Рішення

від 08.10.2015 по справі 297/1294/15-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1294/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Боротей А.Е., з участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача за договором адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4, в інтересах позивача ОСОБА_3, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного між ними 04 жовтня 2013 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 зазначивши, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 0,4653 га, яка розташована на території Попівської сільської ради Берегівського району. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, згідно позову 04 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом. Відповідно до п. 4 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, розмір якої становить 3% від нормативно-грошової оцінки на рік, що складає 390 грн., та відповідно до п. 6 договору оренди внесення орендної плати здійснюється щорічно не пізніше 15 січня початку наступного року.

Незважаючи на це, орендарем - відповідачем ОСОБА_1 станом на 04 травня 2015 року не сплачена орендна плата за користування земельною ділянку ні за 2013 рік, ні за 2014 рік. Крім того, земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, яка потребує постійного догляду, оброблення та внесення в ній відповідних добрив, однак відповідач використовує її не за цільовим призначенням, не обробляє її, чим самим може спричинити значне зниження рівня родючості ґрунту з подальшою деградацією.

На неодноразові звертання ОСОБА_3 до ОСОБА_1 з вимогами про сплату орендної плати та усунення інших порушень умов договору відповідач не відреагував, у зв'язку чим, позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, пославшись на порушення відповідачем умов договору оренди і норми земельного законодавства, Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, ним було подано письмове клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 40).

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі та пояснив, що 04 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,4653 га, яка розташована на території Попівської сільської ради Берегівського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно п. 6 вказаного договору внесення орендної плати здійснюється орендарем щорічно не пізніше 15 січня початку наступного року та становить 3% від нормативно-грошової оцінки на рік, що складає 390 грн.. Згідно п. 20 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати, проте відповідач ОСОБА_1 ні за три місяці 2013 рік, ні за 2014 рік не сплатив орендну плату, на контакт із позивачем не виходив протягом тривалого часу, на усні вимоги сплатити орендну плату відмовився. У зв'язку з цим, відповідачем було порушено ст. 526 ЦК України, а також умови договору оренди, тому позивач посилаючись на норми ст. 651 ЦК України, ст.ст. 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Інший представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав пояснення представника ОСОБА_4 та додав, що крім порушення відповідачем умов договору оренди в частині несплати орендної плати, при укладенні договору були також порушені норми ст. 15 Закону України «Про оренду землі», де передбачено, що невід'ємними частинами договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки, акт приймання-передачі об'єкта оренди, які не були долучені до договору. Крім того, відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що також є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти позову з тих підстав, що при укладенні договору оренди земельної ділянки 04.10.2013 року відповідач ОСОБА_1 відразу передав позивачу ОСОБА_3 2000 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою, але факт передачі вказаних коштів не був жодним чином зафіксований, оскільки відповідач довірився позивачу і передав кошти юридично це не зафіксувавши. У зв'язку цим, після того, як відповідач ОСОБА_1 дізнався про те, що ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди, він відразу переказав поштовим переказом кошти в сумі 1981,52 грн. для позивача, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від обов'язків сплати орендної плати згідно договору, яку по факту вже повторно сплатив позивачу. Однак позивач відмовився від отримання вказаних коштів поштовим переказом і дана відмова ґрунтується тим, що він знайшов іншу особу, яка готова йому заплатити більшу суму орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою. Представник також зазначив, що позивач не звертався до відповідача протягом 2014 року жодного разу ні письмово, ні усно з вимогою про сплату орендної плати, оскільки отримав таку плату ще при укладанні договору.

Відповідач ОСОБА_1 в суді зазначив, що він нещодавно при зустрічі відмовив позивачу сплачувати вдвічі більшу орендну плату за землю, та коли позивач подав до суду позов, він перерахував повторно кошти позивачу, які останній не прийняв. При цьому, відповідач зазначив, що земельну ділянку дійсно не використовує за цільовим призначенням, він час від часу відпочиває там із сім'єю та має намір розводити бджоли на ній.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

04 жовтня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Попівської сільської ради, Берегівського району, кадастровий номер 2120488000:01:000:0057, площею 0,4653 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЗК №012407, виданого 08.09.2000 року. Договір було укладено строком на 49 років (а.с. 5-6).

Згідно п. 4 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 3% від нормативно грошової оцінки на рік, що становить 930 грн..

Пунктом 6 договору передбачено, що внесення орендної плати здійснюється щорічно, не пізніше 15 січня початку наступного року.

Згідно п. 23 договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, а пунктом 20 передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 27 договору оренди укладеного між сторонами передбачається, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, згідно п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 систематично не виконував обов'язки, передбачені ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умови договору, не сплачував орендної плати за 2013-2014 роки в установлений договором строк, та намагався виплатити вказану плату лише після того, як дізнався, що позивач ОСОБА_3 має намір звернутися до суду із позовом про розірвання договору оренди.

Та обставина, що відповідач при укладанні договору оренди відразу сплатив позивачу 2000 грн. орендної плати наперед не підтверджується стороною жодними доказами, у зв'язку з чим судом не може братись до уваги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України в постанові від 12 грудня 2012 року №6-146цс12 висловив свою правову позицію, а саме «Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України та дійшов помилкового висновку про те, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини не вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди».

Крім того, судом було по справі встановлено та відповідачем ОСОБА_1 визнано, що останній використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що також є порушення умов договору оренди, зокрема пунктів 8, 9, 10 якими передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендар земельної ділянки при здійсненні діяльності зобов'язаний забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначення.

Згідно ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Проте, починаючи з жовтня 2013 року, тобто з часу укладення договору оренди відповідач не використовував орендовану землю за цільовим призначенням, що є також порушенням умов договору оренди землі.

За таких обставин, виходячи з вищенаведених норм закону, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1, як орендар, внаслідок невиконання умов договору оренди, а саме несвоєчасна сплата орендної плати, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням порушив права ОСОБА_3, як орендодавця, що виразилося в несвоєчасній сплаті орендної плати, яка носить систематичний характер, невикористання відповідачем орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв'язку чим вказані права підлягаю захисту.

На підставі наведеного суд вважає, що договір оренди земельної ділянки слід розірвати, оскільки порушення стороною договору завдає шкоди другій стороні та суперечить нормам закону.

При цьому, надаючи оцінку всім доводам позивача, суд констатує, що посилання представників позивача на недотримання при укладенні оспорюваного договору оренди всіх вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що діяла на час укладання договору, а саме посилання на відсутність вказівки у договорі оренди на план або схему земельної ділянки, кадастрового плану, акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акта приймання-передачі об'єкта оренди - не є підставою для визнання укладеного договору недійсним відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону.

Так, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер зазначені в договорі оренди (а.с. 5-6).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 526,651 ЦК України, ст.ст. 13, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України,

рішив:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04 жовтня 2013 року, засвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_7.