Ухвала

від 28.09.2015 по справі 807/506/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015р. Справа № 876/7595/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не з'явився

позивача у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів (правонаступник - Закарпатська митниця ДФС), м.Ужгород

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. у справі №807/506/15

за позовом ОСОБА_1, м.Берегово Закарпатської області

до Чопської митниці Міндоходів (правонаступник - Закарпатська митниця ДФС), м.Ужгород

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2015р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративний суду з позовною заявою до відповідача: Закарпатської митниці ДФС (правонаступник Чопської митниці Міндоходів) про визнання протиправним та скасування наказу В«Про звільнення ОСОБА_1В.В» від 24.02.2015р. №35-о, зобов'язання поновити на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 (п/п Косино) митного посту В«ЛужанкаВ» Чопської митниці з 24.02.2015р. та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.02.2015р. по 24.03.2015р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що його незаконно, з порушенням вимог ч.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, без запропонування будь-якої іншої посади було звільнено з роботи у зв'язку з реорганізацією Чопської митниці Міндоходів. Також позивач вказує, що при звільненні його з посади відповідачем не було дотримано положень статті 42 Кодексу законів про працю України та не був попереджений про звільнення у встановлені ст.49-2 КЗпП строки.

06.05.2015р. позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів від 24.02.2015р. № 35-о В«Про звільнення ОСОБА_1В.В» ; 2) поновити ОСОБА_1 з 25.02.2015р. на займаній до звільнення посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 (п/п Косино) митного посту В«ЛужанкаВ» Чопської митниці Міндоходів; 3) зобов'язати Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену судом суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 25.02.2015р. по дату постановлення судового рішення із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України; 4) допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

15.06.2015р. від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2015р. по 11.06.2015р. з вирахуванням із даної суми заробітної плати за новим місцем роботи.

За результатами розгляду справи Закарпатський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що уточнений позов підлягають задоволенню, оскільки, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення. Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що відповідачем було порушено вимоги ст.49-2 КЗпП в частині завчасного попередження про звільнення та вимоги ч.2 ст.40 КЗпП, оскільки позивачу не було запропоновано будь-яку іншу посаду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт: Чопська митниця Міндоходів оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує, що судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та вказує, що відповідачем було дотримано усіх вимог законодавства щодо звільнення з посади. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

07.09.2015р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач у справі зазначив, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. є законною та ґрунтується на основі доказів, що були повно та всебічно досліджені в судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував на державній службі в органах митної служби України з 08.08.1994р. по 24.02.2015р., та на момент звільнення займав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 (п/п Косино) митного поста В«ЛужанкаВ» .

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014р. №67 ліквідовано Міністерство доходів і зборів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №311 В«Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів УкраїниВ» , зокрема, утворено як юридичну особу публічного права Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, яка реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.

Наказом Державної Фіскальної Служби України від 12.09.2014р. затверджено чисельність працівників Закарпатської митниці ДФС у розмірі 926 посад, що на 45 посад менше чисельності працівників Чопської митниці Міндоходів, яка була встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013р. №80 В«Про затвердження чисельності працівників територіальних органів МіндоходівВ» та становила 971 одиницю.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.11.2014р. №45 В«Про реорганізацію Чопської митниці МіндоходівВ» розпочато реорганізацію Чопської митниці Міндоходів та утворено комісію з реорганізації Чопської митниці Міндоходів.

03.12.2014р. наказами Закарпатської митниці ДФС №1 та №2 введено в дію структуру Закарпатської митниці ДФС та штатний розпис Закарпатської митниці ДФС, згідно з якими зменшено чисельність митного поста В«ЛужанкаВ» . Так, штатна чисельність митного поста В«ЛужанкаВ» Чопської митниці Міндоходів становила 53 одиниці, а штатна чисельність митного поста В«ЛужанкаВ» Закарпатської митниці 52 одиниці.

