Ухвала

від 01.10.2015 по справі 813/3530/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 876/9529/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Шнир О.Б.

представника відповідача Квасниця Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваги АКСІС Україна" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби ( тепер Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Ваги АКСІС Україна" 07.05.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0001732321 від 17.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 516923,00 грн., в тому числі за основним платежем - 413536,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103384,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства з посиланням лише на акти проведення перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп" та ПП "Західпромбуд-сервіс", як на доказ порушення податкового законодавства такими контрагентами у яких встановлено нікчемність правочинів, є протиправними, оскільки по таких правочинах відбулася поставка товарів, надавалися послуги та здійснювалася оплата, тобто відбулося їх реальне виконання. Позивач також зазначає, що ним було надано до перевірки всі необхідні документи, що підтверджують належне виконання укладених договорів з ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп" та ПП "Західпромбуд-сервіс".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0001732321 від 17.05.2012 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм матеріального та процесуального права , а саме: п.п.7.4.1, п.п 7.4.4 п.7.4 ,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями, ст.11,49,86,110,138,229 КАС України, 129 Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, на виконання домовленості ТОВ «Ваги Аксіс Україна» відображено отримання від ПП „Західпромбуд-Сервіс" товару на загальну суму 86200,00грн., в тому числі ПДВ 14366,67грн. згідно накладної та податкової накладної.Суму ПДВ в розмірі 14366,67грн. ТОВ «Ваги Аксіс Україна» відображено у складі податкового кредиту у жовтні 2010р., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.Програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ПП „Західпромбуд-Сервіс" та податковим кредитом ТОВ «Ваги Аксіс Україна» на загальну суму ПДВ - 14366,67грн.

Згідно баз даних ДПА України ПП „Західпромбуд-Сервіс"до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням,свідоцтво платника ПДВ анульоване 15.04.2011року.

Враховуючи те, що в ході аналізу податкової звітності ПП „Західпромбуд-сервіс"та акту позапланової невиїзної перевірки №893/15-2/33285645 від 13.04.2011року підтвердження господарських відносин із платниками податків, в якому задокументовано нікчемні правочини, зокрема, встановленно відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ПП „Західпромбуд-сервіс" станом на 13.04.2011р., за юридичною та фактичною адресою не знаходиться.

На погляд податкового органу фінансово-господарська діяльність ПП „Західпромі сервіс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП „Західпромбуд-сервіс" фінансово-господарські взаємовідносин між ПП „Західпромбуд-сервіс" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 ЦК України ).

Крім того, встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ТзОВ «Львівкомфортгруп», ТзОВ „Екопласт-Львів" та податковим кредитом ТОВ «Ваги Аксі Україна», зокрема з останнім - на загальну суму ПДВ 204702,15грн. Згідно баз даних ДПА України ТзОВ „Екопласт-Львів", до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням,свідоцтво платника ПДВ анульоване 22.11.2010р.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ „Екопласт Львів" (код ЄДРПОУ 33196220), акт від №3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, в якому задокументовано нікчемні правочини

Обвинувальним висновком у кримінальній справі №1-104/11 за обвинуваченням за ст.27 ч.З, ст..28 ч.З, ст..205 ч.2 КК України ОСОБА_5, ст.27 ч.З, ст..28 ч.З, ст.,205 ч.2 КК України ОСОБА_6,ст.27 ч.2, ст.28 ч.2, ст.205 ч.2 КК України ОСОБА_7, ст.27 ч.2,ст.205 ч.2 КК України ОСОБА_8, ст.367 ч.2 КК України ОСОБА_9 встановлено, що ОСОБА_6 упродовж 2009-2010 p.p. здійснював реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб»єкгів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду:ТзОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Іртас», ТОВ «Екоплат-Львів», ПП «Універсалбуд» та інш. з метою здійснення фіктивного підприємництва без справжнього наміру на заняття фінансово-господарською діяльністю.Заволодівши печатками та статутними документами вказаних суб»єктів підприємницької діяльності, використовуючи реквізити та рахунки вказаних підприємств ОСОБА_6 документально оформляв неіснуючі операції купівлі- продажу ТМЦ, послуг, робіт з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження податкових зобов»язань.Так, зокрема,ТОВ «Екопласт Львів»- зареєстроване у 2004 p.,у 2010 р. перереєстроване на ОСОБА_10,у подальшому на громадянина Польщі ОСОБА_12,

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 р. у справі №1-104/11 ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7,ОСОБА_14,ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст..27 ч.2,28 ч.З,205 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі п. «в» ст..1,6 Закону України «Про амністію у 2011 за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації, реєстрації, перереєстрації, придбанні за грошову винагороду, зокрема, ТОВ «Екопласт-Львів».

Відповідно до ч.4 ст.72 КАСУ вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у сі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов"язковими для адміністративної суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду.

Щодо порушення норм процесуального права, вказує на те, що судом не проведено попереднє судове засідання для з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку, а також представнику відповідача не надано можливості для ознайомлення із матеріалами справи.

При апеляційному розгляді представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень - серпень, жовтень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп" та ПП "Західпромбуд-сервіс", СГД ОСОБА_13 за весь період здійснення взаєморозрахунків.

Проведеною перевіркою встановлено порушення: п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 413536,00 грн., в тому числі в грудні 2009 року - 45845,00 грн., в січні 2010 року - 18380,00 грн., в лютому 2010 року - 17433,00 грн., в березні 2010 року - 61063,00 грн., в квітні 2010 року - 51746,00 грн., в травні 2010 року - 33338,00 грн., в червні - 37152,00 грн., в липні 2010 року - 8176,00 грн., в серпні 2010 року - 53136,00 грн., в жовтні 2010 року - 14367,00 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 425/22-10/3158854, в якому зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп" та ПП "Західпромбуд-сервіс" за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення в сумі 413536,00 грн., в результаті отримання товару та послуг від ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп" та ПП "Західпромбуд-сервіс" по яких встановлено нікчемні правочини.

Підставою такого висновку став акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова про проведення позапланової перевірки ПП "Західпромбуд-Сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до поданої податкової декларації з ПДВ за січень - грудень 2010 року, січень - лютий 2011 року, в якому зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність придбання товарів (послуг) від підприємств - постачальників та постачання товарів (послуг) від підприємств - покупців за січень - грудень 2010 року, січень - 2011 року, що свідчить про те, що правочин ПП "Західпромбуд-Сервіс" та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ПП "Західпромбуд-Сервіс" за січень - грудень 2010 року, січень - 2011 року до перевірки не надано. У зв'язку з чим, ПП "Західпромбуд-Сервіс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відтак, сума ПДВ з придбаних ТОВ "Ваги Аксіс Україна" товарів та послуг віднесених до складу податкового кредиту по ПП "Західпромбуд-Сервіс", вважають не підтвердженими за жовтень 2010 року на суму 14366,67 грн.

До перевірки представлено акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Екопласт-Львів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року в якому зазначено, що згідно реєстраційних документів директором є громадянин Польщі ОСОБА_12. Як з'ясовано з даних витягу інформаційної системи Державної прикордонної служби України про перетин кордону "Аркан" у період з 01.01.2010 року по 13.10.2010 року вказана особа на території України не перебувала, місцезнаходження посадових осіб підприємства невідоме, а також у платника відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт і послуг). Таким чином, ТОВ "Екопласт-Львів" відобразило господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Отже, вартість придбаних ТОВ "Ваги Аксіс Україна" товарів та послуг, віднесених до складу податкового кредиту по ТОВ "Екопласт-Львів" вважаються не підтвердженими на загальну суму 204702,15 грн., тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по ПДВ у ТОВ "Ваги Аксіс Україна". В результаті чого встановленого порушення Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 204702,15 грн.

До перевірки також представлено акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова про проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Львівкомфортгруп-К" з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та суми податкового кредиту за період з 10.09.2007 року по 30.09.2007 року в якому зазначено, що під час проведення перевірки місцезнаходження посадових осіб підприємств та документів, що засвідчують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не встановлено. ПП "Львівкомфортгруп-К" фактично не здійснювало господарської діяльності, не мало у власності та користуванні офісних та складських приміщень, земельними ділянками та транспортними засобами не користувалося, відсутні виробничі потужності, спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг).

Отже, вартість придбаних ТОВ "Ваги Аксіс Україна" товарів та послуг, віднесених до складу податкового кредиту по ПП "Львівкомфортгруп-К" вважаються не підтвердженими на загальну суму 194467,34 грн.

