Постанова

від 05.12.2011 по справі 2а-6614/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:00

05.12.2011 р. Справа № 2а-6614/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,54034

доГоловної державної інспекції на автомобільному транспорті, пр. Перемоги, 14, м.Київ,01000

проскасування наказу від 17.06.11р. №418 ВК/14п, забов'язання вчинити певні дії, За участю:

позивача: ОСОБА_1, НОМЕР_1 , від 08.12.2000 р.;

Представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н , від 05.10.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 41/1-8-762 , від 15.07.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 41/1-8-1008 , від 03.11.11 р.;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі: позивачка) звернулась з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі: відповідач) з позовними вимогами про скасування наказу від 17.06.2011 року №418-ВК/14п про звільнення ОСОБА_1, поновлення на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.06.2011 року по день винесення рішення; зобов'язання внести зміни в записи в трудовій книжці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення є не справедливим та протиправним керівництвом Територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області позивачці не було надано можливість ознайомлення з наказом про відстрочення звільнення на невизначений строк та не було надано можливість перенести строки звільнення, як переважній більшості працівників, про що вона дізналась в день звільнення. Крім того, не зважаючи на Постанову Кабінету Міністрів України №346 від 28.03.2011 року були прийняті на роботу нові працівники, крім того, на час звільнення працювали в Територіальному управлінні Головавтотрансінспекції у Миколаївській області пенсіонери, які мають стабільне грошове забезпечення-пенсію.

Позивач та представник позивача підтримали позов повністю, просили його задовольнити, наголосили на тому, що фактично здійснюється реорганізація установи відповідача, тому мав бути застосований інший порядок звільнення позивачки.

Відповідач надав письмові заперечення, згідно яких Указом Президента від 12.12.2010 року №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року №346 "Про ліквідацію урядових органів" Головавтотрансінспекція віднесена до урядових органів, що ліквідуються. Позивачка була попереджена про наступне вивільнення 18.04.2011 року, наказом від 17.06.2011 року була звільнена за п.1 статті 40 КЗпПУ, процедура звільнення була дотримана відповідачем, тому наказ про звільнення позивачки є правомірним, позовні вимоги необґрунтованими.

В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, надавши оцінку доказам, що залучені до матеріалів справи суд встановив наступне.

04 травня 2005 року наказом №278-ВК/14 ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу державного контролю Управління інспекції у Миколаївській області.

На виконання указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085 В«Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої владиВ» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року № 346 В«Про ліквідацію урядових органівВ» Міністерством транспорту та зв'язку України винесено наказ від 11.04.2011 року № 92 В«Про утворення комісій з проведення ліквідації урядових органів, які функціонують у системі Мінтрансзв'язкуВ» .

З матеріалів справи вбачається, що Головавтотрансінспекція є урядовим органом, в якому відповідно до вказаного наказу, утворена комісія з проведення її ліквідації.

Головавтотрансінспекцію винесено наказ від 13.04.2011 року № 85 В«Про проведення ліквідації ГоловавтотрансінспекціїВ» , яким, зокрема, зобов'язано попередити працівників про наступне вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше, ніж за два місяці.

18.04.2011 року ОСОБА_1 була попереджена про звільнення протягом 2-х місяців з моменту отримання попередження в порядку п.1 статті 40 КЗпП України.

17.06.2011 року наказом №418-ВК/14п звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області 21.06.2011 року відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 492 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи -іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі. При цьому, як встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як передбачено ч.ч. 2,3 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до п 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Згідно п.п. 4 п. 1 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»№1085/2010 утворено Міністерство інфраструктури України, Державну автотранспортну службу України, Державну авіаційну службу України, Державну службу зв'язку України, Державну службу морського та річкового транспорту України, реорганізувавши Міністерство транспорту та зв'язку України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції з реалізації державної політики у сфері туризму.

Пунктом 5 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно з цим Указом.

Відповідно до преамбули Постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. N 346 даний нормативний акт прийнятий на виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. N 1085 ( 1085/2010 ) «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. N 346 затверджено перелік урядових органів, що ліквідуються, серед яких і Головна державна інспекція на автомобільному транспорті та встановлено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, у системі яких функціонують урядові органи імперативно вказано: «забезпечити належне виконання функцій урядових органів, що ліквідуються; здійснити заходи з ліквідації відповідних урядових органів та поінформувати у шестимісячний строк Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади: передбачити під час підготовки проектів положень про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади віднесення повноважень урядових органів, що ліквідуються, до компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення до актів законодавства змін, що випливають з цієї постанови, та привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою. Постанови Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 3 цієї постанови, втрачають чинність одночасно з набранням чинності указами Президента України про затвердження положень про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, яким передано повноваження відповідних урядових органів, що ліквідуються.»

Таким чином, з системного аналізу зазначених норм вбачається, що і в Указі Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»№1085/2010 і в прийнятій на його виконання Постанові Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. N 346 фактично йдеться про реорганізацію та оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, в тому числі і Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, тобто відповідача.

Діючим законодавством України передбачено інший порядок при звільненні працівника в зв'язку з реорганізацією.

Так, при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судом встановлено, що на час розгляду адміністративної справи Головна державна інспекція на автомобільному транспорті код 33349001 на даний момент перебуває в стані припинення, штатний розпис з 2008 року не змінювався, штатна одиниця посади на якій працювала ОСОБА_1 не скорочена.

Таким чином, поновлення позивачки ОСОБА_1 на раніше займаній нею посаді є можливим.

Крім того, як було встановлено допитом свідка ОСОБА_5, ( головного спеціаліста, в посадові обов'язки якої входить ознайомлення працівників з документами з кадрових питань), та підтверджено іншими доказами у справі (список від 09.06.2011 року №15/5-2070/1), на початку червня (09.06.2011 року) було зібрано погодження під особистий розпис в усіх працівників, крім тих хто не пройшов атестацію, про погодження перенесення запланованої дати звільнення на більш пізній період.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме протоколу від 03.12.3010 року №10/11 ОСОБА_1 пройшла атестацію за умови виконання рекомендацій і побажань членів комісії, а саме підвищення показників в роботі, вивчення законодавчої бази проходження державної служби, переатестація в березні 2011 року.

Відповідачем до суду не було надано доказів, які б свідчили про невиконання ОСОБА_1 рекомендацій і побажань членів атестаційної комісії, або про призначення переатестації позивача, також не надано інших доказів, які б свідчили про не проходження атестації.

Залучені до матеріалів справи докази не підтверджують погіршення показників роботи позивачки, а навпаки свідчать про те, що показники роботи у позивачки є одними з кращих (інформація щодо роботи Управління інспекції в Миколаївській області з 01.01.2011 року по 20.06.2011 року).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до списку від 09.06.2011 року №15/5-2070/1 серед працівників, у яких було відібрано погодження перенесення запланованої дати звільнення перебували дві особи, які прийняті на роботу 06.04.2011 року та чотири особи, що є пенсіонерами МВС.

Таким чином, судом встановлено, що фактично підставою звільнення позивачки ОСОБА_1 було начебто не задовільне проходження нею атестації.

Відповідно до норм п. 3. ст. 2 КАС України, - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене відповідачем звільнено ОСОБА_1, без надання можливості перенесення строків звільнення та без обґрунтування причин прийняття такого рішення, крім того, критерії відповідно до яких відповідачем було запропоновано іншим службовцям погодити перенесення запланованої дати звільнення на більш пізній період, свідчать про допущення необґрунтованого, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)-звільнення позивачки.

Крім того як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивачку ознайомили з копією Наказу про її звільнення, що не була підписана начальником.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене вище, на підставі аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що наказ Головавтотрансінспекції від 17.06.2011 року №418-ВК/14п про звільнення ОСОБА_1 є не правомірним, тому адміністративний позов в частині скасування наказу від 17.06.2011 року №418-ВК/14п про звільнення ОСОБА_1, поновлення на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю Територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.06.2011 року по день винесення рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до залученої до матеріалів справи довідки про середню заробітну плату позивачки ОСОБА_1, середня заробітна плата складає 2351 грн. 71 копійка, час вимушеного прогулу складає з 21 червня 2011 року по 05.12.2011 року (липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень або 110 робочих днів). Середня заробітна плата позивачки в день складає 2351,71 / 20=117,58 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 117, 58*110=12933,80. Відповідно до положень статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, необхідно звернути до негайного виконання постанову в частині присудження виплати заробітної плати, - у межах суми стягнення за один місяць, тобто в частині стягнення з відповідача суми 2351,71 грн., та поновлення позивача на посаді у відносинах публічної служби.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни в записи в трудовій книжці, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки під час виконання рішення суду відповідач зобов'язаний відповідно до положень КЗпП України внести відповідні записи в трудовій книжці позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головавторансінспекції від 17.06.2011 року №418-ВК/14 про звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на роботі в Головній державній інспекції на автомобільному транспорті на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю Територіального управління Голоавторансінспекції у Миколаївській області-негайно.

4. Стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в сумі 2351,71 (дві тисячі триста п'ятдесят одну гривню сімдесят одну копійку) - негайно.

5. Стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10582, 09 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривені дев'ять копійок)

6 В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник