Постанова

від 08.10.2015 по справі 826/11857/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2015 року № 826/11857/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Київська офсетна фабрика" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 0003512202, В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Київська офсетна фабрика" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 09.06.2015 р. № 0003512202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в Оболонського районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі неправомірних висновків акту перевірки від 21.05.2015 р. № 448/26-54-22-02/05450185 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 0003512202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 691 500,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначили, що господарські операції позивача є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2015 р. не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений в порядку та строки, визначені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), докази чого містяться в матеріалах справи, жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи або слухання справи за відсутності представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні 30.07.2015 р. суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне,

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Київська офсетна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із платниками податків ТОВ «Форт-Нокс» за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. та з ТОВ "НВП "Гаммаграфік" за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 461 000,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2015 р. № 448/26-54-22-02-10/05450185 та винесено податкове повідомлення - рішення від 09.06.2015 р. № 0003512202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 691 500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 461 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 230 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом його порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Державне підприємство "Київська офсетна фабрика" зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ в Оболонському районі м. Києва. Основним видом діяльності є друкування іншої продукції. На час здійснення господарських операцій товариство було зареєстровано платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Форт-Нокс» (код ЄДРПОУ 05450185) за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. та з ТОВ "НВП "Гаммаграфік" (код ЄДРПОУ 23500426) за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Форт-Нокс» та з ТОВ "НВП "Гаммаграфік", слід зазначити наступне.

1. Між ТОВ «Форт-Нокс» (постачальник) та ДП "Київська офсетна фабрика" (замовник) укладено договір поставки від 25.03.2014 р. № 65/14, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити замовнику товари, зазначені в специфікації (напівпрозора плівка гарячого тиснення, ширина 37мм), а замовник прийняти і оплатити товари.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду додаткову угоду від 23.01.2015 р. № 3, рахунок-фактуру від 23.01.2015 р. № 1/01, видаткову накладну від 23.01.2015 р. № 1/01 на суму 2 673 000,00, в т.ч. ПДВ 445 500,00 грн., податкову накладну від 23.01.2015 р. № 1 на суму 2 673 000,00, в т.ч. ПДВ 445 500,00 грн., прибутковий ордер від 23.01.2015 р. № 0006, реєстр отриманих податкових накладних за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р., банківську виписку по рахунку № 26008172298 за 26.01.2015 р., звіт руху сировини та матеріалів по цеху № 1 за січень 2015 р., вимогу від 23.01.2015 р. № 50, вимогу від 23.01.2015 р. № 51, вимогу від 23.01.2015 р. № 52, картку складського обліку матеріалів № 1151990, журнал-ордер № 6-4 по рахунках № 371, 377, 631 за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.

Судом встановлено, що придбана плівка використовувалася позивачем з метою її нанесення на бланки, виготовленням яких займається ДП «Київська офсетна фабрика».

19.12.2013 р. між ДП «Київська офсетна фабрика» (виконавець) та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (замовник) було укладено договір на розробку, виготовлення та доставку продукції № 223/13. За умовами вказаного договору виконавець здійснює розробку, виготовлення, доставку та передачу поліграфічної продукції, а саме: спеціальний бланк для видачі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та спеціальних бланків нотаріального документа, в кількості, визначеній у специфікації та в строки, зазначені у графіку відвантаження (поставки) продукції, а замовник приймає готову продукцію та сплачує її вартість.

Про виконання умов вищевказаного договору свідчать наявні в матеріалах справи накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 007216 від 26.01.2015 р., № 007221 від 29.01.2015 р., № 007225 від 30.01.2015 р., № 007217 від 27.01.2015 р., № 007218 від 28.01.2015 р., про отримання яких замовником свідчить довіреність № 11 від 26.01.2015 р. Також позивачем було виставлено рахунки на оплату № 6 від 23.01.2015 р. та № 7 від 23.01.2015 р.

Транспортування товару на адресу позивача здійснювалось ТОВ «Форт-Нокс» автомобілем директора та оформлювалося подорожніми листами.

2. Між ДП "Київська офсетна фабрика" (замовник) та ТОВ "НВП "Гаммаграфік" 20.08.2013 р. було укладено договір поставки № 155/13. Згідно умов зазначеного договору постачальник зобов'язується поставити замовникові товари, зазначені в специфікації (дифракційна етикетка), а замовник прийняти і оплатити товари.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду додаткову угоду від 12.01.2015 р. № 1, рахунок-фактуру від 12.01.2015 р. № ГФ-0000007, видаткову накладну від 12.01.2015 р. № РН-0000015 на суму 38 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 750,00 грн., видаткову накладну від 19.01.2015 р. № РН-0000081 на суму 38 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 750,00 грн., прибутковий ордер від 12.01.2015 р. № 0001, прибутковий ордер від 19.01.2015 р. № 0003, податкову накладну від 12.01.2015 р. № 18 на суму 38 750,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 750,00 грн., податкову накладну від 19.01.2015 р. № 142 на суму 38 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 750,00 грн., реєстр отриманих податкових накладний за січень 2015 року, банківські виписки по рахунку № 26008172298 за 14.01.2015 р. та за 21.01.2015 р., картку № 115010 складського обліку матеріалів, журнал-ордер №6-4 по рахунках № 371, 377, 631 за січень 2015 року, звіт руху сировини та матеріалів по цеху № 1 за січень 2015 року, вимогу від 14.01.2015 р. № 31, вимогу від 14.01.2015 р. № 33, вимогу від 19.01.2015 р. № 32, вимогу від 19.01.2015 р. № 34, витяг з журналу виданих довіреностей.

Придбана позивачем у ТОВ «НВП «Гаммаграфік» етикетка була використана з метою її нанесення на бланки первинної облікової документації «Особиста медична книжка», медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричного огляду.

Так, 03.03.2014 р. між ДП «Київська офсетна фабрика» (виконавець) та ДП «Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій» Міністерства охорони здоров'я України (замовник) було укладено договір № 42/34/14.

Про виконання умов вищенаведеного договору свідчать накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 007219 від 28.01.2015 р., про отримання яких свідчить довіреність № 1 від 28.01.2015 р.

17.12.2014 р. між ДП «Київська офсетна фабрика» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір поставки від 17.12.2015 р. № 207/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити особисту медичну книжку, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів, медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом.

Про виготовлення вищевказаних документів свідчать накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 007219 від 28.01.2015 р., про отримання яких замовником свідчить довіреність № 1 від 28.01.2015 р.

23.01.2015 р. між ДП «Київська офсетна фабрика» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір поставки № 8/15 від 23.01.2015 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів.

Про виконання умов вказаного вище договору свідчать накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 007220 від 28.01.2015 р., про отримання замовником свідчить довіреність № 2 від 28.01.2015 р.

Натомість як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Форт-Нокс» та ТОВ "НВП "Гаммаграфік" не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовленими укладеними правочинами.

Як вбачається з Акту перевірки податковий орган зазначає, що під час перевірки ДП "Київська офсетна фабрика" по взаємовідносинам з ТОВ «Форт-Нокс», позивачем не було надано документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару від ТОВ «Форт-Нокс» до ДП "Київська офсетна фабрика"; документів, які свідчать про транспортування (переміщення) реалізованого товару від постачальника ТОВ «Форт-Нокс» (ТОВ "Мейджі"); дорожні (маршрутні листи).

По взаємовідносинам ДП "Київська офсетна фабрика" з ТОВ "НВП "Гаммаграфік", згідно акту перевірки, позивачем не надані документи, які свідчать про транспортування (переміщення) товару від ТОВ "НВП "Гаммаграфік" до ДП "Київська офсетна фабрика", документів, які свідчать про транспортування (переміщення) реалізованого товару від постачальника ТОВ "НВП "Гаммаграфік" (ТОВ "Дарлан"); дорожні (маршрутні листи); сертифікати відповідності товарів виробника (технічна документація виробника) або паспорта заводів виробників інші реквізити товару марки, типу, заводу виробника.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача, позаяк підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Аналогічні висновки зроблені в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/41631/13 в ухвалі від 27.02.2014 р.

Більше того, згідно пояснень позивача, останнім було направлено запит до ТОВ "Форт-Нокс" з метою надання останнім пояснень з приводу транспортування реалізованого товару від ТОВ "Форт-Нокс" до ДП "Київська офсетна фабрика". Так, ТОВ "Форт-Нокс" повідомило, що кожна партія товару вміщалась в невеликих ящик (приблизно розміром 50х30х20), тому не потребувала найму вантажного транспорту. Відтак, на підприємстві видано Наказ ТОВ "ФОРТ-НОКС" від 27.02.2014р. № 3 про порядок використання автомобіля Ssang Yong Rexton, легковий універсал - В, державний номер НОМЕР_2 (належить на праві приватної власності ОСОБА_2.) у господарській діяльності підприємства. Наказом визначено, що вказаний автомобіль можна використовувати для доставки продукції, його використання оформлювати дорожніми листами.

Отже, враховуючи вищезазначене, транспортування товару на адресу позивача здійснювалось ТОВ "ФОРТ-НОКС" автомобілем директора та оформлювалось подорожніми листами.

Однак, суд проаналізувавши надані позивачем первинні документи та інші документи, відносно здійснення його господарської діяльності, не може погодитися з висновками податкового органу, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, зроблені з порушенням вимог законодавства та не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що зазначені документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагента до позивача, а, отже, і реальність господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Форт-Нокс" та ТОВ "НВП "Гаммаграфік" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Форт-Нокс" та ТОВ "НВП"Гаммаграфік" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані платниками ПДВ.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Суд приймає до уваги також те, що відповідачем було проведено позапланові виїзні перевірки позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Форт-Нокс» за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року. За результатами перевірок було встановлено відсутність реальності господарських операцій. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ДП «Київська офсетна фабрика» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва щодо їх оскарження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 21.05.2015 р. по справі № 826/2270/15 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2015 р. по справі № 826/4188/15, позовні вимоги позивача задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Також суд зазначає, що в акті перевірки від 21.05.2015 р. № 448/26-54-22-02-10/05450185 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ "Форт-Нокс" та ТОВ "НВП "Гаммаграфік" угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ "Форт-Нокс" та ТОВ "НВП "Гаммаграфік" товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Форт-Нокс" та ТОВ "НВП "Гаммаграфік", що не заперечується податковим органом.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.

Позивачем підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Як встановлено судом позивачем правильно відображено у податковому обліку господарські операції з його контрагентами, що свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того, придбання активів (тобто товарів) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем вчинено операції за наявності розумних економічних мотивів, зокрема, для регулярної господарської діяльності платника податків та за систематичної його участі у таких операціях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 21.05.2015 р. № 448/26-54-22-02-10/05450185 спростовуються матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Форт-Нокс" та ТОВ "НВП "Гаммаграфік" , а тому вважає, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість ДП "Київська офсетна фабрика" є правомірним, а збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 р. № 0003512202 прийнято відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ДП "Київська офсетна фабрика" підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державного підприємства "Київська офсетна фабрика" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2015 р. № 0003512202.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Державного підприємства "Київська офсетна фабрика" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук