Ухвала

від 05.10.2015 по справі 183/109/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8494/15 Справа № 183/109/15 Головуючий у 1 й інстанції - Парфьонов Д. О. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дзержинського» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив розірвати договір оренди земельної ділянки № 375 від 17 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_3, усі права за яким перейшли до ОСОБА_2 як спадкоємця та орендодавця та товариством з обмеженою відповідальністю «Дзержинського» через систематичне порушення його умов відповідачем; зобов'язати відповідача сплатити позивачу заборгованість по орендній платі за 2013, 2014 рік за договором оренди земельної ділянки в сумі 9651,51 грн., а також судові витрати. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 17 лютого 2009 року між батьком позивача - ОСОБА_3 та ТОВ «Дзержинського» укладено договір оренди земельної ділянки № 375. За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку розміром 5,32 га вартістю 66254,00 грн. Зазначену земельну ділянку було передано орендареві згідно з актом прийому-передавання землі. Відповідно до п. 2.2 договору, за користування земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцеві щороку орендну плату та гарантує виплату її зерном та наданням послуг. Строк видачі орендної плати до 30 грудня кожного календарного року. Термін дії договору згідно п.2.3. складає 10 років. Спори, щодо зміни умов цього договору, його дострокове розірвання на вимогу однієї із сторін, розглядаються судом у встановленому порядку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано 18 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Перещепинської міської ради за №376935. Після смерті ОСОБА_3 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину від 05 липня 2011 року. На підставі цього свідоцтва видано Державний акт на право власності на земельну ділянку 5,32 га за № 014454 від 10 жовтня 2012 року. Враховуючи що позивач, як спадкоємець є орендодавцем земельної ділянки, яку орендує відповідач, у термін до 30 грудня 2013 року, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу орендну плату, а саме зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, що передбачено договором оренди земельної ділянки № 375. Водночас, відповідач позивачу орендну плату за 2013 та 2014 роки не виплатив. У липні 2014 року позивач отримав від відповідача листа за № 284, в якому запропоновано підійти в бухгалтерію ТОВ «Дзержинського» та отримати орендну плату. При собі мати документи на підтвердження права власності на земельну ділянку. Підійшовши до бухгалтерії позивачу пояснено, що зерно видають в коморі, а не в бухгалтерії. Щодо підтверджуючих документів як спадкоємця, повідомлено що позивача не знають, більше того за 2012 рік після смерті батька йому вже видано зерно. Вказані факти свідчать про систематичну невиплату йому як орендодавцеві у 2013, 2014 роках орендної плати, що є порушенням діючого законодавства України.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Дзержинського» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати задовольнити частково; стягнути з ТОВ «Дзержинського» на користь ОСОБА_2 орендну плату за договором оренди земельної ділянки № 375 від 17 лютого 2009 року у розмірі 8516 грн. 55 коп.; в решті позовних вимог - відмовити; стягнути з ТОВ «Дзержинського» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 липня 2011 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 10 жовтня 2012 року позивач є власником земельної ділянки, площею 5,32 га кадастровий номер НОМЕР_2, власником якої був ОСОБА_3, померлий 18 жовтня 2010 року. 17 лютого 2009 року ОСОБА_3 уклав договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 із ТОВ «Дзержинського». За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку розміром 5,32 га вартістю 66254,00 грн. Зазначену земельну ділянку передано орендареві згідно з актом прийому-передавання землі. Відповідно до п. 2.2 договору, за користування земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцеві щороку орендну плату та гарантує виплату її зерном та наданням послуг. Строк видачі орендної плати до 30 грудня кожного календарного року. Термін дії договору згідно п.2.3. складає 10 років. Спори, щодо зміни умов цього договору, його дострокове розірвання на вимогу однієї із сторін, розглядаються судом у встановленому порядку. Договором передбачено, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. 18 липня 2014 року за № 284, 17 грудня 2014 року за № 320, 03 лютого 2015 року за № 10 позивачу відповідачем направлялись листи із повідомленням про необхідність явки до відповідача для отримання орендної плати. У відповідності до виписок з відомості виплати орендної плати за користування земельною ділянкою (паєм) за 2013, 2014 роки ОСОБА_3 нараховано орендну плату за земельну ділянку в розмірі 4258,02 грн. щорічно. В судовому засіданні позивач не заперечував проти отримання направлених відповідачем листів.

Задовольняючи позов частково міськрайонний суд виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджено право позивача, як спадкоємця ОСОБА_3 на отримання орендної плати, розмір нарахованої позивачу орендної плати та відсутність належних та допустимих доказів її виплати, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати підлягають задоволенню. При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на надсилання листів із пропозицією явки до відповідача для видачі орендної плати, оскільки відповідачем не доведено підстави, які перешкодили відповідачу виплатити означену орендну плату за 2013 - 2014 роки, не надано доказів на підтвердження відмови позивача в отриманні орендної плати. При цьому, визначаючи розмір орендної плати, належний до стягнення суд виходить з доказів, наданих відповідачем, оскільки розмір орендної плати, визначений позивачем до стягнення в позові в сумі 9651,51 грн. належними доказами не підтверджено. Щодо вимог про розірвання договору оренди з підстав його неналежного виконання відповідачем, суд виходить з наступного. Так, нормами договору, укладеного між сторонами передбачено, що відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати визначена угодою сторін у якості пені в розмірі 0,01 % від суми недоїмки за кожен день прострочення. Договором передбачено, що в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Крім того, в матеріалах справи відсутня претензія позивача, направлена на адресу відповідача щодо несплати орендної плати із попередженням про розірвання договору оренди земельної ділянки через невиконання умов договору. За таких обставин - в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору належить відмовити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо розірвання договору оренди земельної ділянки внаслідок несплати орендної плати за 2013 та 2014 року; стягнення орендної плати за вказаний період часу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (частина перша статті 25 Закону України "Про оренду землі"), а орендодавець відповідно до частини першої статті 24 цього Законумає право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Предметом доказування у справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору на вимогу позивача за рішенням суду внаслідок порушення відповідачем умов договору, що передбачено нормами ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі та відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних і юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до п.«д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи, що згідно п.2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3, спадкоємцем якого є позивач, та ТОВ «Дзержинського» від 12 лютого 2009 року, передбачена сплата орендної плати в сумі не менше 3% грошової оцінки землі, що становить 2000 грн. Орендар гарантує орендодавцю плату: зерна різного - 2 тони; соняшника - 250 кг; цукор - 50 кг; матеріальна допомога пенсіонерам 300 грн., ритуальні послуги; строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року (а.с.6).

Згідно позовної заяви позивач зазначив, що обумовлену договором оренди земельної ділянки орендну плату він не отримував в 2013 році та в 2014 році.

З наданих доказів у справі вбачається, що в 2013, 2014 роках позивач не отримував обумовлену орендну плату, яка йому була нарахована згідно відомостей (а.с.36 - 37).

Відповідно до листів відповідача за вих.. № 320 від 17.12.2014 року, за № 284 від 18.07.2014 року, за вих.. № 10 від 03.02.2015 року (а.с.33,34,35) ТОВ «Дзержинського» звертався до позивача з проханням отримати орендну плату за період з 2013 по 2015 роки.

З матеріалів справи вбачається, що з 2013 року між сторонами існував судовий спір щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року залишено без змін рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 (а.с.48-50).

Оскільки орендарем були вчинені дії щодо сплати орендної плати за землю, а саме: вказана орендна плата була позивачу нарахована, відповідачем надсилались позивачу листи з проханням отримати орендну плату, а позивач безпідставно її не отримував, то відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки від 12 лютого 2009 року тому, що не можна визнати систематичну несплату орендної плати за землю з вини відповідача за обставинами справи.

У відповідності до вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування) - ч.1; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі - ч.2; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір - ч.3; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях - ч.4.

Позивач не довів суду обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а суд не має змоги відповідно до вимог чинного законодавства задовольнити позов на підставі припущень.

Суд першої інстанції вірно встановив відсутність наявність істотних порушень умов договору оренди землі зі сторони відповідача, які б могли бути підставою для дострокового розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Аналізуючи докази у справі колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до умов спірного договору оренди земельної ділянки № 375 від 17 лютого 2009 року, не встановлено порушень відповідача зазначеної норми закону.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки № 375 від 17 лютого 2009 року, колегія суддів не вбачає із встановлених обставин справи та наданих доказів, оскільки не встановлено істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі, яке спричинило позивачу шкоду.

Судом першої інстанції встановлено розмір орендної плати за землю, яка підлягає стягненню за період 2013 року, 2014 року, який не оскаржений апелянтом, та не спростований доказами у справі.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду до їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апелянта, про те, що порушуються його права власника землі щодо розпорядження своїм майном, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, отримавши у власність земельну ділянку у порядку спадкування, яка знаходилась в оренді у відповідача, позивач у відповідності до вимог договору оренди земельної ділянки придбав, як права так і обов'язки за вказаним договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді З.М. Пономарь

М.Ю. Петешенкова