Постанова

від 06.10.2015 по справі 826/20881/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2015 року № 826/20881/15

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Державного агентства резерву України

третя особа Державне підприємство «Ресурспостач»

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя - Вовк П.В.

судді: Данилишин В.М.

Келеберда В.І.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до Державного агентства резерву України (далі також - відповідач), в якій позивач, з урахуванням додатково поданих письмових пояснень по справі, просив стягнути з відповідача податкову заборгованість державного підприємства «Ресурспостач» в загальному розмірі 11 191 409, 51 грн. , з яких 9 109, 79 грн. становить заборгованість з податку на додану вартість, 11 182 256, 60 грн. - зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій, а 43, 12 грн. - із земельного податку з юридичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні, залучено до участі у справі державне підприємство «Ресурспостач» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі також - ДП «Ресурспостач», третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за третьою особою рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість, адміністративних штрафів та земельного податку з юридичних осіб у розмірі 11 191 409, 51 грн. Оскільки у третьої особи відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, позивач звертався до відповідача в передбаченому п. 96.2 статті 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України) порядку. Проте, оскільки відповідач у своїй відповіді на подання податкового органу фактично відмовив у його задоволенні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

У наданих суду запереченнях представник відповідача вказав на безпідставність заявлених податковим органом вимог з огляду на відсутність у позивача визначених статтею 96 ПК України підстав для звернення до суду з даним позовом. Крім того, звертає увагу на невідповідність суми заборгованості ДП «Ресурспостач», визначеної у поданні податкового органу № 29153/10/19-120 року 21 грудня 2012 року, сумі, заявленій в межах поданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві позову.

У судове засідання, призначене на 17 вересня 2015 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представники відповідача та третьої особи не з'явились.

За час розгляду справи, письмових заперечень або інших документів, з яких було б можливо встановити ставлення третьої особи до заявлених позовних вимог, до суду надано не було.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 17 вересня 2015 року не з'явились представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що не є перешкодою для розгляду справи, враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

З наявних в матеріалах справи даних облікових карток платника податку - ДП «Ресурспостач» вбачається, що за третьою особою рахується заборгованість в загальному розмірі 11 753 382, 78 грн. зі сплати:

- податку на додану вартість - в розмірі 9 109, 79 грн.;

- адміністративних штрафів та інших санкцій - 11 182 256, 60 грн.;

- земельного податку з юридичних осіб - в розмірі 562 016, 39 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, самостійно нарахованих ним в поданих до податкового органу документах податкової звітності та визначених податковим органом в податкових повідомленнях-рішеннях та рішенні про застосування фінансових санкцій, що приймались щодо ДП «Ресурспостач».

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві була прийнята перша податкова вимога від 04 червня 2009 року № 1/5182, якою сума заборгованості третьої особи визначена на рівні 19 459 409, 53 грн. Зазначена вимога, відповідно до наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана представником ДП «Ресурспостач» 30 червня 2009 року. Також позивачем була прийнята друга податкова вимога № 2/6356 від 31 липня 2009 року на суму 376 179, 71 грн., отримана представником третьої особи 21 серпня 2009 року.

Оскільки у ДП «Ресурспостач» відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, позивач, з метою погашення податкової заборгованості третьої особи, звертався до відповідача в передбаченому п. 96.2 статті 96 ПК України порядку, а саме, з поданням від 21 грудня 2012 року № 29153/10/19-120, в якому ставилось питання про прийняття Державним агентством резерву України відповідного рішення щодо: досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття рішення щодо порушення справи про банкрутство боржника.

Листом від 28 січня 2013 року № 463/0/4-13 відповідачем було надано відповідь на вказане подання податкового органу, в якій підтверджено належність третьої особи до сфери управління Державного агентства резерву України, повідомлено про те, що оскільки ДП «Ресурспостач» входить до системи державного резерву України, його майно не підлягає приватизації та іншим видам відчуження, зазначено про звернення відповідача до Міністерства юстиції України з проханням роз'яснити можливість застосування до об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації, процедури досудової санації.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог п. 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

З наявних у справі доказів судом встановлено, що третьою особою до податкового органу подавалась податкова звітність, відповідно до якої він самостійно визначив суми податку, які повинен був сплатити в установлений законодавством строк. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, згідно з даними обліку податкового органу, суми самостійно визначених в такій звітності зобов'язань ДП «Ресурспостач» в повному обсязі сплачені не були.

Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи даними обліку податкового органу, суму заборгованості третьої особи також складають суми його зобов'язань згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень, відомості про оскарження яких в матеріалах справи відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості ДП «Ресурспостач» складає сума його зобов'язань згідно рішення про застосування фінансових санкцій від 22 вересня 2009 року № 000199.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене рішення про застосування фінансових санкцій було оскаржено третьою особою в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2012 року по справі № 2а-12543/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, було відмовлено в задоволенні позову ДП «Ресурспостач» про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 22 вересня 2009 року № 000199.

Відповідно до положень п. 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В силу вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені ДП «Ресурспостач» в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом. Відповідно, несплачені у встановлений строк зобов'язання, визначені прийнятими щодо третьої особи податковими повідомленнями-рішеннями, відомості про оскарження яких в передбаченому ПК України порядку відсутні в матеріалах справи, також визнаються судом податковим боргом ДП «Ресурспостач».

Також, внаслідок набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року по справі № 2а-12543/09/2670, узгодженими є і зобов'язання третьої особи, визначені рішенням про застосування фінансових санкцій від 22 вересня 2009 року № 000199, а оскільки доказів сплати такого зобов'язання суду надано не було, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом ДП «Ресурспостач».

Таким чином, загальна сума заборгованості третьої особи, що підтверджена матеріалами справи, зі сплати податку на додану вартість, адміністративних штрафів та земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі складає 11 753 382, 78 грн.

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як було зазначено вище, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві була прийнята перша податкова вимога від 04 червня 2009 року № 1/5182, якою сума заборгованості третьої особи визначена на рівні 19 459 409, 53 грн. Зазначена вимога, відповідно до наявної в матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана представником ДП «Ресурспостач» 30 червня 2009 року. Також позивачем була прийнята друга податкова вимога № 2/6356 від 31 липня 2009 року на суму 376 179, 71 грн., отримана представником третьої особи 21 серпня 2009 року.

Отже, за ДП «Ресурспостач» обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань в розмірі 11 753 382, 78 грн., з яких 9 109, 79 грн. становить заборгованість з податку на додану вартість, 11 182 256, 60 грн. - зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій, а 562 016, 39 грн. - із земельного податку з юридичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

У контексті вказаного необхідно зазначити, що визначення податковим органом в своїх позовних вимогах суми заборгованості третьої особи зі сплати земельного податку з юридичних осіб в розмірі 43, 12 грн., стягнути які він просить з відповідача, тобто меншому розмірі від встановленої вище та документально підтвердженої суми заборгованості ДП «Ресурспостач» в розмірі 562 016, 39 грн., не є підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.

На підставі наведеного, колегія суддів визнає правомірними доводи позивача про наявність у ДП «Ресурспостач» суми податкової заборгованості лише в сумі 11 191 409, 51 грн. , з яких 9 109, 79 грн. становить заборгованість з податку на додану вартість, 11 182 256, 60 грн. - зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій, а 43, 12 грн. - із земельного податку з юридичних осіб.

Особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств визначені статтею 96 ПК України.

Відповідно до п. 96.2 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Колегія суддів зазначає, що приписи наведеного правового положення передбачають наявність двох альтернативних підстав звернення контролюючого органу з поданням до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, який має податкову заборгованість, а саме: якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або ж у разі відсутності у такого платника податків майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Відповідно, необґрунтованою є позиція відповідача про відсутність у податкового органу підстав для звернення до суду з даним позовом з огляду на те, що ним не були вчинені дії, спрямовані на внесення в податкову заставу майна третьої особи та його продаж.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем в наданих суду запереченнях, ДП «Ресурспостач» належить до сфери управління Державного агентства резерву України, а майно третьої особи входить до системи державного резерву.

Згідно з абз. 5 п. 89.2 статті 89 ПК України, право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. 87.3.7 п. 87.3 статті 87 ПК України, не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Згідно положень статті 4 Закону України «Про заставу», предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», не підлягають приватизації запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву.

Отже, ДП «Ресурспостач» є державним підприємством, майно якого, відповідно до законодавства України, не може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а отже на нього розповсюджується дія приписів статті 96 ПК України.

Відповідно до п. 96.3 статті 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування , в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Як вже зазначалося вище, листом від 28 січня 2013 року № 463/0/4-13 відповідачем було надано відповідь на подання податкового органу від 21 грудня 2012 року №29153/10/19-120, в якій підтверджено належність третьої особи до сфери управління Державного агентства резерву України, повідомлено про те, що оскільки ДП «Ресурспостач» входить до системи державного резерву України, його майно не підлягає приватизації та іншим видам відчуження, та зазначено про звернення відповідача до Міністерства юстиції України з проханням роз'яснити можливість застосування до об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації, процедури досудової санації.

Виходячи з аналізу змісту вказаного листа відповідача в контексті наведеного правового положення п. 96.3 статті 96 ПК України, колегія суддів вважає, що своєю відповіддю Державне агентство резерву України фактично відмовило позивачу у задоволенні його вимог про прийняття передбачених п. 96.2 статті 96 ПК України рішень. При цьому, суд також звертає увагу на те, що відповідачем не було долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ним таких дій, спрямованих на погашення податкової заборгованості третьої особи в передбаченому статтею 96 ПК України порядку.

Також суд критично оцінює посилання відповідача в якості доказу безпідставності вимог позивача на лист Державного агентства резерву України від 21 листопада 2014 року № 4371/0/4-14, яким позивача було повідомлено про те, що відповідач не заперечує щодо подання контролюючим органом заяви про порушення справи про банкрутство ДП «Ресурспостач», оскільки такий лист був складений поза межами встановленого п. 96.3 статті 96 ПК України строку. Крім того, зі змісту вказаного листа також не вбачається прийняття Державним агентством резерву України передбачених п. 96.2 статті 96 ПК України рішень.

Щодо посилання відповідача на невідповідність заявленої до стягнення суми заборгованості ДП «Ресурспостач» та суми заборгованості підприємства, яка була визначена в поданні від 21 грудня 2012 року № 29153/10/19-120, суд зазначає, що положення статті 96 ПК України не встановлюють обов'язку контролюючого органу зазначати у своєму поданні суму заборгованості підприємства.

Водночас, виходячи з системного тлумачення наведених вище положень пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 та п. 96.3 статті 96 ПК України, колегія суддів вважає, що при зверненні до суду з відповідним позовом контролюючим органом можуть заявлятись вимоги про стягнення всієї суми заборгованості платника податку, яка набула статус узгодженої, та обрахованої станом на день звернення до суду.

Враховуючи зазначене вище та беручи до уваги підтверджену матеріалами справи податкову заборгованість третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві позовних вимог про стягнення з відповідача податкової заборгованості ДП «Ресурспостач» в сумі 11 191 409, 51 грн. , з яких 9 109, 79 грн. становить заборгованість з податку на додану вартість, 11 182 256, 60 грн. - зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій, а 43, 12 грн. - із земельного податку з юридичних осіб.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо питання допуску негайного виконання рішення суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 256 КАС України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього Кодексу.

Разом з тим, положеннями статті 183-3 КАС України визначається порядок здійснення провадження у справах за поданням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень щодо, в тому числі, стягнення коштів за податковим боргом.

Враховуючи, що дана справа не належить до адміністративних справ, передбачених статтею 183-3 КАС України, суд не вбачає підстав для звернення даної постанови до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного агентства резерву України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Ресурспостач», про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 37472392) на користь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову заборгованість державного підприємства «Ресурспостач» (код ЄДРПОУ 34002592) у загальному розмірі 11 191 409, 51 грн. (одинадцять мільйонів сто дев'яносто одна тисяча чотириста дев'ять гривень п'ятдесят одна копійка), з яких:

- 9 109, 79 грн. (дев'ять тисяч сто дев'ять гривень сімдесят дев'ять копійок) з податку на додану вартість на бюджетний рахунок № 31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100);

- 11 182 256, 60 грн. (одинадцять мільйонів сто вісімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят шість гривень шістдесят копійок) зі сплати адміністративних штрафів та інших санкцій на бюджетний рахунок № 31115106700002 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 21081100);

- 43, 12 грн. (сорок три гривні дванадцять копійок) із земельного податку з юридичних осіб на бюджетний рахунок № 33215811700002 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 18010500).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя П.В. Вовк

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда