Ухвала

від 01.10.2015 по справі 820/5202/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р.Справа № 820/5202/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Косяченка Є.С., відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/5202/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ МІДНІ ТЕХНОЛОГІЇ"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ МІДНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі по тексту - ТОВ «Сучасні мідні технології»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби (далі по тексту - Індустріальна ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000492220 від 19.05.2015 року про сплату 103498,00 грн. податку на прибуток підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 25874,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0000502220 від 19.05.2015 року про сплату 114998,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 28749,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року по справі № 820/5202/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ МІДНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000492220 та №0000502220 від 19.05.2015 року Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ МІДНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (місцезнаходження: 61007, м.Харків, пр-т Московський, буд.275, код ЄДРПОУ - 38630577) судовий збір у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. по справі 820/5202/15 прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ «Сучасні мідні технології».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на наявність заборгованості у позивача перед його контрагентом ТОВ «Лєсток» на суму 689988,15 грн., а також на ненадання позивачем до перевірки звітів про надання вказаним контрагентом транспортно-експедиційних послуг позивачеві та оформлених ним товарно-транспортних накладних. З посиланням на складену Індустріальною ОДПІ податкову інформацію від 10.10.2014 року № 3344/8/20-36-22-03-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лєсток» за серпень 2014 року» стверджує про відсутність у вказаного підприємства об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період серпень 2014 року, в розумінні п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.185, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначив, що позивачем документально не підтверджено доцільності та необхідності придбання даних послуг для використання у господарській діяльності, що, на думку відповідача, у розумінні пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.198.3 ст.198 ПК України унеможливлює віднесення витрат на ці послуги до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. З огляду на викладене, вважає вірним висновок відповідача про порушення позивачем п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. по справі 820/5202/15 прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову ТОВ «Сучасні мідні технології».

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджують, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Лєсток» належним чином підтверджені відповідними первинними документами, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат за результатами відносин із вказаним контрагентом, є хибним. З огляду на викладене, вважають спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні мідні технології" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 38630577. (т. 1 а.с.9). Позивач перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу від 27.04.2014 р. № 675, виданого Індустріальною ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сучасні мідні технології", код ЄДРПОУ - 38635077, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лєсток" (код ЄДРПОУ 39085008) за період серпень-вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №16/20-36-22-03-07/38630577 від 12.05.2015 р., яким зафіксовано вимоги п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 114998,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2014 р. на суму 91666,71 грн., вересень 2014 р. на суму 23331,31 грн.; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено до сплати в бюджет податок на прибуток по декларації за 2014 рік на загальну суму 103498,00 грн. (т.1 а.с.11-25).

На підставі вищенаведених висновків акту перевірки Індустріальною ОДПІ прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 р.:

- № 0000492220, яким ТОВ "Сучасні мідні технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 129372,50 грн., з яких 103498,00 грн. - основний платіж, 25874,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.26);

- №0000502220, яким ТОВ "Сучасні мідні технології" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 143747,40 грн., з яких 114998 грн. - основний платіж, 28749,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.27).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, за результатами відносин із ТОВ "Лєсток" як таких, що повністю підтверджені первинними документами, та результати яких використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України слугувало твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лєсток».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на таке.

За визначенням пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.08.2014 року між ТОВ «Сучасні мідні технології» (замовник) та ТОВ "ЛЄСТОК" (виконавець) було укладено договір транспортного експедирування вантажу №83, за умовами якого одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних та інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що проходять по території України. (т.1 а.с.53-56).

В рамках виконання досягнутих домовленостей за договором виконавець на підставі отриманих від замовника заявок-доручень здійснював транспортне експедирування вантажу, придбаного від контрагентів-постачальників замовника, розвантаження та навантаження вантажу.

В ході вказаних господарських операцій сторонами було оформлено заявки-доручення на перевезення вантажу (т.1 а.с.57-83), акти наданих послуг (т.1 а.с.128-171), а також копії звітів про надання послуг (т.1 а.с.84-127), копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Лєсток» було виписано позивачеві податкові накладні, копії яких надано до матеріалів справи (т.1 а.с.172-213).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ "Сучасні мідні технології» та ТОВ «Лєсток» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що отримані від ТОВ "Лєсток" послуги були використані в подальшій фінансово - господарській діяльності позивача.

Так, з пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сучасні мідні технології» має великий обсяг поставок товару (продукції), за відсутності власних транспортних засобів для здійснення перевезення вантажів. Оскільки по взятим на себе зобов'язанням перед контрагентами-покупцями ТОВ "Сучасні мідні технології" зобов'язано поставити товар власними силами та за свій рахунок, у підприємства виникла необхідність укласти договір транспортного експедирування, у зв'язку з чим був укладений договір з ТОВ "Лєсток".

Матеріалами справи підтверджено, що вантаж, який перевозився ТОВ "Лєсток", був отриманий ТОВ "Сучасні мідні технології" за наступними договорами поставки (купівлі-продажу), укладеними позивачем як покупцем :

- №ХЧМ264 від 18.06.2014 р. із ТОВ "АВ метал груп" (т.1 а.с.217-218);

- №24/ОД/ХР/14 від 09.07.2014 р. із ТОВ "МД ІСТЕЙТ" (т.1 а.с.232-234);

- №246 від 11.08.2014 р. із ТОВ "ТД "СОДРУЖЕСТВО" (т.1 а.с.242-243);

- №ДПМ-01643/14 від 16.06.2014 р. із ТОВ "Металоцентри "СТАЛЬСЕРВІС" (т.1 а.с.247-248);

- №5/08-14 від 05.08.2014 р. із ТОВ "АРТ ІНВЕСТ" (т.2 а.с.20-21);

