Постанова

від 24.03.2010 по справі 2-а-1701/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2-а-1701/10

Номер провадження -

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Куценко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 2009 роки.

В судове засідання позивач не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити. При цьому, посилається на положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , п. 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» , п. 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» , рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ст. 9 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» передбачені виплати, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду, виплати дітям війни серед переліку в ст. 9 відсутні. Крім цього згідно Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах передбачено, до функцій управлінь Пенсійного фонду входить призначення (перерахунок) пенсій та ін., позивач же просить зобов'язати провести нарахування щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» . Тому Управління немає підстав для виплати щомісячної державної соціальної допомоги. Наполягає на відмові у позові у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду.

Оскільки від позивача і відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, є підстави розглянути спір за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши підстави звернення, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» від 18.11.2004р. дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії осіб із статусом „Дитина війниВ» , що підтверджується відміткою в пенсійному. Таким чином, на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України В»Про соціальний захист дітей війниВ» .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіровограді і отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 Закону України В»Про соціальний захист дітей війниВ» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» , дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» зупинено на 2006 рік.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» в зазначеній частині не реалізовані.

Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рікВ» рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

Відповідно до п.12 ст. 71 та ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» , дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України В»Про соціальний захист дітей війниВ» визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України N6-рп/2007 від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Згідно п.п. 3, 4 ст.22 Бюджетного кодексу України Управління пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період до 09.07.2007 року.

Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28.12.2007 року ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п.41 розділу II Закону України В«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» визнано неконституційним.

Отже, з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом „Діти війниВ» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги починаючи з 22 травня 2008 року підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

У справі В«Кечко проти УкраїниВ» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до ст.44 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України.

Позивачем пред'явлено позовні вимоги до управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус „Дитина війниВ» в управлінні Пенсійного фонду України в м.Кіровограді

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» покладено на УПФУ в м.Кіровограді, за місцем проживання позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі Кіровоградської області, здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, як особі, що має статус дитини війни, ОСОБА_1 починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 31.12.2009 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» та здійснити її виплату.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду тривало з 09.07.2007 року. До суду позивач звернувся 04.01.2010 року, тобто з пропуском строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» . Однак, рішення КС України, яке вступило в законну силу 09.07.2007 року не є нормативно правовим актом, знання якого забезпечується опублікуванням в офіційних виданнях, тому позивач не повинен був знати про постановлене рішення та початок перебігу строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії. На думку суду, даний строк підлягає поновленню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок підвищення до пенсії, як особі, що має статус "Дитина війни", ОСОБА_1 починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» та здійснити її виплату.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1, здійснені нею та документально підтверджені судові витрати, в сумі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда ОСОБА_2