Постанова

від 02.10.2015 по справі 813/3305/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2015 року справа № 813/3305/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЗЕСТ" ЛТД про стягнення коштів з рахунків платника податків, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "ЗЕСТ" ЛТД про стягнення коштів з рахунків платника податків в сумі 18 453,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України і на даний час має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на прибуток, що нараховані згідно рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0000522321 від 03.03.2011р. на суму 15816,4 грн., пені в сумі 2486,27 грн., та по податку на додану вартість, що складається із залишку не сплаченого боргу в сумі 150,33 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити зважаючи на таке.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "ЗЕСТ" ЛТД зареєстроване 29.09.1993 р. у виконавчому комітеті Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 20771805.

Згідно довідки ДПІ у Сихівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №10192 від 24.06.2015 р. станом на 24.06.2015 р. за відповідачем рахується борг по податку на прибуток в розмірі 18302,67 грн. та податку на додану вартість - 150,33 грн.

Судом встановлено, що згідно з акту перевірки №2181/23-209/20771805 від 14.09.2010 р. прийняте рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000522321 від 03.03.2011 яким ТзОВ "ЗЕСТ Лтд." визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15007 грн. основний платіж та 809,40 грн. - штрафні санкції.

Податкові зобов'язання, визначені із застосуванням звичайних цін, згідно норм законодавства чинного на момент прийняття рішення, повинні були сплачуватися до бюджетів лише на підставі судового рішення.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова звернулося з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду із відповідним позовом згідно якого просила стягнути в дохід державного бюджету кошти в розмірі 15816,40 гривень.

Ухвалою суду від 01.08.2011р. по справі №2а-8564/11/1370 відкрито провадження по справі, а ухвалою від 07.09.2012р. по тій же справі позов ДПІ залишено без розгляду. Повторно, аналогічний позов Державною податковою інспекцією не подавався.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду по справі № 2а-13680/11/1370 від 27.03.2012 року у задоволенні позову про скасування рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000522321 від 03.03.2011 відмовлено, оскільки правомірність та правильність нарахування позивачу податкового зобов'язання, визначеного із застосуванням звичайних цін, повинна перевірятись в межах розгляду позовної заяви ДПІ в Сихівському районі м. Львова про стягнення з ТзОВ фірма "ЗЕСТ" Лтд. податкового зобов'язання, визначеного із застосуванням звичайних цін.

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №80868/12/9104 від 06.04.2015 року.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Згідно п.п 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент винесення рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін) , обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п. п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до п. п. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III (у редакції, що була чинною на момент проведення перевірки), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій регламентований наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій".

Водночас, наказом ДПА України від 11.09.2008 року № 584 було затверджено Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень (із змінами, внесеними наказом ДПА України № 756 від 31.12.2009 року) (надалі -Методичні рекомендації).

Так, п. 3.1.4 Методичних рекомендацій встановлено, що у разі встановлення порушення податкового законодавства у випадках, законодавчо передбачених для застосування звичайної ціни, додатково зазначається сума податкового зобов'язання, розрахованого у зв'язку із незастосуванням (невірним застосуванням) платником податків у податковому обліку звичайних цін.

Матеріали про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін відповідно до наказу ДПА України від 22.02.2008 р. № 106 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" передаються юридичному підрозділу для підготовки позовної заяви до суду (за місцезнаходженням платника податків) на підставі пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

До Рішення в обов'язковому порядку додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій, передбачених законодавством).

Для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань (разом із штрафними санкціями) працівником, відповідальним за проведення перевірки, протягом одного дня від дати реєстрації акта перевірки (а при наявності заперечень до акта - від дати надання відповіді щодо результатів їх розгляду) готується та направляється платнику податків лист-пропозиція щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань.

Додатком 9 до наказу ДПА України 31.12.2009 № 756 затверджено зразок форми рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Так, формою рішення передбачено, що податкові зобов'язання, визначені із застосуванням звичайних цін, сплачуються до бюджетів (державних цільових фондів) на підставі судового рішення.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 року № 509-XII, органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів випливає, що рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін не створює жодного обов'язку для платника податків самостійно сплатити визначену у ньому суму податкового зобов'язання, а правомірність прийняття такого рішення повинна підтверджуватись відповідним рішенням суду за позовом податкового органу про стягнення податкових зобов'язань.

Оскільки податкові зобов'язання відповідача не узгоджені у встановленому законом порядку нарахування пені за їх несвоєчасну сплату є неправомірним, а позовна вимога про її стягнення - протиправною, а отже такою, що не підлягає до задоволення.

Позовна вимога щодо стягнення заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 150,33 грн. не підлягає задоволенню, оскільки сума заборгованості погашена відповідачем 08.07.2015 року у повному обсязі. Дана обставина підтверджується актом звірки №2352-20 від 28.07.2015 року.

Отже, позовні вимоги ДПІ у Сихівському районі є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України такі стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.10.2015 року.

Суддя Братичак У.В.