- №1/08-14 від 01.08.2014 р. із ТОВ "НВК "МІОС" (т.2 а.с. 28-29);

- №2014/0608 від 06.08.2014 р. із ТОВ "ТЕХНО ІЗОЛ" (т.2 а.с.34-35);

- №06/08-14 від 06.08.2014 р. із ТОВ "Компанія "ФБР" (т.2 а.с.38);

- №П-2014/06-45 від 12.06.2014 р. із ТОВ "МД Груп Харків" (т.2 а.с.43-45);

- №50 від 15.08.2014 р. із ТОВ "ХАРКІВМЕТАЛ-2" (т.2 а.с.68);

- №238/16-9-ВК від 10.06.2014 р., №238/10-11-ВК від 10.06.2014 р., №238/16-10-К від 10.06.2014 р. із ДП завод "Електроважмаш" (т.2 а.с.79-81, 112-114, 115, 133-135, 136).

Отримання товару від вищевказаних контрагентів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від продавців до покупця - ТОВ «Сучасні мідні технології», видаткових накладних (т.1, а.с.219-231, 235-241, 244-246, т.2, а.с.4-19, 22-27, 30-33, 36-37, 39-42, 46-67, 69-78, 82-111, 116-132, 137-150).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лєсток", а послуги, які надавалися вказаним контрагентом, були використані ТОВ "Сучасні мідні технології» в межах здійснення власної фінансово - господарської діяльності.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки, та, як наслідок - про відсутність у позивача таких документів, як звіти або інші документи, що засвідчували б надання послуг позивачеві контрагентом ТОВ «Лєсток», товарно-транспортні накладні та докази використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено оформлення між ТОВ «Сучасні мідні технології» та ТОВ «Лєсток» актів наданих послуг та звітів про надання послуг, які в повному обсязі відображають зміст і обсяг наданих послуг.

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, наявність потреби у їх замовленні та безпосередній зв'язок наданих ТОВ «Лєсток» послуг з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Сучасні мідні технології» підтверджується документально.

Транспортування товару, щодо якого ТОВ «Лєсток» були наданні транспортно-експедиційні послуги, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не надано до матеріалів справи ані детального опису документів (із зазначенням реквізитів та підприємств-контрагентів, яких ці документи стосувалися), отриманих під час перевірки від платника податків, ані акту про відмову від надання таких документів.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З акту перевірки вбачається, що акт про відмову від надання документів під час перевірки ТОВ "Сучасні мідні технології" не складався. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч.1 ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Беручи до уваги викладене, з огляду на зміст укладеного між ТОВ «Сучасні мідні технології» та ТОВ «Лєсток» договору № 83 від 01.08.2015 р. договору, колегія суддів зауважує, що договір доручення про надання транспортно-експедиційних послуг вказує на організаційний характер відносин, що становлять зміст договору, та не передбачає обов'язкового здійснення перевезень безпосередньо організацією-експедитором. До складу обов'язків останнього віднесено, в першу чергу, організацію перевезень, навантаження-розвантаження та супроводження вантажів за дорученням замовника, та не обмежено права експедитора на залучення сторонніх осіб до здійснення перевезень.

Отже, надані позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних є належним доказом надання ТОВ «Лєсток» послуг щодо організації перевезення товару за замовленням позивача.

При цьому, оскільки в даному випадку позивачем сформовано витрати та податковий кредит з вартості послуг ТОВ «Лєсток» як посередника, а не перевізника, ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, в яких би в якості перевізника було вказане ТОВ «Лєсток», не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості послуг такого посередника до складу витрат та податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про наявність заборгованості у ТОВ «Сучасні мідні технології» перед ТОВ «Лєсток» в сумі 689988,15 грн., колегія суддів зазначає, що за змістом п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат (якими в даному випадку є акти наданих послуг та звіти про надання послуг), без прив'язки до здійснення або нездійснення повного розрахунку за надані послуги.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги наявність у позивача податкових накладних, виписаних виконавцем послуг ТОВ «Лєсток», а також актів наданих послуг та звітів про надання послуг, колегія суддів вважає, що наявність у позивача кредиторської заборгованості перед вказаним контрагентом не позбавляє ТОВ «Сучасні мідні технології» на формування витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Лєсток».

Крім того, наявність такої заборгованості може слугувати передумовою для звернення контрагента-виконавця послуг з претензією до ТОВ «Сучасні мідні технології» про сплату коштів, або до господарського суду з відповідним позовом, та сама по собі не є підставою для збільшення податковим органом грошових зобов'язань позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом відповідач дійшов, виходячи з даних податкової інформації Індустріальної ОДПІ від 10.10.2014р. № 3344/8/20-36-22-03-08 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лєсток" (код ЄДРПОУ 39085008) за серпень 2014 року", якою встановлено відсутність у вказаного підприємства об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період серпень 2014 року, в розумінні п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.185, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або податковій інформації про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація Індустріальної ОДПІ від 10.10.2014р. № 3344/8/20-36-22-03-08 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лєсток" (код ЄДРПОУ 39085008) за серпень 2014 року", на яку посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Сучасні мідні технології», не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Згідно з п. 6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Надані відповідачем документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Сучасні мідні технології», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-субпідрядників, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08 за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із контрагентом ТОВ «Лєсток».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.05.2015 р. № 0000492220 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 129372,50 грн., з яких 103498,00 грн. - основний платіж, 25874,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0000502220 про збільшення ТОВ «Сучасні мідні технології» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених у розмірі 143747,40 грн., з яких 114998 грн. - основний платіж, 28749,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/5202/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.10.2015 р.