Постанова

від 28.09.2015 по справі 826/10276/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2015 року № 826/10276/15

О 16 годині 39 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 грудня 2014 року № 1834/26-55-22-01.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Порядок внесення Єдиного державного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейбор» фактично не здійсненні, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" не надало доказів реальності господарських операцій з Товариством обмеженою відповідальністю «Трейбор», а отже фінансового-господарські відносини з контрагентом є фіктивними правочинами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В період з 21 листопада 2014 року по 4 грудня 2014 року Державною податковою інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 3444 від 21 листопада 2014 року та на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейбор» за період з 1 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 11 грудня 2014 року № 1216/26-55-22-01/38993187, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" :

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 160 000 грн. за липень 2014 року.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 1834/26-55-22-01 від 26 грудня 2014 року, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" суму грошового зобов'язання в розмірі 200 000 грн., з якої: за основним платежем - 160 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 000 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейбор», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт продакшн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», як виконавцем, укладено договір № 17/02-14 про надання послуг , за яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо організації знімального процесу та/або поствиробництву передачі «Орел та Решка. Шопінг», кількість випусків - 10 штук. Замовник зобов'язується оплатити належним чином надані виконавцем послуги в порядку та умовах, передбачених в договорі.

17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт продакшн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», як виконавцем, укладено додаток № 1 до договору № 17/02-14 про вартість та порядок розрахунків за договором, згідно якого загальна сума наданих виконавцем послуг складає 1 920 000 грн., в тому числі ПДВ 320 000 грн., вартість однієї передачі складає 192 000 грн.

На виконання вимог договору № 17/02-14 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт Продакшн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», як виконавцем, укладено акти прийому-передачі випусків телепередачі та прав на їх використання:

- від 4 липня 2014 року на загальну суму 192 000 грн.;

- від 10 липня 2014 року на загальну суму 192 000 грн.;

- від 17 липня 2014 року на загальну суму 192 000 грн.;

- від 24 липня 2014 року на загальну суму 192 000 грн.;

- від 31 липня 2014 року на загальну суму 192 000 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 33 від 4 липня 2015 року на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.;

- № 34 від 10 липня 2015 року на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.;

- № 35 від 17 липня 2015 року на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.;

- № 36 від 24 липня 2015 року на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.;

- № 37 від 31 липня 2015 року на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.

На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем надано виписки по рахунку у Київській регіональній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

10 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт продакшн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», як виконавцем, укладено договір № 10/02-14 про надання послуг, за яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо організації знімального процесу та/або поствиробництву передачі «Орел та Решка. На краю світу», кількість випусків - 10 штук. Замовник зобов'язується оплатити належним чином надані виконавцем послуги в порядку та умовах, передбачених в договорі.

10 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт продакшн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», як виконавцем, укладено додаток № 1 до договору № 10/02-14 про вартість та порядок розрахунків за договором, згідно якого загальна сума наданих виконавцем послуг складає 284 000 грн., в тому числі ПДВ 47 333, 34 грн., вартість однієї передачі складає 234 000 грн.

На виконання вимог договору № 10/02-14 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт Продакшн», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», як виконавцем, укладено акти прийому-передачі випусків телепередачі та прав на їх використання:

- № ОУ-29 від 19 лютого 2014 року на загальну суму 234 000 грн.;

- від 26 лютого 2014 року на загальну суму 234 000 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 29 від 19 лютого 2014 року на загальну суму 234 000 грн., в тому числі ПДВ - 39 000 грн.;

- № 31 від 26 лютого 2014 року на загальну суму 234 000 грн., в тому числі ПДВ - 39 000 грн.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт Продакшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем на підтвердження подальшого використання наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» послуг у своїй господарській діяльності надано договір № 15/01-14 про виробництво аудіовізуального твору і передачу (поступку) майнових прав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРО «Мульті Медіа Сервіс», акти прийому передачі випусків, передачі та прав на їх використання до договору № 15/01-14, податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт продакшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРО «Мульті Медіа Сервіс», договір № 1-ПП/2014 з Приватним акціонерним товариством "Інтер" про виробництво аудіо твору і передачу (поступку) майнових прав, акти прийому передачі випусків, передачі та прав на їх використання до договору № 1-ПП/2014, податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт продакшн» на користь Приватного акціонерного товариства "Інтер".

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому зазначено, що під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків.

Разом з тим, суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» є: виробництво кіно - та відеофільмів, телевізійних програм; компонування кіно - та відеофільмів, телевізійних програм; діяльність у сфері телевізійного мовлення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами і овочами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля комп'ютерами хімічними продуктам; неспеціалізована оптова торгівля: рекламні агентства; дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Представником позивача на підтвердження можливості виконання діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор» надано штатний розклад працівників, договори з ведучими телепередачі та акти, видаткові касові ордери про сплату гонорару ведучим.

З урахуванням наведеного суд зазначає про відповідність здійснених господарських операцій статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдбор», тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1834/26-55-22-01 від 26 грудня 2014 року визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1834/26-55-22-01 від 26 грудня 2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінспіріт Продакшн" (код ЄДРПОУ 38993187) судовий збір у розмірі 400 (чотириста) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 8 жовтня 2015 року.