Ухвала

від 24.09.2015 по справі 813/2764/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р. Справа № 876/8002/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2015 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000103901/2285 від 16 лютого 2015 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що у позивача є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства ним порушено не було.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000103901/2285 від 16 лютого 2015 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт безтоварності (нікчемності) господарських операцій позивача, в той час як ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень. Натомість позивач належними та допустимими доказами спростував висновки, які лягли у основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України та відповідно до повідомлення про проведення перевірки від 22 січня 2015 року № 805/28-06-39-01/28 та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 січня 2015 року № 11 проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «Бізнес-Бенефіт» (ЄДРПОУ 38022078) за січень-лютий 2014 року.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки складено Акт від 02 лютого 2015 року № 22/28-26-39-01/35286991.

Провівши вищевказану перевірку, податковим органом зроблено висновки про встановлення порушень ТзОВ «Компанія-Інтергал»: п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на суму 25 650 395 грн. в тому числі: січень 2014 6 288 грн., березень 2014 1 885 630 грн., квітень 2014 18 108 242 грн., травень 2014 5 650 235 грн.; відповідно до вимог п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, підлягає відображенню в Декларації з податку на прибуток за 2014 рік вартість оприбуткованих ТзОВ «Компанія-Інтергал» від невстановлених осіб нафтопродукти в кількості 12 886,723 тонн за січень-лютий 2014 року на загальну суму 153 071 973,76 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення №0000103901/2285 від 16 лютого 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 38 475 592,50 грн., яка складається із суми заниженого податку на додану вартість в сумі 25 650 395 грн. та штрафних в розмірі 12 825 197,50 (50% від суми заниженого ПДВ).

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій із ТОВ «Бізнес-Бенефіт».

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Встановлено, що згідно з договором поставки нафтопродуктів № 3107/13-ГСМ-2 від 31 липня 2013 року, який підписаний зі сторони ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) директором ОСОБА_3, а від ТзОВ «Бізнес-Бенефіт» (постачальник) директором ОСОБА_4 Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах, які оформляються на кожну окрему партію товару. Пунктом п.2.1 передбачено, що якість Товару повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України, та підтверджуватись паспортом та ссертифікатом якості Виробника товару. Найменування Товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за взаємною згодою на основі заявки Покупця. Постачання товару здійснюється в рамках наступних базисів поставки: СРТ пункт призначення/станція, вказані Покупцем в заявці на відвантаження Товару EXW резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником. Датою поставки Товару вважається дата на штампі станції відправлення, зазначена в залізничній накладній. Датою поставки Товару автомобільним транспортом вважається дата виписки товарно-транспортної накладної.

Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відкритий в установі банку. Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури Постачальника. Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець приймає товар за кількістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року.

На виконання договору поставки нафтопродуктів № 3107/13-ГСМ-2 від 31.07.2013 ТзОВ «Бізнес-Бенефіт» виписано накладні і акти прийому-передачі та акти коригувань ціни нафтопродуктів за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року та які містяться в матеріалах справи.

Оплата по договору поставки нафтопродуктів № 3107/13-ГСМ-2 від 31 липня 2013 року проведена в безготівковій формі згідно платіжних доручень: № 5 від 10.01.2014 р., № 10 від 14.01.2014 р., № 20 від 16.01.2014 р., № 19 від 16.01.2014 р., № 1010 від 10.02.2014 р., № 91 від 11.02.2014 р., № 1013 від 11.02.2014 р., № 1012 від 11.02.2014 р., № 1016 від 12.02.2014 р., № 1014 від 12.02.2014 р., № 1024 від 13.02.2014 р., № 1023 від 13.02.2014 р., № 1026 від 14.02.2014 р., № 113 від 19.02.2014 р., № 1032 від 19.02.2014 р.

