Постанова

від 08.10.2015 по справі 826/18634/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 жовтня 2015 року 08:50 справа №826/18634/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" доМіжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" (далі по тексту - позивач, ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС- Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0000244050.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року відкрито провадження у справі №826/18634/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21 вересня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 06 липня 2015 року №0000244050 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 19 333 913,75 грн., у тому числі за основним платежем на 15 467 131,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 866 782,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 24 червня 2015 року №27/28-10-40-50/23393195 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 23393195) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Ан Транс" (код ЄДРПОУ 36154115) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р." (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 15 467 131,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат витрати, пов'язані із придбанням товарів у ПП "Ан Транс", які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 81 405 952,00 грн., у зв'язку із наступним: досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні щодо службових осіб ТОВ "Іст Грейнс" за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 15 Кримінального кодексу України встановлено, що посадові особи ТОВ "Іст Грейнс" шляхом незаконного завищення валових витрат по фінансово-господарським операціям з ПП "Ан Транс" умисно ухилились від сплати податку на прибуток; ПП "Ан Транс" за юридичною адресою не знаходиться, основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності (складські, виробничі приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси) на підприємстві відсутні;засновник та директор ПП "Ан Транс" - ОСОБА_2 вироком Приморського районного суду міста Одеси визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво); у ході допиту ОСОБА_2 не встановлено відносин ПП "Ан Транс" з ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" або його попередником - ПІІ "Сєрна"; згідно з отриманою податковою інформацією та інформацією бази даних ПП "Ан Транс" за період серпень-вересень 2013 року відсутня інформація щодо підприємств-покупців та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановити постачальника послуг (товарів, робіт) перевірити оплату, обсяги та складових поставлених послуг неможливо.

Наведена інформація, на думку відповідача, вказує, що відносини між позивачем та ПП "Ан Транс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а первинні документи, виписані ПП "Ан Транс", оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а тому не можуть підтверджувати понесення позивачем будь-яких витрат.

Позивач вважає протиправним податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а придбані товари використано у межах господарської діяльності підприємства; висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій не підтверджується жодними доказами.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" та його контрагентом - ПП "Ан Транс"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ППІ "Сєрна", правонаступником якого є ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА", (покупець) та ПП "Ан Транс" (продавець) протягом 2013 року укладено ряд договорів купівлі-продажу зернових культур, перелік яких наведено на стор. 14-21 акта перевірки.

За умовами вказаних договорів продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити на умовах DAT ("Поставка на терміналі…") (у редакції Інкотермс 2010) -ТОВ "Іллічівський Зерновий Термінал" у порту Іллічівськ, на умовах DAT ("Поставка на терміналі…") ТОВ "СРЗ "Южний Севастополь Термінал", на умовах DAT ("Поставка на терміналі…") ТОВ "Агро-Транзит-Інвест", м. Херсон, на умовах DAT ("Поставка на терміналі…") ТОВ "Олімпекс Купе Інтершешнл", м. Одеса та умовах EXW ("Поставка на складі…") - ПрАТ "Любашівський елеватор" зернові культури українського походження, а саме: пшеницю, ріпак, ячмінь, кукурудзу.

На виконання умов договорів купівлі-продажу ПП "Ан Транс" протягом квітня-вересня 2013 року поставило зернову продукцію на загальну суму 81 918 919,13 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежів та виписками банку.

Як встановлено в акті перевірки, за перевірений період ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік включив суму витрат по відносинам із ПП "Ан Транс" в сумі 81 405 952,00 грн. за рахунок придбання зернових культур.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям, у свою чергу суд установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому суд зауважує, що ймовірні порушення постачальником вимог податкового чи іншого законодавства не позбавляють правового значення первинних документів, складених таким постачальником та не є підставою для висновків про порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при складанні первинних документів.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА", що до зі зміни найменування називалось ПІІ "Сєрна", здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, та входить до числа найбільших зернотрейдерів України. Позивач володіє достатньою матеріальною базою для здійснення основного виду діяльності, зокрема основними засобами та персоналом, про що свідчать копії балансів та звітів про фінансові результати підприємства за 2010-2014 роки, звітів з праці та штатних розписів.

Особливості порядку прийому та обігу зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Так, відповідно до статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Стаття 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначає, що за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Суд встановив, поставка зерна відбувалась на елеваторі ПрАТ "Любашівський елеватор" шляхом переоформлення від ПП "Ан Транс" на ПІІ "Сєрна", та на термінали ТОВ "СРЗ "Южний Севастополь Термінал", ТОВ "Агро-Транзит-Інвест", ТОВ "Олімпекс Купе Інтершешнл" за рахунок постачальника, про що вказують відповідні складські квитанції, договори про надання послуг з перевалки зерна, про надання послуг зі зберігання та відвантаження зерна, реєстрами накладних на прийняте зерно, товарно-транспортними накладними.

Матеріали справи підтверджують, що придбане у ПП "Ан Транс" зерно у подальшому реалізовано за експортними контрактами, укладеними між ПІІ "Сєрна" та компанією GLENKOR CRAIN BV, тобто придбавалось з метою та фактично використано у межах господарської діяльності.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаного зерна у господарській діяльності позивач надав суду наступні документи: копії договорів купівлі-продажу з доповненнями до них, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, складських квитанцій, реєстрів накладних на прийняте зерно, платіжні доручення по відносинам із придбання зерна у ПП "Ан Транс"; копії експортних контрактів, укладених із компанією GLENKOR CRAIN BV, рахунків-фактур, вантажних митних декларацій з відмітками митниці та довідок про перетин кордону; копії договорів транспортно-експедиційного обслуговування, доручень та переліків для завантаження на судна на експорт вантажу з відмітками митниці; копії балансів та звітів про фінансові результати підприємства за 2010-2014 роки, звітів з праці та штатних розписів; копії установчих документів, податкової звітності ПП "Ан Транс", довідки про рахунки та про кількість працівників.

Наведе вказує, що ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" здійснювало витрати на придбання у ПП "Ан Транс" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ПП "Ан Транс" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям або не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ПП "Ан Транс", у зв'язку з придбанням товарів.

Посилання відповідача на відсутність інформації щодо підприємств-покупців ПП "Ан Транс" та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у за період серпень-вересень 2013 року та на неможливість встановити постачальника товарів/послуг не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року у кримінальні справі №522/20533/14-к за обвинуваченням ОСОБА_2, затверджено угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема у вироку встановлено, що ОСОБА_2, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, надав згоду невстановленій особі перереєструвати на своє ім'я ПП "Ан Транс" та вчинив умисні дії , направлені на придбання субота підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас у межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_2.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Приморського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2014 року у кримінальні справі №522/20533/14-к відносно ОСОБА_2 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у згаданому вироку встановлено лише обставини щодо придбання обвинуваченим ОСОБА_2 ПП "Ан Транс".

Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо господарської діяльності ПП "Ан Транс" по взаємовідносинам з ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА", Приморським районним судом міста Одеси не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Суд також вважає, що визнання винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення ПП "Ан Транс" реальних господарських операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП "Ан Транс" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, значиться ОСОБА_2.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Доказів, які б свідчили, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наведено недостовірні відомості про ПП "Ан Транс" та, що позивач знав про це, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 06 липня 2015 року №0000244050 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПІІ "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06 липня 2015 року №0000244050.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ГЛЕНКОР ГРЕЙН УКРАЇНА" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко