Постанова

від 03.09.2010 по справі 9349/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 вересня 2010 р. № 2-а- 9349/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді-Самойлової В.В.

при секретарі- Скляр С.С.,

за участю прокурора Семенець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа: компанія Сігрейн ЛЛС про скасування податкових повідомлень- рішень та стягнення бюджетного відшкодування,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому с урахування уточнених позовних вимог, просило про скасування прийнятих Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області податкових повідомлень-рішень від 24.04.2009 р. № 0000051600/0 та № 0000061600/0, від 14.05.2009 р. № 0000051600/1 та № 0000061600/1, від 14.05.2009 р. № 0000051600/1 та № 0000061600/1 з донарахуванням товариству податкових зобов’язань та стягнути (відшкодувати) з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 187 737,00 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок товариства: № 26006310033001 в філії АБ "Південний" м. Харків, МФО 350761.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач, посилаючись на п. 6.2.1 ст. 6, пп.7.2.6, пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначив, що податковим органом неправомірно донараховано товариству суму податкового зобов’язання за січень 2009 року у розмірі 426 199,00 грн., за лютий 2009 року у розмірі 602 162,60 грн., а також зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2009 року на суму 169 192,00грн., за березень 2009 року у розмірі 1 187 737,00 грн., оскільки товариство правомірно задекларувало податковий кредит за податковими накладними, які були ним отримані від постачальників пізніше періоду, в якому вони були виписані, оскільки у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", так як не мало можливості декларувати податковий кредит лише на підставі норм пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, так як податковий кредит не був підтверджений належним чином оформленою податковою накладною. В обґрунтування правомірного застосування нульової ставки ПДВ по експортним операціям, позивач зазначив, що ним не були порушені норми Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, а саме: у графі, де наводяться відомості про одержувача товарів, була наведена інформація з документів, які підтверджують місце реєстрації компанії-нерезидента, а лист Інтерполу не є доказом або підставою для незастосування в даному випадку товариством нульової ставки ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.

Представник відповідача - Нововодолазької МДПІ у Харківській області за довіреністю ОСОБА_2 та прокурор Семенець Ю.В., що бере участь у справі на стороні відповідної сторони, проти задоволення позову заперечували, посилаючись на правомірність донарахування позивачеві податкових зобов’язань та зменшення суми бюджетного відшкодування, на підставі порушення товариством вимог пп.6.2.1 ст.6, пп.7.2.6, пп.7.4.1, пп.7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивач неправомірно задекларував податковий кредит за податковими накладними, отриманими пізніше періоду їх виписки, так як мав право задекларувати податковий кредит лише в періоді, в якому настала перша з подій, визначених в пп.7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", при цьому акцентуючи увагу на тому, що позивач лишився права на податковий кредит, не скориставшись своїм правом подання скарги до податкового органу відповідно до норми пп.7.2.6 ст.7 цього Закону. Неправомірність застосування нульової ставки з ПДВ також відповідач обґрунтовує порушенням позивачем норм Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307, а саме: у графі, де наводяться відомості про одержувача товарів, була наведена інформація про місцезнаходження підприємства-нерезидента, про реєстрацію якого відповідно до листа Інтерполу відсутня інформація.

Представники відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Харківській області та третьої особи в судове засідання не прибули, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, що суд вважає можливим у відповідності до ст. 128 КАСУ, оскільки на думку суду маються наявні в матеріалах справи докази щодо її вирішення за відсутності зазначених осіб.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачем за підсумками січня 2009 року до відповідного податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ, згідно до якої було задекларовано від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 169 192,00 грн. За підсумками лютого 2009 року до податкового органу позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ, відповідно до якої було задекларовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 169 192,00 грн. на розрахунковий рахунок, а також від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1 187 737,00 грн. За підсумками березня 2009 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ, відповідно до якої було задекларовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 187 737,00 грн. на його розрахунковий рахунок, а також від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 298 683,00 грн.

При перевірці податковим органом показників декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2009 року, за результатом якої було складено акт від 16.04.2009 р. № 558/16-0-12/34633307 "Про результати виїзної перевірки ТОВ "Омбілік-Трейд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за лютий 2009 р., яка виникла за рахунок невід’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2009 р." та акт від 02.06.2009 р. № 759/16-0-12/34633307 "Про результати виїзної перевірки ТОВ "Омбілік-Трейд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за березень 2009 р., яка виникла за рахунок невід’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2009р.", були виявлені порушення, як такі: в декларації за січень 2009 року, було завищено податковий кредит на суму 595 391,00 грн., а в декларації за лютий 2009 року було завищено податковий кредит на суму 841 715,00 грн. У зв’язку з чим, Нововодолазькою МДПІ в Харківській області було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 169 192,00 грн. та донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень у розмірі 426 199,00 грн., також зменшено суму від’ємного значення за лютий 2009 року на суму 841 715,00 грн. Водночас, зазначеним відповідачем зменшено товариству суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 1 187 737,00 грн., донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за березень у розмірі 463202,00 грн. та зменшено суму від’ємного значення за березень 2009 року на 298 683,00 грн. на підставі прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Неправомірність декларування податкового кредиту за січень 2009 року у розмірі 595 391,00 грн. та за лютий 2009 року у розмірі 841 715,00 грн. даний відповідач обґрунтовує порушенням позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" - пп.7.2.6, пп.7.4.1, пп.7.5.1 ст.7, а саме: вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту січня 2009 року та лютого 2009 року суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані постачальниками у минулих податкових періодах, але задекларовані позивачем у тому податковому періоді, коли вони були отримані від постачальників, з чим суд не погоджується з наступних підстав.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в січні 2009 року позивачем були отримані податкові накладні, які підтверджують податковий кредит від ТОВ "Омбілік-Агро" на суму 557 124,49 грн., від ТОВ "Транс-груп"- на суму 36 300,00 грн., а також по інших підприємствах - на суму 1 966,57 грн. В лютому 2009 року були отримані податкові накладні, які підтверджують податковий кредит від ТОВ "Омбілік-Агро" на суму 658 200,63 грн., від ТОВ "Сантагро"- на суму 63 381,75 грн., від ТОВ "Злагода"- на суму 77 748,54 грн., від ТОВ "Факел"- на суму 25 970,44 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону. Право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" містить імперативну норму, згідно якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, цим Законом встановлено, що навіть якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товарів (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується наданою постачальником податковою накладною, платник податків не має права на декларування податкового кредиту.

Тобто, позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит або сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). Однак, цілком правомірно, податковий кредит був задекларований тоді, коли позивачем були отримані податкові накладні від постачальників.

Таким чином, в даному випадку норму пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим органом не було враховано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зазначений Закон не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту після дати, з якої виникає право на податковий кредит.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем доведений факт отримання податкових накладних від своїх постачальників у січні-лютому 2009 року, тобто, у тих періодах, коли ним і було задеклароване право на податковий кредит. Про це свідчать акти прийому-передачі, які є у матеріалах справи.

Посилання зазначеного відповідача на абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗаконуУкраїни "Про податок на додану вартість", відповідно до якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну платник податків має право звернутися до податкового органу зі скаргою на такого постачальника та задекларувати податковий кредит без отримання податкової накладної, у даному випадку є безпідставним, оскільки вказана норма закону розповсюджується лише на випадки відмови контрагента від надання податкових накладних. У випадках, зазначених вище, мова йшла не про відмову постачальників від надання податкових накладних, а про подання їх із затримкою. Однак, оскільки цим Законом не встановлений строк для надання податкової накладної своєму контрагентові, факт передачі таких накладних у періодах, наступних за датою виникнення зобов’язання, не є правопорушенням. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до податкового органу зі скаргою на постачальників, які дійсно відмовлялися від виправлень тих порушень, яких вони допустились при складенні податкових накладних.

Також податковим органом донарахована товариству сума податкового зобов’язання за березень 2009 року у розмірі 884 440,00 грн. на підставі того, що вантажні митні декларації № 600100018/9/000716 від 27.03.2009 р., № 600100018/9/000483 від 02.03.2009 р., 600100018/9/000555 від 11.03.2009р., 600100018/9/0004 79 від 02.03.2009р. були оформлені з порушенням вимог "Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307.

Суд вважає, що відповідною стороною не доведений факт заповнення позивачем вантажних митних декларацій з порушенням "Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", оскільки всі відомості про покупця-нерезидента внесені до текстів останніх без порушення вимог чинного законодавства у повному обсязі.

Частиною 2 пункту 8 "Положення про вантажну митну декларацію", затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997р., встановлено, що оформлена вантажна митна декларація є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій. податковий же орган жодним чином не довів, що вантажні митні декларації заповнені з порушенням вимог законодавства та є недійсними. Що товар було фактично експортовано (вивезено за межі митної території України) на підставі оспорюваних вантажних митних декларацій відповідною стороною не заперечується.

Посилання першого відповідача на лист відділу НЦБ Інтерполу в Харківській області від 07.05.2009 р. № 4/Х2/09/641, як на доказ неправомірності заповнення позивачем вантажних митних декларацій, суд вважає безпідставними та як такими, що суперечать закону.

Так, відповідно до п.4.3. розділу 4 Додатку № 2 до Протоколу "Про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", складеного 26 червня 1999 року в м. Брюсселі та ратифікованого Законом України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 5 жовтня 2006 року N 227-V, елементи, що слугують базою для нарахування сум мит та податків, а також умови їхнього визначення, встановлюються національним законодавством країни-платника. Жоден нормативний акт України не містить посилання на те, що листи або інші документи НЦБ Інтерполу можуть встановлювати вимоги до легалізації юридичних осіб або визначати їх правовий статус як юридичної особи, або якимось чином давати вказівки щодо заповнення митних документів. Отже, відповідно до чинного законодавства лист НЦБ Інтерполу не є документом, який міг би встановлювати правоздатність суб’єкта господарювання або правильність заповнення вантажної митної декларації.

Окрім того, відповідною стороною не надано доказів на підтвердження його посилань щодо відсутності фактичної та юридичної адреси контрагента позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в листі Інтерполу, наданому до суду належним податковим органом як доказ у справі, зазначено, що відсутня інформація стосовно реєстрації компанії-нерезидента на території: м. Вашингтон округу Колумбія США за даними відкритих джерел. Тобто, вказана обставина свідчить про те, що компетентний орган не звертався до Інтерполу для отримання достовірної інформації в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи положення ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких обставини, що за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем та третьою особою на спростування доводів відповідної сторони були надані належним чином оформлені та посвідчені копії документів, що встановлюють статус компанії "SEAGRAIN LLC" (Сігрейн ЛЛС), як юридичної особи-нерезидента, та підтверджують факт реєстрації нерезидента у Сполучених штатах Америки - за місцем, вказаним позивачем у зовнішньоекономічних контрактах та вантажних митних деклараціях.

Компанією Сігрейн ЛЛС, яка залучена у справі в якості третьої особи, було надано докази на підтвердження її існування, чим спростовуються доводи позовної сторони, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень суб"єкта владних повноважень.

Відповідно до положення ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем - Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області не дотриманні вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення, як суб"єкта владних повноважень, є неправомірними, що є підставою для задоволення позовних вимог ТОВ "Омбілік-Трейд" в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області у повному обсязі: від 24.04.2009р. №0000051600/0 та №0000061600/0, від 14.05.2009р. №0000051600/1 та №0000061600/1, від 11.06.2009 р. №0000081600/0 та №0000091600/0, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд"

Стягнути з державного бюджету України (р/р 31113030700116 за кодом бюджетної класифікації доходів 14010200, відкритий на ім’я УДК у Валківському районі Головного управління державного казначейства України у Харківській області (код ЄДРПОУ 24134277) у ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд" (юридична адреса: 63050, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34633307, поточний рахунок № 26006310033001 в філії АБ "Південний" м. Харків, МФО 350761) суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 356 929,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі чи отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2010 року.

Суддя Самойлова В.В.