На підставі вищевказаного акту 17.05.2012 року було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001732321, яким згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, встановлено порушення п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 516923,00 грн., в тому числі за основним платежем - 413536,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103384,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС № 0001732321 від 17.05.2012 року. є незаконним, оскільки винесене на підставі необ'єктивних і безпідставних висновків податкового органу про те, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а відтак такі укладені позивачем угоди є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

У відповідності до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем в обґрунтування реальності господарських договорів надано суду копії: - Податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2009 року - жовтень 2010 року та Податкових декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, перший, другий, третій, четвертий квартали 2010 року з квитанціями про їх отримання в податковому органі; - Технічного паспорту на автомобіль марки ГАЗ 2705-ВП, 2003 року випуску; - Журналу - ордеру і Відомості по рахунку 631 за 2010 року "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (ПП "Західпромбуд-сервіс"); - видаткової накладеної № 100101 від 01.10.2010 року та податкової накладної № 100101 від 01.10.2010 року, виданих позивачу його контрагентом - ПП "Західпромбуд-сервіс"; - Журналу - ордеру і Відомості по рахунку 631 за 2010 року "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (ТОВ "Екопласт-Львів"); - видаткових накладних та податкових накладних за травень, липень, серпень 2010 року, виданих позивачу його контрагентом - ТОВ "Екопласт-Львів"; - Журналу - ордеру і Відомості по рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами (у розрізі замовлень)" за 2010 рік (ТОВ "Екопласт-Львів"); - Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2009 року, лютий-березень 2010 року, складених між позивачем та "ПП "Львівкофортгруп-К"; - податкових накладних за грудень 2009 року, лютий - квітень 2010 року, виданих позивачу його контрагентом - "ПП "Львівкофортгруп-К".

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), відомостей по рахунку 631 (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) за 2010 рік щодо контрагентів позивача - ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Західпромбуд-сервіс", що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом судом першої інстанції правильно встановлено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги висновки акту перевірки щодо заниження позивачем ПДВ за грудень 2009 року, за січень - серпень, жовтень 2010 року та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Судом також не враховуються висновки акту перевірки № 425/22-10/31588854 від 28.04.2012 року щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість з посиланням на акти перевірок податкового законодавства його контрагентів - ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Західпромбуд-сервіс", оскільки наявними у справі первинними документами підтверджується відображення в податковому обліку позивача проведення господарських операцій за грудень 2009 року, січень - серпень, жовтень 2010 року.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Також, колегія суддів враховує надану представником позивача суду копію акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Ваги Аксіс Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року" у якому зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, тобто зазначено про відсутність порушення податкового законодавства з ПДВ, за період з липня 2007 року по червень 2010 року, який частково охоплювався і актом перевірки № 425/22-10/31588854 від 28.04.2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, щодо неправомірності твердження апелянта про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП "Західпромбуд-сервіс" те, що у згаданих підприємств відсутня матеріально-технічна база, виробничі потужності, транспортні засоби для надання відповідних послуг, трудові ресурси, судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК, згідно якої такими є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а порушення податкового законодавства є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд констатує, що кваліфікація правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, саме за злочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

В контексті наведеного слід зазначити, що висновок податкового органу про нікчемність правочину є необґрунтованим.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 Цивільного Кодексу України) всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Як видно з наведених актів цивільного законодавства, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, прямо встановлена законом, а не висновками акту податкової перевірки. Вказані в актах податкових органів порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Посилання податкового органу на постанову Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 р. у кримінальній справі №1-104/11, якою ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7,ОСОБА_14,ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст..27 ч.2,28 ч.3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України на підставі ст.1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України із закриттям кримінальної справи правомірно були не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки, з даного рішення не вбачається, що при розгляді даної кримінальної справи досліджувались господарські операції з позивачем.

Вказана вище позиція висловлена ухвалами Вищим адміністративним судом України від 19.08.2014 року у справі № К/800/26294/14 та від 10.02.2015 року у справі № К/800/39795/14.

На погляд колегії суддів, порушення судом першої інстанції процесуальних норм не привели до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі №813/3530/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 06.10.2015 року.