Позивачем також надано Договір про переведення боргу від 20 лютого 2014 року, згідно якого ТзОВ «Бізнес-Бенефіт» «Новий боржник», ТОВ «Газукраїна-2020» «Первісний боржник», ТзОВ «Компанія-Інтергал» «Кредитор». Пунктом 1 Договору передбачено, що Первісний боржник за згодою Кредитора переводить на Нового боржника обов`язок по виконанню зобов'язання, що випливає з Договору поставки нафтопродуктів №1311/12-ГСМ-И від 13 листопада 2011 року. Новий боржник повинен в строк до 21 лютого 2014 року сплатити Кредитору 48 959 383,93 грн. з ПДВ, кошти, які були отримані Первісним боржником як переплата Кредитора за Договором поставки нафтопродуктів №1311/12-ГСМ-И від 13 листопада 2012 року. Договір про переведення боргу від 20 лютого 2014 року підписано трьохсторонньо: ТзОВ «Бізнес-Бенефіт», ТОВ «Газукраїна-2020», ТзОВ «Компанія-Інтергал». Крім того, до перевірки представлено Договір зарахування однорідних зустрічних вимог від 20 лютого 2014 року, згідно Пунктом 1 Договору передбачено, що станом на 20 лютого 2014 року Сторона-2 за Договором №3107/13-ГСМ-2 від 31.07.13 має перед Стороною - 1 грошові зобов'язання з оплати заборгованості за поставку товару в сумі 48 959 383,93 грн. з ПДВ. Крім того, станом на 20.02.14 Сторона - 2 за Договором №1311/12-ГСМ-И від 13.11.12 має переплату в розмірі 48 959 383,93 грн. з ПДВ. Сторони досягли згоди провести зарахування однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав, на 48 959 383,93 грн. Оплата у вексельній формі: Векс АА № 2410054, Векс АА № 2410055, Векс АА № 2410056, Векс АА № 2410057, Векс АА № 2410058, Векс АА № 2410059, Векс АА № 2410060, Векс АА № 2410061, Векс АА № 2410062, Векс АА № 2410063, Векс АА № 2410064, Векс АА № 2410065, Векс АА № 2410081, Векс АА № 2410082, Векс АА № 2410083, Векс АА № 2410096, Векс АА № 2410097.

Згідно даних бухгалтерського обліку операції з придбання відображаються бухгалтерськими записами: Дт 281 Кт 6311 в період придбання товарів та в сумі придбання 127 559 978,13 грн.; Дт 6442 Кт 6311 в період отримання податкових накладних в сумі 25 511 995,63 грн.; Дт 6311 Кт 621 на суму виданих векселів 185 583 708,34 грн.; Дт 6311 Кт 311 на суму оплати 173 867 207,02 грн.; Дт 6311 Кт 6311 на суму зарахування однорідних зустрічних вимог -48 959 383,92 грн. Крім того, позивачем надано податкові накладні, та рахунки коригувань отримані від ТОВ «Бізнес Бенефіт», що відображені в складі податкового кредиту в Податкових Деклараціях по ПДВ за відповідні періоди.

Враховуючи все вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операції позивача з ТОВ «Бізнес-Бенефіт», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Факт здійснення позивачем господарських операції з поставки нафтопродуктів у ТОВ «Бізнес-Бенефіт», підтверджується їх подальшим використанням (продажем) у власній господарській діяльності з метою одержання прибутку.

Стосовно посилання відповідача на відсутність наказів та відрядних повісток на відрядження слід зазначити, що вказані документи не фіксують факту здійснення господарських операцій. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій. Наявність одного працівника (директора) на підприємстві, в свою чергу жодним чином не свідчить про його фіктивність чи неможливість у такому штаті здійснювати підприємницьку діяльність. Трудове законодавство Україні жодним чином не забороняє працевлаштування на підприємстві лише одного працівника.

