Постанова

від 30.09.2015 по справі 802/3096/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2015 р. Справа № 802/3096/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" та ОСОБА_1, про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (далі - ТОВ "Зоря Поділля") звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним дії Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області щодо реєстрації права оренди на підставі договору оренди землі, укладеного 11.10.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Теплик-Агро", та скасувати рішення відповідача від 03.03.2014 року, індексний номер 11332374, про реєстрацію прав та їх обсяжень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ "Зоря Поділля" користується земельною ділянкою площею 1,9682 га, яка розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на підставі договору оренди від 11.10.2010 року, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 та зареєстрованого 04.07.2011 року у відділі Держкомзему в Теплицькому районі Вінницької області за № 052370004001903. 15.06.2015 року позивач дізнався, що 10.01.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Теплик-Агро" укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, який було зареєстровано 03.03.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_2 згідно з рішенням № 11332374. Вважає дане рішення відповідача протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстроване і на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій договір оренди від 11.10.2010 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Зоря Поділля", був чинним.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Заявлений адміністративний позов повністю підтримує.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Заперечень на позов від відповідача до суду не надходило, заяви щодо неможливості розгляду справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи через неможливість його прибуття в судове засідання також не подавалися.

Частиною 4 статті 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи за відсутності представника відповідача.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Теплик-Агро" участі свого представника в судовому засіданні не забезпечила, поважність причин неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом із тим, як вбачається з поданих суду письмових заперечень на адміністративний позов, третя особа ТОВ "Теплик-Агро" заперечує заявлені позивачем вимоги та вважає, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним та прийняте на підставі визначених законом документів.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 у судове засідання на виклик суду не з'явилась, однак надала суду письмові пояснення по суті спору, у яких зазначала, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 0523781300:02:000:0257, яка розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області. На підставі договору оренди від 11.10.2010 року таку земельну ділянку було передано в оренду ТОВ "Зоря Поділля" терміном на 5 років. На даний час земельну ділянку використовує позивач, який своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. Також третя особа стверджує, що належну їй земельну ділянку не передавала у користування ТОВ "Теплик-Агро" і договору оренди з ТОВ "Зоря Поділля" не розривала.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що треті особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, проте без поважних причин на виклик суду не з'явились, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши доводи позивача та третіх осіб, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково з таких мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9682 га, яка розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (кадастровий номер 0523781300:02:000:0257), відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 394684 від 04.04.2006 року (а.с. 11).

11.10.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Зоря Поділля" було укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років (а.с. 9-13). 04.07.2011 року договір зареєстровано у відділі Держкомзему в Теплицькому районі Вінницької області за № 052370004001903, що підтверджується листом відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області № 7131 від 31.12.2014 року (а.с. 15).

Також судом встановлено, що вищевказаний договір сторонами достроково не розривався, а факт його державної реєстрації підтверджується витягами з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, у якій під № 1903 внесено записи про реєстрацію договору оренди землі від 11.10.2010 року, кадастровий номер 0523781300:02:000:0257 (а.с. 58-60).

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2014 року, тобто до закінчення дії строку договору оренди від 11.10.2010 року, між ОСОБА_1 та ТОВ "Теплик-Агро" укладено інший договір оренди землі.

Відповідно до рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_2 № 11332374 від 03.03.2014 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що розташована на території Великомочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, кадастровий номер 0523781300:02:000:0257, за ТОВ "Теплик-Агро" (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, яке є предметом спору у цій адміністративній справі, суд керується наступними мотивами.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним 10.01.2014 року між ТОВ "Теплик-Агро" та ОСОБА_1, належним чином не перевірив, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуація, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

При цьому суд наголошує на тому, що реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Вирішуючи по суті даний публічно-правовий спір суд також враховує, що орендодавець ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору оренди землі із ТОВ "Теплик-Агро" і на сьогодні чинним слід вважати договір оренди землі від 11.10.2010 року, укладений з ТОВ "Зоря Поділля" та зареєстрований у визначеному на той час порядку. Крім того, саме позивач фактично використовує спірну земельну ділянку, що ніким не оспорюється, та щорічно сплачує орендну плату, що у своїх поясненнях підтвердила третя особа ОСОБА_1

Крім того, суд бере до уваги поведінку відповідача-суб'єкта владних повноважень під час розгляду справи, який не лише не виконав свого обов'язку доказування, передбаченого частиною 2 статті 72 КАС України, але й не надав ті додаткові письмові докази, які витребовувались судом з власної ініціативи.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором від 10.01.2014 року між ТОВ "Теплик-Агро" та ОСОБА_1 відповідачем проведено без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря землі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача і третіх осіб, оцінивши досліджені у ході судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково, а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області від 03.03.2014 року, індексний номер 11332374, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Водночас суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині, оскільки у даному випадку предметом публічно-правового спору у даній справі є вищевказане рішення про реєстрацію прав та їх обсяжень, а не певні дії відповідача щодо реєстрації договору оренди, як помилково вважає позивач.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер, а позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути частину понесених ним і документально підтверджених судових витрат у цій справі, а саме 36,54 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області від 03.03.2014 року, індексний номер 11332374, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (ідентифікаційний код 34009446) частину сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області (ідентифікаційний код 37337576).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович