Ухвала

від 21.09.2015 по справі 820/10098/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/800/44984/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС-УКРАЇНА»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року

у справі № 820/10098/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС-УКРАЇНА»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБІС-УКРАЇНА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року у справі № 820/10098/14 позов задоволено у повному обсязі. Визнано неправомірними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІБІС- УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УФК Тритон» за період травень-серпень 2012 року, з ТОВ фірма «Укрпромснаб» та ТОВ «Дві-прізма» за період вересень-грудень 2012 року з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), використання їх у господарській діяльності, на підставі якої був складений акт від 09.12.2013 року № 2054/20-36-22-01-06/37191341.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.11.2013 року № 890, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ІБІС- УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «УФК Тритон» за період травень-серпень 2012 року, з ТОВ фірма «Укрпромснаб» за період вересень-грудень 2012 року, з ТОВ «Дві-прізма» за період вересень-грудень 2012 року з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), використання їх у господарській діяльності, за результатами якої складено акт від 09.12.2013 року № 2054/20-36-22-01-06/37191341, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, до складу податкових зобов'язань зайво віднесено суму податку на додану вартість 156 082, 00 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість всього в сумі 156 082, 00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення перевірки позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведено перевірку позивача за відсутності підстав для її проведення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що контролюючий орган діяв в межах повноважень, передбачених законодавством.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки в порядку пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а також виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктом 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв'язку із надходженням до податкового органу актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «УФК Тритон», ТОВ фірма «Укрпромснаб», ТОВ «Дві-прізма» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, відповідачем вручено позивачу запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень з визначенням переліку документів, що підтверджують реальність проведених господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Листом позивач надав письмові пояснення та їх документальне підтвердження на вимогу контролюючого органу.

Оскільки відповідь на запит контролюючого органу надано позивачем не в повному обсязі, у відповідності до вищевказаних положень, відповідачем реалізовано свої повноваження та прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, яке оформлено наказом від 26.11.2013 року № 890. Вказаний наказ та направлення на перевірку вручено під особистий підпис директору підприємства.

Посилання позивача на те, що на запит контролюючого органу ТОВ «ІБІС- УКРАЇНА» надано відповідь у встановлений законодавством термін, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки в разі виявлення податковим органом недостатнього пояснення та його документального підтвердження, такий має право на проведення перевірки.

Стаття 81 Податкового кодексу України передбачає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

У пункті 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац п'ятий п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, перевірка дотримання якого здійснюється контролюючими органами.

З матеріалів справи вбачається, що наданим правом щодо недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки позивач не скористався, тому вірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій податкового органу щодо проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, які постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБІС-УКРАЇНА» відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року у справі № 820/10098/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук