Ухвала

від 10.09.2015 по справі 2а-6289/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/68301/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Мале приватне підприємство «Скри-Дем»

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

у справі № 2а-6289/10/1470

за позовом Приватного підприємства «Мале приватне підприємство «Скри-Дем»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мале приватне підприємство «Скри-Дем» (далі - ПП «МПП «Скри-Дем»; позивач) звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Южноукраїнська ОДПІ Миколаївської області ДПС; відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000432301/0 від 09 вересня 2010 року, № 0000442301/0 від 09 вересня 2010 року, № 0000371702/0 від 09 вересня 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ПП «МПП «Скри-Дем», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «МПП «Скри-Дем» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 85/23-01/30079389 від 27 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000432301/0 від 09 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 72 068,20 грн. (51 785,00 грн. - основний платіж, 20 283,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000442301/0 від 09 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 873,50 грн. (5 249,00 грн. - основний платіж, 2 624,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000371702/0 від 09 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 2 964,15 грн. (920,55 грн. - основний платіж, 2 043,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на повторне відображення в рядку 02.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларації з податку на прибуток за три квартали 2009 року повернення товарно-матеріальних цінностей Відкритим акціонерним товариством «Київський ЦУМ», а також невключення до складу валового доходу отриманої попередньої оплати від Відкритого акціонерного товариства «Мамалигівський гіпсовий завод» у розмірі 14 004,00 грн., Приватного підприємства «Відікаст» у розмірі 43 000,56 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Мікросин» у розмірі 55 200,00 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» у розмірі 72 494,08 грн., Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук у розмірі 12 931,36 грн.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецдомнаремонт-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комплектуюча компанія «Тисан-2», Приватним підприємством «Ананеіла», з підстав недекларування ними податкових зобов'язань за здійсненими з ПП «МПП «Скри-Дем» господарськими операціями.

Також, виявлено порушення підприємством підпункту 3.1.3 пункту 3.1, пункту 3.4 статті 3, підпунктів 4.2.1, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «б» підпункту 9.10.1, підпункту 9.10.2 пункту 9.10 статті 9, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстав неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів, виплачених платникам податку за цивільно-правовими угодами, невключення до загального оподатковуваного доходу працівника безпідставно витрачених ним коштів у розмірі 1 350,00 грн., отриманих під звіт, а також виплати доходів приватному адвокату за надання юридичних послуг у розмірі 3 670,00 грн. без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000432301/0 від 09 вересня 2010 року та № 0000442301/0 від 09 вересня 2010 року, судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість здійснених контролюючим органом донарахувань.

На переконання колегії суддів, зазначені доводи судів є передчасними.

Так, за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В порушення зазначених норм процесуального права суди попередніх інстанцій достеменно не встановили, чи призвели допущені позивачем помилки до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток та, відповідно, до недоплати податку до бюджету, не перевірили відповідні твердження підприємства, не вимагали від нього надати докази на підтвердження зазначених доводів, не створили стороні необхідні умови для встановлення фактичних обставин у справі.

Вирішуючи питання про правомірність формування ПП «МПП «Скри-Дем» податкового кредиту з податку на додану вартість, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

В свою чергу, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а відтак, якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарських операцій та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, для правильного вирішення спору в цій частині суду необхідно достеменно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювану суму податкового кредиту з податку на додану вартість; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків; перевірити присутність у підприємства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про реальність проведених операцій.

Що ж стосується позовної вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000371702/0 від 09 вересня 2010 року, то колегія суддів не вбачає підстав для визнання висновку судів попередніх інстанцій про необхідність відмови в її задоволенні необґрунтованим, враховуючи те, що в поданій касаційній скарзі підприємством не наводяться доводи щодо порушення судовими інстанціями норм матеріального або процесуального права при наданні правової оцінки наведеній вимозі.

З огляду на викладене та враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постановлені у справі судові рішення з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000432301/0 від 09 вересня 2010 року та № 0000442301/0 від 09 вересня 2010 року з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді суду, крім наведеного, варто звернути увагу на те, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватись лише випадків оскарження нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту, яким є податкове повідомлення-рішення, може стосуватись вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). В такому випадку протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Мале приватне підприємство «Скри-Дем» задовольнити частково.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000432301/0 від 09 вересня 2010 року та № 0000442301/0 від 09 вересня 2010 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.