення для вирішення кримінальної справи, встановлення осіб, що вчинили злочин. Освідуванню можуть бути піддані обвинувачений, підозрюваний, потерпілий і свідок.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції № 400 рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи приймається протягом трьох днів після отримання повідомлення про злочин. При цьому, у абз. 2 цього пункту зазначено, що у випадку необхідності проведення перевірки, така перевірка здійснюється в строк не більш 10 днів.

Таким чином, після отримання 30 квітня 2011 року повідомлення про факт надання допомоги ОСОБА_4, перевірка за цим повідомленням (в тому числі і проведення медичного освідування) мала бути проведена протягом 3-х днів (до 3 травня 2011 року) або строк проведення перевірки міг бути продовжений до 10-ти днів (до 10 травня 2011 року).

Як встановлено під час розгляду справи, постанову про відмову у порушенні кримінальної справи ОСОБА_1 виніс 6 травня 2011 року; у той же день з лікарні була виписана ОСОБА_4

Тобто, призначення та проведення медичного освідування до вирішення питання про порушення кримінальної справи (або відмови у порушенні кримінальної справи) після виходу ОСОБА_4 з лікарні було можливо без порушення строків, встановлених чинним законодавством (до 10 травня 2011 року).

Щодо посилання позивача на те, що «особиста недисциплінованість», про яке йдеться у висновку службового розслідування та спірних наказах, пов'язана з висунутим щодо нього обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, суд зазначає, що не приймає вказані доводи позивача як підставу для визнання протиправними та скасування спірних наказів ГУМВС в області, оскільки позивача звільнено саме за порушення дисципліни, а не за порушення стосовно нього кримінального провадження.

Звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу у зв'язку зі скоєнням останніми кримінального правопорушення передбачено пп. В«йВ» п. 64 Положення № 114, тобто є самостійною підставою для звільнення, відмінною від порушення дисципліни. Незважаючи на наявність чи відсутність в діях позивача складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, встановлені у висновку службового розслідування факти порушення порядку та процедури проведення дослідчої перевірки є, перед усім, свідченням особистої недисциплінованості позивача.

Крім цього, відповідно до п. 4.5.4 Інструкції № 400 постанова про відмову в порушенні кримінальної справи вважається винесеною з порушенням кримінального-процесуального законодавства, якщо після перевірки її скасовано та порушено кримінальну справу.

Судом встановлено, що постановою прокурора м. Дебальцеве старшого радника юстиції ОСОБА_3 від 27 травня 2011 року скасовано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 6 травня 2011 року, винесену позивачем, та порушено кримінальну справу за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а.с. 118, 159 т. 1). Кримінальній справі присвоєний № 31-01-49.

Таким чином, постанова, винесена позивачем 6 травня 2011 року від імені начальника СУІМ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5, про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за ст.ст. 115, 152 та 120 КК України є такою, що винесена з порушенням кримінального-процесуального законодавства.

Враховуючи наведене вище, суд вважає доведеним факт наявності в діях позивача порушень вимог нормативно-правових актів, зазначених у висновку службового розслідування та спірних наказах - ст.ст. 22 КПК України, п.п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію», Етичного кодексу працівника ОВС України, ст.ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Порядок та процедура накладення дисциплінарного стягнення в рамках даної справи позивачем не оспорюється.

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підстави для проведення службового розслідування наведені розділі ІІ Інструкції.

Згідно з п. 2.1 зазначеної Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підпунктом 2.2.20 п. 2.2 Інструкції визначено, що службове розслідування проводиться, зокрема, у разі отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Згідно з п.2.5. Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститься в службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів або в інших документах, отриманих у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судом, підставою для призначення службового розслідування було отримання ГУМВС в області інформації (статистична картка Ф. 1) про порушення прокуратурою м. Дебальцеве кримінальної справи № 31-01-49 відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

Відповідно до п.п. 3.2 - 3.3 Інструкції службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

Проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.

Судом встановлено, що службове розслідування стосовно позивача проводилось старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_9, погоджено т.в.о. начальника відділу ІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_27 та т.в.о. начальника УКЗ ГУМВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_28 (а.с. 185-188 т. 1).

Відповідно до п. 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який відповідно до вимог п. 8.7 цієї Інструкції підписується виконавцем та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок службового розслідування від 10 серпня 2011 року складений, підписаний та затверджений з дотриманням приписів Інструкції № 230.

Абз.1 п. 5.4 Інструкції передбачає, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Частиною 8 ст. 14 Дисциплінарного статуту, п. 5.4 Інструкції встановлено, що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Як встановлено під час розгляду справи 26 жовтня 2011 року позивач був ознайомлений з наказом першого відповідача від 25 жовтня 2011 року № 475 о/с про звільнення та отримав трудову книжку.

Стосовно посилань позивача на те, що призначене покарання не відповідає тяжкості проступку, суд зазначає таке.

Види дисциплінарних стягнень визначені ст. 12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч. 10-11 ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається з матеріалів справи, при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення враховані тривалість перебування позивача на службі в органах внутрішніх справ, наявність в нього чинного дисциплінарного стягнення (а.с. 223-224 т. 1), тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, також враховано його ставлення до виконання службових обов'язків - про що зазначено у висновку службового розслідування (а.с. 185-188 т. 1).

При цьому суд зазначає, що працівники міліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу.

Визначення виду стягнення здійснюється начальником відповідно до його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, начальником ГУМВС в області полковником міліції ОСОБА_29, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість спірних наказів ГУМВС України в Донецькій області.

Відповідно, у задоволенні позовних вимог позивача про визнання незаконними та скасування наказів ГУ МВС в Донецькій області № 475 від 25 жовтня 2011 року, № 2147 від 4 жовтня 2011 року, п. 1 наказу ГУ МВС в Донецькій області № 1881 від 29 серпня 2011 року - необхідно відмовлено.

ОСОБА_14 до уваги, що позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді начальника Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міськвідділу, поновлення йому стажу роботи в органах внутрішніх справ, про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн є похідними від позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ МВС в Донецькій області № 475 від 25 жовтня 2011 року, № 2147 від 4 жовтня 2011 року, п. 1 наказу ГУ МВС в Донецькій області № 1881 від 29 серпня 2011 року, - суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні і цих позовних вимог.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Світлодарського міського відділення міліції ОСОБА_2 міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, ОСОБА_2 міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Артемівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаду та стягнення грошового забезпечення на час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.