Наказом Чопської митниці Міндоходів від 24.02.2015р. №35-о, звільнено ОСОБА_1, головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 (п/п Косино) митного посту В«ЛужанкаВ» Чопської митниці Міндоходів, 24.02.2015р., у зв'язку із змінами в організації роботи та скороченням штату працівників митниці в окремих її структурних підрозділах, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, із зазначенням як підстави звільнення попередження про можливе наступне звільнення ОСОБА_1 від 08.12.2014р.

Вимогами ст.49-2 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Судом встановлено, що відповідно до відмітки про перетин кордону, проставленої в закордонному паспорті позивача, 07.12.2014р. позивач виїхав за межі України. Відтак, він не міг підписати попередження про можливе наступне вивільнення 08.12.2014р., на яке посилається відповідач як на підставу звільнення ОСОБА_1

Із вказаного вбачається, що позивач не був належним чином попереджений про наступне звільнення.

Також власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2013р. у справі №21-319а13.

Судом встановлено, що кількість головних державних інспекторів відділу митного оформлення №2 (п/п Косино) митного поста В«ЛужанкаВ» Чопської митниці Міндоходів та кількість головних державних інспекторів відділу митного оформлення №5, який включає п/п Дзвінкове та п/п Косино, митного поста В«ЛужанкаВ» Закарпатської митниці ДФС не змінилась, відтак, посада позивача скорочена не була.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження надання позивачу пропозицій щодо переведення на іншу роботу. Відповідно до службової записки начальника відділу персоналу Закарпатської митниці ДФС від 09.02.2015р., наявні вакантні посади в Закарпатській митниці ДФС були запропоновані іншим працівникам з врахуванням їхньої продуктивності праці, освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи. Разом з тим, відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що працівники, яким були запропоновані вакантні посади, та які прийняті на роботу, мали вищу кваліфікацію та продуктивність праці в порівнянні з позивачем. Відповідачем при звільненні позивача не враховано вимоги ст.42 КЗпП України щодо його переважного права залишення на роботі, оскільки на його утриманні перебувають двоє дітей, не враховано високу кваліфікацію позивача, підтверджену записами в трудовій книжці та тривалий безперервний стаж роботи в митних органах.

Відповідно до вимог п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з вимогами ч.2 ст.40 КЗпП, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до вимог ст.42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.42 Кодексу законів про працю України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» ; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

За змістом же наведених вище норм закону та роз'яснень в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 В«Про практику розгляду судами трудових спорівВ» , - роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичній особі.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з порушенням трудового законодавства, а доводи, наведені в апеляційній скарзі таких висновків жодним чином не спростовують.

Відповідно до вимог ст.235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше, як за один рік.

Відповідно до вимог п.2 Порядку розрахунку середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р., у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З Довідки від 01.04.2015р. №07-70-05/35-141 про середню заробітну плату ОСОБА_1 (розрахунковий період з 12.2014р. по 01.2015р.) вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 4117,85грн., а середньогодинна заробітна плата 24,15грн.

Довідкою Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 11.06.2015р. №45 вбачається, що з 13.05.2015р. позивач працює в Головному управлінні ДМС України в Закарпатській області на посаді головного спеціаліста сектору інформаційних технологій. Вказаною довідкою також підтверджено, що за період роботи нарахована позивачу заробітна плата становить 2415,00грн.

Враховуючи зазначене, суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 14618,37грн. слід зменшити на розмір виплаченої позивачеві заробітної плати на посаді головного спеціаліста сектору інформаційних технологій ГУ ДМС України в Закарпатській області, яка становить 2415,00грн. та стягнути на користь позивача 12203,37грн.

У зв'язку із вищенаведеним, колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки, такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування наказу Чопської митниці Міндоходів від 24.02.2015р. №35-о В«Про звільнення ОСОБА_1В.В» , поновити ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 (п/п Косино) митного поста В«ЛужанкаВ» Чопської митниці Міндоходів з 25.02.2015р., зобов'язати Чопську митницю Міндоходів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2015р. по 11.06.2015р. в розмірі 12203,37грн. та допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів (правонаступник - Закарпатська митниця ДФС) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. у справі №807/506/15 за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів (правонаступник - Закарпатська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. у справі №807/506/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.10.2015р.