Постанова

від 30.09.2015 по справі 804/14148/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р. Справа № 804/14148/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2015 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області(далі - відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправними дій Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс», за результатами якої складено акт від 23.12.2014 р. № 4007/2202/37419297;

- визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 10.02.2015 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість в розмірі 8 593,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4 296,75 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Підстав для призначення перевірки, передбачених пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у податкового органу не було. На запит податкового органу підприємством були надані всі первинні документи. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача та ненаданням, на думку податкового органу, всіх первинних документів, необхідних для підтвердження реальності господарської операції. Договір з контрагентом укладено позивачем в усній формі, що не суперечить вимогам законодавства. Постачання товару здійснювалось продавцем, якій і ніс всі витрати, пов'язані з доставкою товару до покупця. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» не займалося поставкою та не має первинних документів щодо транспортування товару. Сертифікати якості на товар не є первинний документом бухгалтерського обліку. Оборотно-сальдові відомості були надані. Податковим органом не доведено, що усний договір поставки, укладений позивачем з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна», порушує публічний порядок та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Недоліки, на думку податкового органу, в первинних документах, не є такими, що мають наслідком визнання правочинів нікчемними внаслідок відсутності господарських операцій. Ненадання вказаних в акті перевірки документів не є підставою вважати правочини позивача з контрагентом такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Оплата за придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» товар позивачем була проведена.Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 10.02.2015 р.суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію наступним. Податковим органом дотримано процедуру призначення перевірки, оскільки на запит відповідача підприємством не надано первинні документи в обсязі, що підтверджує реальність господарської операції. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна», який не мав можливості здійснити доставку товарів у зазначеному в первинних документах обсязі. При проведенні виїзної перевірки платником податку не було надано договору, доказів приймання та транспортування товару, сертифікатів якості, оборотно-сальдових відомостей. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість проведення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна». Угода між позивачем та зазначеним контрагентом укладена з метою штучного створення податкового кредиту. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» зареєстровано 09.12.2010 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 37419297 та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

22.12.2014 р. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» за серпень 2014 р. та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки складено акт № 4007/2202/37419297 від 23.12.2014 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс»:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» у серпні 2014 р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено не відповідність змісту первинних документів суті господарських операцій, які визнані не реальними по ланцюгу постачання, відсутність об'єктів оподаткування та порушення ст.ст. 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 593,50 грн.

Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним.

За перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» мало господарські взаємовідносини з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна», який допустив порушення податкового законодавства.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 3 квартал 2014 р. кількість працюючих на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» становить 4 особи.

Згідно даних АІС «Податковий блок» розділ «Аналітична система» Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» до складу податкового кредиту за серпень 2014 р. включено 325 податкових накладних на суму податку на додану вартість 5 285 087,30 грн., а до податкових зобов'язань 1 599 податкових накладних на суму податку на додану вартість 10 739 438,34 грн.

Таким чином, якщо підрахувати затрати часу лише на виписку документів по податковим зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» за серпень 2014 р., то вони складуть 533-800 годин. Отже, можна зробити висновок, що головному бухгалтеру/директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» потрібно було б затратити по 8 годин на добу протягом 100 календарних днів на опрацювання зазначеної документації, і це без урахування часу на ведення податкового та бухгалтерського обліку та інших обов'язків бухгалтера.

Отже, проведення господарських операцій такою кількістю працівників є неможливим з урахуванням часу, оперативності проведення операцій з урахуванням 8-годинного робочого дня, віддаленості підприємств-контрагентів.

Крім того, первинні документи надані до перевірки не в повному обсязі, а саме, не надано договору, доказів транспортування товару, сертифікатів якості.

Окремі первинні документи мають недоліки.

В акті містяться посилання на первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

10.02.2015 р. на підставі акту перевірки № 4007/2202/37419297 від 23.12.2014 р. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом надано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури сертифікат відповідності, сертифікати якості, акт списання товарів, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформаці виявлено факти, щосвідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочихднів з дня отримання запиту.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операці платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сумподатку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Доводи представника позивача про відсутність у податкового органу передбаченої пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України підстави для проведення перевірки в зв'язку з наданням підприємством первинних документів на запит контролюючого органу не враховуються судом. Положення Податкового кодексу України не містять заборони податковому органу проводити перевірку платника податків у разі надання таким платником на запит податкового органу документів в обсязі, недостатньому для того, щоб контролюючий орган міг дійти висновку про відсутність допущених платником податків порушень без проведення перевірки.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс»мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна».

З акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» встановлено порушення цим підприємством вимог податкового законодавства.

Так, за період, що перевіряється, цей контрагент не мав необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Позивачем не надано обґрунтувань та відповідних документів на підтвердження того, як, за умов відсутності укладеного в письмовій формі договору, відбувалось узгодження виду, асортименту, кількості, якості, ціни товару, умов оплати, приймання-передачі та поставки.

Крім того, позивачем як до перевірки, так і в судове засідання, не надано доказів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних та інших доказів транспортування товару від постачальника до покупця.

Відповідно до ОСОБА_5 адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11: «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.»

Враховуючи наведене, позивачем надано не достатньо первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна».

Відповідно до ОСОБА_5 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-якідокументи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.»

Як вже зазначалося, позивачем не надано достатньої кількості первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

З аналізу норм чинного законодавства, які регулюють виникнення у платника податків права на податковий кредит вбачається, що підставою виникнення у платника такого права є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Доводи позивача стосовно того, що реальність виконання поставок з боку спірного постачальника в адресу платника підтверджується необхідними первинними документами (податковими накладними, видатковими накладними та іншими документами), що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх реального виконання не приймаються судом до уваги в зв'язку з наступним.

Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального виконання спірних поставок продукції в адресу позивача. З матеріалів, наданих податковим органом, вбачається відсутність у постачальника Товаристваоб'єктивної можливості поставити продукцію через недостатність ресурсів виконати спірні поставки контрагентом, не встановлення первинних документів про залучення спірним постачальником третіх осіб до виконання зазначених поставок.

Наведені обставини свідчать про невідповідність інформації у поданих позивачем первинних документах (зокрема, щодо відправника товару) змісту розглядуваних операцій.

Слід зазначити, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Позивачем не обґрунтовано і наявності ділової мети у розглядуваних операціях, не доведено, що позивач не міг встановити безпосередньо контакти з виробником або імпортером товарів, і мати можливість придбати відповідні товари без участі посередника, здійснивши аналіз ринків відповідних товарів, їх доступність для покупця, поширеність інформації про відповідні товари та можливість її використання Товариством, наявність переваг при придбанні товарів за транзитними поставками тощо.

Позивачем також не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищій адміністративний суд України в ухвалі від 13.11.2013 р. по справі № К/800/11613/13.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 10.02.2015 р. відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 3674-VIвід08.07.2011 р. (в редакції, чинній на момент звернення до суду) ставки судового зборувстановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позовумайнового характеру 2відсоткирозміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На момент подачі позову до суду мінімальний розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позовумайнового характеру становив 1 827,00 грн.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено частково судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в розмірі 182,70 грн.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позову позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 1 644,30 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати в розмірі 1 644,30 грн. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс" до Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 02.10.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_6