Відтак, викладені в Акті перевірки обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів та ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Бізнес-Бенефіт», та його постачальників які могли б поставити товар (нафтопродукти), а саме: ТОВ «Даймонд Альянс» (код ЄДРПОУ 38651089) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві: акт від 28.03.2014 року № 945/26-55-22-07/38651089 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даймонд Альянс» (код ЄДРПОУ 38651089) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2014 по 31.01.2014 року.», ТОВ «ГОЛДСТРІМ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 38651047), знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: акт від 28.03.2014 р. №947/26-55-22-07/38651047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГОЛДСТРІМ КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 38651047) за січень 2014 року.», ТОВ "КАРТАЛ ГОЛД" (код за ЄДРПОУ 37972852) знаходиться на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києва: акт від 20 .03.2014р. №146/26-56-22-01-03/37972852 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАРТАЛ ГОЛД" (код за ЄДРПОУ 37972852) щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «ЮРАЙ» (код за ЄДРПОУ 22886866) за період з 01.01.2014 по 31.01.2014»

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Бізнес-Бенефіт», з його контрагентами.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також не можуть слугувати належними доказами висновки податкового органу, що отримані в результаті здійснення кримінального провадження № 32014100100000093 від 01 липня 2014 року за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків у значних розмірах невстановленими особами, які використовують ТОВ «Бізнес-Бенефіт», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.212 КК України та № 32014100090000042, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.03.2014 року, оскільки дані справи ще розслідуються та жодних вироків по даних справах судами не виносились.

Відтак, посилання на вищевказані кримінальні провадження та обставини які були в них з'ясовані не можуть бути приюдицією у формуванні висновків податкового органу про наявність порушень ТОВ «Компанія-Інтергал» п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на суму 25 650 395 грн. що відповідно до вимог п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, підлягає відображенню в Декларації з податку на прибуток за 2014 рік вартість оприбуткованих ТзОВ «Компанія-Інтергал» від невстановлених осіб нафтопродукти в кількості 12 886,723 тонн за січень-лютий 2014 року на загальну суму 153 071 973,76 грн. оскільки вирок по даних провадженнях не винесений.

Що стосується посилання податкового органу на Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року по справі № 761/23976/14-к, в якій начебто директора ТзОВ «Бізнес-Бенефіт» визнано винним у вчиненні злочину, дану ухвалу не можна розцінювати як преюдиційну обставину для встановлення порушення, оскільки в даній ухвалі не вказано та не доведено вину директора ТОВ «Бізнес-Бенефіт». Вищевказана ухвала зазначає лише те, що директор ТОВ «Бізнес-Бенефіт» звинувачується у вчиненні кримінально-караного діяння передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Директор ТзОВ «Бізнес-Бенефіт» був звільнений від кримінальної відповідальності за процесуальними обставинами на підставі ст. 49 КК України.

Відповідно до ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ «Компанія-Інтергал» та ТОВ «Бізнес-Бенефіт», суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «Бізнес-Бенефіт», оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також встановлено, що 26 лютого 2015 року ТОВ «Компанія-Інтергал» у відповідності із ст. 56 ПК України у Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, надіслано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000103901/2285 від 16 лютого 2015 року (факт надіслання скарги підтверджується квитанцією поштового відділення ВПЗ Львів-Поштамт м. Львів, вул. Словацького, 1 від 26 лютого 2015 р з описом вкладення цінний лист, що додається).

03 березня 2015 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників вищевказану скаргу отримало до розгляду (вхідний реєстраційний номер 5146/10).

Відповідно до п. 8 ст. 56 ПКУ контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З вищенаведеної норми Податкового кодексу України випливає, що Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників отримавши скаргу 03 березня 2015 року, зобовязане було надіслати ТОВ «Компанія-Інтергал» вмотивоване рішення про розгляд поданої скарги не пізніше 24 березня 2015 року.

Відповідно до п. 9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 8.56 цієї статті.

Рішення про продовження строку розгляду ТОВ «Компанія Інтергал» не отримувало та жодним чином не було повідомлене про його прийняття.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в справі № 813/2764/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

ОСОБА_5

Ухвалу складено в повному обсязі 29 вересня 2015 року.