Ухвала

від 22.09.2015 по справі 809/3764/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 876/1977/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Промбудсервіс-Косів» до Державної податкової інспекції в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року позивач - Приватне підприємство «Промбудсервіс-Косів» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ в Косівському районі), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення форми №0000722301 та №0000732301 від 16.10.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідачем безпідставно визначено суму грошових зобов»язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки акту перевірки, яка була здійснена ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТзОВ «НВП «Енергія». Висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «НВП «Енергія» та заниження податку на додану вартість і завищення залишку від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2011 року за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з контрагентом ТзОВ «НВП «Енергія» є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов»язань між сторонами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Косівському районі за №0000732301 та №0000722301 від 16.10.2012 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ДПІ в Косівському районі оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свою апеляційні вимоги мотивує тим, що відповідно до ст.ст. 93, 532 ЦК України місце виконання зобов»язань є офісні/складські приміщення підприємства. В процесі перевірки ТОВ «НВП «Енергія» (контрагента позивача) встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської операції. А отже правочини укладені між ТОВ «НВП «Енергія» та підприємствами постачальниками не спричинило реального настання юридичних наслідків.

Таким чином у ТОВ «НВП Енергія» відсутні об»єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. В результаті чого ПП «Промбудсервіс-Косів» безпідставно включило до податкового кредиту ПДВ на суму 81 412 грн. за травень, серпень 2011 року від постачальника ТОВ «НВП Енергія».

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ в Косівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Промбудсервіс-Косів» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платником податків ТзОВ «НВП «Енергія» за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за №834/22-0/33909174 від 24.09.2012 року (т. 1, а.с. 109-123), у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено порушення:

- в ході перевірки встановлено відсутність реальності продажу товарів (робіт,послуг) ПП «Промбудсервіс-Косів» від продавця контрагента ТзОВ «НВП «Енергія» у травні-серпні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків;

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Промбудсервіс-Косів» при придбанні товарів (послуг) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- п. 1983, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 31274 грн., у тому числі за травень 2011 року - 2611 грн., червень 2011 року - 5063 грн., та завищено залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за серпень 2011 року на 50138 грн. за рахунок завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ТзОВ «НВП «Енергія» на суму 81 412 грн.

За результатами проведеної перевірки в зв»язку з встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В4» №0000732301 від 16.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 673 грн., в тому числі 50 138 грн. за основним платежем та 12 535 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення форми «Р» №0000722301 від 16.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 39 092,50 грн., в тому числі за основним платежем 31 274 грн. та 7 818,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (т. 1, а.с. 9-10).

У акті перевірки ДПІ в Косівському районі №834/22-0/33909174 від 24.09.2012 року, відображено висновки податкового органу про наявність порушень, що ґрунтуються виключно на даних акта Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби 07.08.2012 року №673/22-317/21478496 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Енергія» (код ЄДРПОУ 21478496) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.02.2011 року по 31.08.2011 року, що надійшов на адресу ДПІ у м. Івано-Франківську. Зокрема, відповідачем у п. 3.1 акта №834/22-0/33909174 від 24.09.2012 року вказано, що під час обстеження податкової адреси встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «НВП «Енергія» за адресою згідно свідоцтва про державну реєстрацію: 03035, м. Київ, вул. Урицького, д.37/А, про що складено акт від 16.11.2011 року №4830/23-02 «Щодо не встановлення місцезнаходження». Згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ «НВП Енергія» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Крім того, перевіркою встановлено, що згідно бази Автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, та поданої ТзОВ «НВП «Енергія» до ДПІ у Солом»янському районі податкової звітності, встановлено, що податковий кредит, задекларований ТОВ «НВП «Енергія» з обсягів придбання у ТОВ «ОСОБА_1 енд Керрі Україна» зазначеним постачальником не задекларований, ТОВ «НВП «Енергія» до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_1 енд Керрі Україна». Крім того, по контрагенту ТОВ «Парте ЛТД» управлінням податкового контролю ДПІ у Солом»янському районі м. Києва складено акт нікчемності №12851/2302/35620037 від 23.11.2011 року, яким встановлено відсутність об»єктів оподаткування ПДВ по взаємовідносинам з придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). Сума завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_1 енд Керрі Україна» складає 3 161 060 грн. (або 99,1 % від загальної суми задекларованого податкового кредиту). В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «НВП «Енергія» з ТОВ «ОСОБА_1 енд Керрі Україна», здійснені без мети настання реальних наслідків і є нікчемними.

На переконання відповідача, вище викладене свідчить про штучне формування позивачем, податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 81 412 грн., в тому числі за травень 2011 року - 26 211 грн., червень 2011 року - 5 063 грн., серпень 2011 року - 50 138 грн., за рахунок придбання товару у платника податків, по якому доведено відсутність правових взаємовідносин з ТзОВ «НВП «Енергія». Правочини нібито укладені між ПП «Промбудсервіс-Косів» та постачальниками ТзОВ «НВП Енергія» не спричинили реального настання юридичних наслідків (п. 3.1 акта перевірки т. 1, а.с. 112-119).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов»язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України слід дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб»єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв»язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов»язкові реквізити).

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З матеріалів справи видно, що між позивачем - ПП «Промбудсервіс-Косів» (Замовник) та ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія» (Підрядник) укладено договір підряду №05/05 від 29.04.2011 року, договір на поставку товарів №11/02-4 від 28.04.2011 року.

Факт виконання робіт та поставки товарів підтверджується первинною документацією, зокрема, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими та видатковими накладними (т. 1, а.с. 16-73). На підставі отриманих податкових накладних, ПП «Промбудсервіс-Косів» сформувало податковий кредит по ТзОВ «НВП «Енергія» на загальну суму 81 412 грн.

Суд звертає увагу на те, що акт позапланової документальної невиїзної перевірки позивача на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містить даних щодо не надання позивачем податковому органу первинних документів також не містить жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів у тому числі щодо наявності усіх необхідних реквізитів передбачених чинним законодавством.

На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва, на час укладення правочину позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов»язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об»єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об»єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В акті перевірки зазначено про неможливість ПП «Промбудсервіс-Косів» реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «НВП «Енергія» в частині придбання ТМЦ, порушення ч. 1,5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ПП «Промбудсервіс-Косів» та його контрагентом, оскільки їх недійсність не встановлена законом.

Таким чином, оскільки встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарські операцій між позивачем та ТзОВ «НВП «Енергія», мали місце в реальному часі, підтверджують наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлюють зв»язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Крім цього, 29.07.2015 року на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від ДПІ в Косівському районі про закриття провадження в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722301 від 16.10.2012 року.

Згідно п. 112 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов»язань з податку на додану вартість відповідно до підрозділу 9.2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Положеннями ч. 3 ст. 113 ПК України передбачено, що у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, вирішуючи питання про закриття провадження у справі у зв»язку з досягненням податкового компромісу, суд зобов»язаний перевірити дотримання сторонами вимог підрозділу 9.2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Згідно п. 1 підрозділу 9.2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9.2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов»язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов»язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з п. 2 підрозділу 9.2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сума заниженого податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до п. 8 підрозділу 9.2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов»язань згідно із цим підрозділом.

Таким чином, аналізуючи норми Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання примирення сторін у справі та підрозділу 9.2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд вважає, що податковий компроміс, як елемент інституту примирення в адміністративному судочинстві може бути застосований у випадку направлення заяви платником податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, погодження податковим органом податкового компромісу шляхом прийняття відповідного рішення та одночасної сплати 5% від суми узгодженого податкового зобов»язання.

Як стверджується матеріалами справи, 23.03.2015 року позивач звернувся з заявою до відповідача про досягнення податкового компромісу щодо сум по неузгодженому податковому повідомленню-рішенню №0000722301 від 16.10.2012 року та сплатив 5% від суми, що підтверджується Витягом по операціях платника податків, ДПІ в Косівському районі прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість закриття провадження в цій частині позовних вимог, так як податковий компроміс було досягнуто.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Згідно ст. 203 КАС України - постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, колегія суддів вважає за необхідне визнати рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722301 від 16.10.2012 року нечинним і закрити провадження в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, п. 112 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», 200,203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 у справі №809/3764/14 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722301 від 16.10.2012 року - визнати нечинною, а провадження в цій частині позовних вимог - закрити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.09.2015 року.