Ухвала

від 16.09.2015 по справі 807/2713/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р. Справа № 876/2843/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року по справі № 807/2713/13-а за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, яким просив стягнути з Чопської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду 14.03.2011 року у справі №2а-38/11/0770 за період з 14.03.2011 року по 01.06.2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Чопської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду 14.03.2011 року у справі №2а-38/11/0770 за період з 15.03.2011 року по 31.05.2013 року. В решті позову відмовлено.

Чопська митниця Міндоходів постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що з 23.06.2011 року по 04.04.2013 року відсутні правові підстави посилатись на затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі, оскільки в цей період були відсутні чинні судові рішення про поновлення на роботі. Таким чином, судом першої інстанції не взято до уваги, що вимушений прогул за період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить період з 15.03.2011 року по 22.06.2011 року та період з 04.04.2013 року по 01.06.2013 року.

В судовому засіданні позивач, представник позивача надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року у справі № 2а-38/11/0770 визнано протиправним та скасовано наказ № 2356-к від 15.12.2010 року про припинення перебування на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Чопської митниці від 16.12.2010 № 1208-к "По особовому складу"; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці з 15.12.2010 року; зобов'язано Чопську митницю виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу - з 15.12.2010 року по день винесення постанови, а саме - до 14.03.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року по справі № 2а-0770/38/11 було скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.04.2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року по справі № 2а-0770/38/11 скасовано, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року залишено без змін.

01.06.2013 року Державною митною службою України видано наказ за № 913-к, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці з 15.12.2010 року.

Таким чином, виконання постанови суду від 14.03.2011 року про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання відбулося 01.06.2013 року.

При цьому, як вбачається із записів у трудовій книжці позивача, що з часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не був працевлаштований та відповідно до довідки Ужгородського районного центру зайнятості в період з 15.03.2011 року по 01.06.2013 року на обліку в Ужгородському районному центрі зайнятості не перебував.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 256 КАС України передбачено негайне виконання постанов суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто ще до набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Аналіз змісту ст. 236 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що обов'язок Чопської митниці виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

Хоча наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Крім того, до даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.

Відповідно до п.2 ст. 257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання. Тобто, постанова суду від 14.03.2011 року підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду сулами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказ.

Таким чином, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови в адміністративній справі № 2а-0770/38/11 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах.

За вказаний період позивачеві, в порушення вимог ст. 236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки його поновлення виплачено не було.

Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає порядок розрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу є Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати".

Відповідно до п.2 Порядку у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

П.8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки від 29.08.2013 № 05/28-1-197 про середню заробітну плату ОСОБА_1 (розрахунковий період - з жовтня 2010 по листопад 2010 року) вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 3312,72 грн., а середньогодинна заробітна плата - 19,26 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2011 по 01.06.2013 слід задовольнити частково, оскільки постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011, зокрема стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.12.2010 р. по 14.03.2011. Крім того, позивача було поновлено на роботі 01.06.2013, який був йому оплачений як перший робочий день, а тому стягненню підлягає середній заробіток з 15.03.2011 по 31.05.2013.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 № 9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в березні 2011 року складала 175 годин. Таким чином, всього за період з 15.03.2011 по 31.12.2011 р. норма тривалості робочого часу - 1614 годин (а саме: з 15.03.2011 по 31.03.2011 - 104 год.; в квітні - 160 год.; в травні - 152 год.; в червні - 159 год., в липні - 168 год.; в серпні - 175 год.; у вересні - 176 год.; в жовтні - 168 год.; в листопаді - 176 год., в грудні - 176 год.).

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011 № 8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні становила 2001 годину.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2012 № 9050/0/14-12/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік" норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні в період з 01.01.2013 по 31.05.2013 становила 813 годин (а саме: в січні - 168 год.; в лютому - 160 год.; в березні - 159 год.; в квітні - 175 год.; в травні - 151 год.).

Таким чином, належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі складає: 19,26 х 1614+2001+813, що дорівнює 85283,28 грн.

Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Доводи апелянта про те, що з 23.06.2011 року по 04.04.2013 року відсутні правові підстави посилатись на затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі, оскільки в цей період були відсутні чинні судові рішення про поновлення на роботі судом до уваги не беруться, оскільки негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні. Так, відповідно до ст. 256 КАС України передбачено негайне виконання постанов суду щодо поновлення на посаді у відносинах публічної служби, тобто ще до набрання цим рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року по справі № 807/2713/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

ОСОБА_3