Ухвала

від 19.11.2015 по справі 826/10276/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10276/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт Продакшн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.12.2014 року 1834/26-55-22-01.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Трейдбор».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в період з 21.11.2014 року по 04.12.2014 року Державною податковою інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 21.11.2014 року №3444 та на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тінспіріт Продакшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Трейдбор» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 11.12.2014 року № 1216/26-55-22-01/38993187, яким встановлено порушення ТОВ «Тінспіріт Продакшн»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого ТОВ «Тінспіріт Продакшн» занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 160 000 грн. за липень 2014 року.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекції інспекцією в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 року № 1834/26-55-22-01, яким збільшено ТОВ «Тінспіріт Продакшн» суму грошового зобов'язання в розмірі 200 000 грн., з якої: за основним платежем - 160 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 000 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як убачається з матеріалів справи, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдбор», оскільки, на переконання податкового органу, правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Вважаючи зазначені вище висновки неправомірними, а податкове повідомлення від 26.12.2014 року №1832/26-55-22-01 - протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За правилами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами п. 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до ст. 86 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що 17.02.2014 року між ТОВ «Тінспіріт продакшн», як замовником, та ТОВ «Трейдбор», як виконавцем, укладено договір № 17/02-14 про надання послуг , за яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо організації знімального процесу та/або поствиробництву передачі «Орел та Решка. Шопінг», кількість випусків - 10 штук. Замовник зобов'язується оплатити належним чином надані виконавцем послуги в порядку та умовах, передбачених в договорі.

17.02.2014 року між ТОВ «Тінспіріт продакшн», як замовником, та ТОВ «Трейдбор», як виконавцем, укладено додаток № 1 до договору № 17/02-14 про вартість та порядок розрахунків за договором, згідно якого загальна сума наданих виконавцем послуг складає 1 920 000 грн., в тому числі ПДВ 320 000 грн., вартість однієї передачі складає 192 000 грн.

На виконання вимог договору № 17/02-14 між ТОВ «Тінспіріт Продакшн», як замовником, та ТОВ «Трейдбор», як виконавцем, укладено акти прийому-передачі випусків телепередачі та прав на їх використання: від 04.07.2014 року на загальну суму 192 000 грн.; від 10.07.2014 року на загальну суму 192 000 грн.; від 17.07.2014 року на загальну суму 192 000 грн.; від 24.07.2014 року на загальну суму 192 000 грн.; від 31.07.2014 року на загальну суму 192 000 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Трейдбор» виписало на користь позивача податкові накладні: від 04.07.2015 року № 33 на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.; від 10.07.2015 року № 34 на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.; від 17.07.2015 року № 35 на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.; від 24.07.2015 року № 36 на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.; від 31.07.2015 року № 37 на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ - 32 000 грн.

На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем надано виписки по рахунку у Київській регіональній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

10.02.2014 року між ТОВ «Тінспіріт продакшн», як замовником, та ТОВ «Трейдбор», як виконавцем, укладено договір № 10/02-14 про надання послуг, за яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо організації знімального процесу та/або поствиробництву передачі «Орел та Решка. На краю світу», кількість випусків - 10 штук. Замовник зобов'язується оплатити належним чином надані виконавцем послуги в порядку та умовах, передбачених в договорі.

10.02.2014 року між ТОВ «Тінспіріт продакшн», як замовником, та ТОВ «Трейдбор», як виконавцем, укладено додаток № 1 до договору № 10/02-14 про вартість та порядок розрахунків за договором, згідно якого загальна сума наданих виконавцем послуг складає 284 000 грн., в тому числі ПДВ 47 333, 34 грн., вартість однієї передачі складає 234 000 грн.

На виконання вимог договору № 10/02-14 між ТОВ «Тінспіріт Продакшн», як замовником, та ТОВ «Трейдбор», як виконавцем, укладено акти прийому-передачі випусків телепередачі та прав на їх використання: від 19.02.2014 року № ОУ-29 на загальну суму 234000 грн. та від 26.02.2014 року на загальну суму 234 000 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Трейдбор» виписало на користь позивача податкові накладні: від 19.02.2014 року № 29 на загальну суму 234 000 грн., в тому числі ПДВ - 39 000 грн.; від 26.02.2014 року № 31 на загальну суму 234 000 грн., в тому числі ПДВ - 39 000 грн.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Тінспіріт Продакшн» та ТОВ «Трейдбор» вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, на підтвердження подальшого використання наданих ТОВ «Трейдбор» послуг у своїй господарській діяльності надано договір № 15/01-14 про виробництво аудіовізуального твору і передачу (поступку) майнових прав з ТОВ «ТРО «Мульті Медіа Сервіс», акти прийому передачі випусків, передачі та прав на їх використання до договору № 15/01-14, податкові накладні виписані ТОВ «Тінспіріт продакшн» на користь ТОВ «ТРО «Мульті Медіа Сервіс», договір № 1-ПП/2014 з ПАТ «Інтер» про виробництво аудіо твору і передачу (поступку) майнових прав, акти прийому передачі випусків, передачі та прав на їх використання до договору № 1-ПП/2014, податкові накладні виписані ТОВ «Тінспіріт продакшн» на користь ПАТ «Інтер».

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що спірні господарські операції підтверджуються документально, узгоджуються зі звичайною для позивача господарською діяльністю та обумовлені діловою метою.

Матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення вищевказаних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право виписувати податкові накладні.

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «Трейдбор» є: виробництво кіно - та відеофільмів, телевізійних програм; компонування кіно - та відеофільмів, телевізійних програм; діяльність у сфері телевізійного мовлення; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами і овочами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля комп'ютерами хімічними продуктам; неспеціалізована оптова торгівля: рекламні агентства; дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Для підтвердження можливості виконання діяльності з ТОВ «Трейдбор» надано штатний розклад працівників, договори з ведучими телепередачі та акти, видаткові касові ордери про сплату гонорару ведучим.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдбор» ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому зазначено, що під час проведення перевірки ТОВ «Трейдбор» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

При цьому, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. Натомість, відповідачем не доведено, у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо його протиправності, внаслідок чого таке підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Разом з тим , відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 186 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) ставки державного мита встановлювались в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 року №1834/26-55-22-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 200 000 грн., з якої: за основним платежем - 160 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 40 000 грн.

Таким чином, заявлені до суду вимоги є майновими.

Отже, за подання до суду даного позову мінімальна сума судового збору становить 1827 грн.

При цьому, загальна сума судового збору, яку належало сплатити при подачі апеляційної скарги на оскаржувану постанову становить 2 009 грн.70 коп. (1827 грн.*110 %).

Також, варто зазначити, що разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке було задоволено частково, а саме: відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача (апелянта) на користь Державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 009 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінспіріт Продакшн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районні Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 39669867) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 (сімдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 24.11.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.