Постанова

від 16.02.2018 по справі 807/2713/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2018 року

Київ

справа №807/2713/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачаДанилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року ( головуючий суддя - Ващиліна Р.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного від 16 вересня 2015 року (головуючий суддя - Дякович В.П., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі № 876/2843/15

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Чопської митниці Міндоходів

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів (далі - відповідач) в якому просив стягнути з Чопської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року у справі №2а-38/11/0770 за період з 14.03.2011 року по 01.06.2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного від 16 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Чопської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року у справі №2а-38/11/0770 за період з 15.03.2011 року по 31.05.2013 року;

- в решті позову відмовлено.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення які набрали законної сили повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що з 23.06.2011 року по 04.04.2013 року відсутні правові підстави посилатись на затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі, оскільки в цей період були відсутні чинні судові рішення про поновлення на роботі. Таким чином, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що вимушений прогул за період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить період з 15.03.2011 року по 22.06.2011 року та період з 04.04.2013 року по 01.06.2013 року.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Як свідчать матеріали справи, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від від 14.03.2011 року визнано протиправним та скасовано наказ № 2356-к від 15.12.2010 року про припинення перебування на державній службі в митних органах старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці ОСОБА_1; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Чопської митниці від 16.12.2010 № 1208-к "По особовому складу"; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці з 15.12.2010 року; зобов'язано Чопську митницю виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу - з 15.12.2010 року по день винесення постанови, а саме - до 14.03.2011 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року по справі № 2а-0770/38/11 було скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.04.2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року по справі № 2а-0770/38/11 скасовано, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 року залишено без змін.

01.06.2013 року Державною митною службою України видано наказ за № 913-к, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митної варти Чопської митниці з 15.12.2010 року.

Таким чином, виконання постанови суду від 14.03.2011 року про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання, відбулося лише 01.06.2013 року.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наявність вини відповідачів у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на той факт, що в період з 23.06.2011 року по 04.04.2013 року затримки виконання судового рішення не було, оскільки в цей період, внаслідок відмови в задоволені позовних вимог, були відсутні судові рішення про поновлення позивача на роботі, колегія суддів Верховного Суду відхиляє та звертає увагу на наступне.

Обов'язок Чопської митниці виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважністю, внаслідок яких судове рішення виконане несвоєчасно.

Відповідно до п.2 ст. 257 КАС України, судові рішення, які набрали чинності або підлягають негайному виконанню, є підставою для його виконання.

До даних фактичних обставин порядок примусового виконання рішень суду не повинен застосовуватись, оскільки відповідно до норм процесуального закону судове рішення підлягало виконанню негайно.

В свою чергу, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу.

В даному випадку, період з дня ухвалення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови, а це 14.03.2011року по день фактичного поновлення позивача на посаді, а це 01.06.2013 року є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в митних органах.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія судів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючисьстаттями 343, 350, 356 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного від 16 вересня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа