Постанова

від 26.11.2015 по справі 804/14148/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2015 рокусправа № 804/14148/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року у справі № 804/14148/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 23.12.2014 року №4007/2202/37419297;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000272202 від 10.02.2015 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в розмірі 8593.50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4296.75 грн.

В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що законних підстав для проведення документальної позапланової перевірки у податкового органу не було. Також, господарські відносини з ТОВ «Мастер-Кабель Україна» мали реальне місце та призвели до об'єктивної зміни складу активів платників податків, у зв'язку з чим, формування податкового кредиту у серпні 2014 року є обґрунтованим та законним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ценрт Еклектросервіс» (код за ЄДРПОУ 37419297) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мастер кабель Україна» (код 37841178) за серпень 2014 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення, на підставі якої було складено акт №4007/2202/37419297 від 23.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Мастер-Кабель Україна» (код 37841178) у серпні 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлена невідповідність змісту первинних документів суті господарських операцій, які визнані нереальними по ланцюгу постачання, відсутність об'єктів оподаткування та порушення ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8593.50 грн., в тому числі:

- за серпень 2014 року на суму 6232.09 грн.;

- за вересень 2014 року у сумі 2361.41 грн.;

На підставі зазначеного акту документальної перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000272202 від 10.02.2015 року, яким Позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12890.25 грн., у тому числі 8593.50 грн. основного платежу та 4296.50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю проведення документальної позапланової перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність проведення документальної позапланової виїзної перевірки та винесення податкового повідомлення рішення №0000272202 від 10.02.2015 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що документальна перевірка була проведена податковим органом у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправними дії по її проведенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту положень п. 79.1 ст. 79, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформлюється наказом, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, однією з підстав для здійснення документальної позапланової перевірки є та обставина, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що документальна перевірка проводиться контролюючим органом з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства. Так, документальні перевірки за своєю правовою природою зокрема поділяються на планові та позапланові. Особливістю проведення позапланових перевірок є те, що вони проводяться виключно на підставах встановлених ст.78 Податкового кодексу України, до яких зокрема відноситься отримання контролюючим органом податкової інформації, яка містить факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Отже, при прийнятті рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спірних правовідносинах податковий орган повинен був дотримуватись наступної послідовності дій: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплину строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у зв'язку з отриманням податковим органом інформації, яка свідчить про можливість порушення Позивачем приписів податкового законодавства, Відповідачем було направлено на адресу останнього запит №21137/10/04-07-15-01-12 від 27.10.2014 року про надання первинних документів.

Однак, як вбачається з акту документальної позапланової перевірки №4007/2202/37419297 від 23.12.2014 року, станом на час складання акту відповідь від підприємства не надходила.

Отже, Позивачем протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту №21137/10/04-07-15-01-12 від 27.10.2014 року не було надано письмових пояснень та документальних підтверджень щодо господарських відносин з підприємствами контрагентами.

Наявність зазначеної обставини, відповідно до вимог ст.78 Податкового кодексу України, фактично надає Відповідачу право на проведення документальної позапланової перевірки, рішення про проведення якої оформлюються наказом.

Отже, Відповідач при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Що стосується правомірності скасування податкового повідомлення-рішення №0000272202 від 10.02.2015 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством не було належним чином обґрунтована правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Мастер-Кабель Україна» за серпень 2014 року, у зв'язку з чим прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» за КВЕД є зокрема ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Встановлені обставини справи свідчать, що у період, який перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ «Мастер-Кабель Україна» на підставі усного договору, укладеного у серпні місяці.

За результатом здійснення господарських операцій по зазначеному договору, Позивачем був оформлений податковий кредит у розмірі 8953.50 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначений правочин укладений без мети реального настання правових наслідків обумовлених ним та спрямований на надання податкової вигоди Позивачу, що свідчить про необґрунтованість формування останнім податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними доводами Відповідача та враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Мастер-Кабель Україна».

Встановлені обставини справи свідчать, що предметом договірних відносин Позивача з ТОВ «Мастер-Кабель Україна» була поставка емальопроводу.

На підтвердження виконання договору Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №1028 від 29.08.2014 року, №1027 від 29.08.2014 року, № 826 від 26.08.2014 року, №768 від 21.08.2014 року, №479 від 13.08.2014 року, №460 від 12.08.2014 року, №239 від 07.08.2015 року, №240 від 06.08.2014 року, №169 від 05.08.2014 року, видаткових накладних №ТМКУм015445 від 29.08.2014 року, №ТМКУм015441 від 29.08.2014 року, №ТМКУм015244 від 26.08.2014 року, №ТМКУм014677 від 13.08.2014 року, №ТМКУм014308 від 07.08.2014 року, №ТМКУм014200 від 06.08.2014 року, №ТМКУм014202 від 06.08.2014 року, №ТМКУм013922 від 01.08.2014 року.

Розрахунок за отриманий товар по зазначеним договорам здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку підприємства.

Також, на підтвердження отримання зазначеного товару, Позивачем були надані сертифікати відповідності №647210, сертифікати якості №0801, №1302, паспорти на вироби підприємства №2 від 28.02.2014 року, №6 від 30.06.2014 року, №10 від 28.02.2014 року, №3 від 12.02.2014 року, №2/1275 від 23.06.2014 року,

Наявність у підприємства приміщення, необхідного для зберігання товару, підтверджується договором купівлі-продажу від 22.12.2011 року, відображеному податковим органом в акті перевірки.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських відносин з ТОВ «Мастер-Кабель Україна».

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Мастер-Кабель Україна», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її часткового скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Електросервіс» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року у справі № 804/14148/15 - скасувати в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення та прийняти нову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000272202 від 10.02.2015 року

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна