Рішення

від 07.10.2015 по справі 908/2552/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/86/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 Справа № 908/2552/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Боєва О.С., Топчій О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса - 69000 м. Запоріжжя, вул. Гастело, б. 15-А)

до відповідача Державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство» (адреса - 71100 м. Бердянськ Запорізької області, вул. Орджонікідзе, б. 84; адреса представника - 69096, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, б. 20-б, кв. 50)

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонд державного майна України (адреса - 01133 м. Київ, вул. Кутузова, б. 18/9)

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 24)

про визнання недійсним договору зберігання

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.04.2015р.

від відповідача : ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.09.2015р.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

Суть спору:

14 квітня 2015 року Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом ФОП ОСОБА_1О.) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство» (далі за текстом ДП «Бердянське агроторгове підприємство») про визнання недійсним договору зберігання.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. порушено провадження у справі № 908/2552/15-г; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонд державного майна України; судове засідання призначено на 29.04.2015р.; у учасників судового процесу витребувані документи, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2015р. розгляд справи відкладено до 26.05.2015р.

29.04.2015р. від Позивача надійшла заява про застосування наслідків недійсності правочину, в якій Заявник просить визнати недійсним з моменту укладання договір зберігання з правом використання №1, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ДП «Бердянське агроторгове підприємство» від 01.10.2013р., а також застосувати наслідки недійсного правочину та витребувати у Державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство» на користь ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності (згідно переліку - будівельні матеріали 445 пунктів), що знаходяться на складі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1а. В обґрунтування заяви Позивач посилається на положення ст. 1212 ЦК України.

Розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину, суд визначив, що заява до розгляду не приймається виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1. ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В даному випадку предметом спору є Договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р. На виконання даного Договору, Відповідач передав, а Позивач прийняв нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А та складається з: склад посуди літ. Д-2; спиртосховище; склад посуди літ. В; майстерня літ. Е з електрощит.; прохідна літ. А; Забор №1, 2, 3, 6, 8, 10, вбиральня; наружні лінії водовідведення, що підтверджено відповідним ОСОБА_2 приймання-передачі до Договору зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р.

Таким чином, вимога ФОП ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину та витребування у ДП «Бердянське агроторгове підприємство» товарно-матеріальних цінностей (згідно переліку - будівельні матеріали 445 пунктів), що знаходяться на складі за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Базова, 1а, не має відношення до предмету спору за Договором зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р.

Відтак, заява ФОП ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину судом не приймається, розглядаються позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в редакції первісної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.05.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі №908/2552/15-г на п'ятнадцять днів, до 30.06.2015р., розгляд справи відкладено на 11.06.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. розгляд справи відкладено на 15.06.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Давиденко І.В., Топчій О.А.; судове засідання призначено на 08.07.2015р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р. направлено на адресу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Запорізькій області надати інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідності до запиту.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2015р. розгляд справи відкладено на 05.08.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2015р. розгляд справи відкладено на 17.08.2015р., ухвалу надіслано Прокурору Запорізької області та запропоновано ознайомитися з матеріалами справи №908/2552/15-г з метою вступу в дану справу в порядку ст. 29 ГПК України для захисту інтересів держави.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2015р. прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Боєва О.С., Топчій О.А. Судове засідання призначено на 23.09.2015р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2015р. розгляд справи відкладено до 07.10.2015р.

В судовому засіданні 07.10.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що під час укладання Договору зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р. голова ліквідаційної комісії ДП «Бердянське агроторгове підприємство» ОСОБА_4 ввів в оману ФОП ОСОБА_1 з метою отримання прибутку через підприємство, яке ліквідується, чим позбавив можливості ФОП ОСОБА_1 на право пролонгації договору оренди державного майна, а також на право першочергової купівлі вказаного майна, коли воно буде реалізовуватися. Крім того, перед укладанням оспорюваного Договору Відповідач мав отримати згоду Фонду державного майна України, оскільки нерухоме майно, що є предметом Договору, належиться до державної власності.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить визнати недійсним з моменту укладення Договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним підприємством «Бердянське агроторгове підприємство».

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву який надійшов на адресу суду 23.09.2015р. В обґрунтування заперечень Відповідач посилається на те, що волевиявлення Позивача на укладення саме Договору зберігання з правом користування, а не договору купівлі-продажу, підтверджується підписом останнього на Договорі.

Третя особа-1 - Фонд державного майна України надала суду письмові пояснення, в яких зазначила наступне.

Повноважним органом управління ДП «Бердянське агроторгове підприємство» є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд виступає орендодавцем державного майна, здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна, здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності тощо.

Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур (ч. 1 ст. 12 Закону).

Відповідно до п. 2 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 (далі - Положення), Реєстр формується Фондом за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Дерземагенства, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем.

При цьому, згідно з п. 4 Положення органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності: ведуть облік об'єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передають щоквартально Фонду інформацію для внесення змін до Реєстру.

Абз. 4 п. 7 Положення встановлено, що інформаційна частина Реєстру, яка згідно з абз. 5 п. 7 Положення містить відповідні відомості, формується Фондом, зокрема, на підставі даних органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності.

На сьогодні в Реєстрі обліковується ДП «Бердянське агроторгове підприємство» (код за ЄДРПОУ: 37622497; суб'єкт управління Міністерство аграрної політики та продовольства України). Відомості щодо нерухомого майна за місцезнаходженням: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1а, від суб'єкта управління до Фонду державного майна України, з метою внесення до Реєстру, не надавалися.

Щодо погодження Фондом державного майна України оспорюваного договору Фонд зазначає, що договір зберігання не потребує погодження з Фондом, оскільки ДП «Бердянське агроторгове підприємство» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора ОСОБА_4, який мав здійснювати свої повноваження згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також, Фондом повідомлено, що свідоцтво на право власності від 29.07.2008р. САС №152420 відсутнє, так як Фонд не є органом управління ДП «Бердянське агроторгове підприємство» .

Третя особа-2 - Міністерство аграрної політики та продовольства України в судові засідання не з'являлася, про причини неявки суд не повідомлено, пояснень по суті спору та витребуваних документів не надано.

Запис розгляду справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне .

01.10.2013р. між ДП «Бердянське агроторгове підприємство» - Власник (в особі ліквідатора ОСОБА_4В.) та ПП ОСОБА_1 - Зберігач укладено Договір зберігання з правом користування №1 (далі за текстом Договір).

За умовами п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за актом прийому - передачі який э невід'ємною частиною цього Договору, Власник передає, а Зберігач приймає на зберігання «майно», яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, б. 1-А.

Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається на зберігання за актом прийому-передачі, в якому зазначається найменування, кількість та загальна вартість майна, що передається на зберігання.

Зберігач має право користуватися майном (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. Договору Сторони узгодили, що плата за користування майном становить 12 000 грн. з ПДВ за місяць.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено право Зберігача укладати угоди щодо підключення об'єкту до електромережі комунальних комунікацій та своєчасно оплачувати отримані комунальні послуги та спожиту електроенергію.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками і діє до 1 квітня 2014 року.

Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, 1-А та складається з наступного: склад посуди літ. Д-2; спиртосховище; склад посуди літ. В; майстерня літ. Е з електрощитовою; прохідна літ. А; забори №1,2,3,6,8,10, вбиральня; наружні лінії водовідведення, передано Власником Зберігачеві за ОСОБА_2 прийому-передачі, який підписаний представниками Сторін та скріплений печаткою ФОП ОСОБА_1

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним з моменту укладення зазначений Договір з тих підстав, що Відповідач під час укладання оспорюваного договору перевищив свої права та самовільно передав у користування майно, що належить державі без погодження з Фондом державного майна України, крім того даний правочин приховує під собою інший - договір оренди.

Вирішуючи спори, про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Отже, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.

Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Надаючи правову оцінку умовам Договору зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р., суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі цей Договір містить ознаки та істотні умови договору оренди, передбачені законодавством для даного виду договору.

З метою встановлення дійсних обставин справи, в порядку ст. 38 ГПК України, ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2015р., на адресу Реєстраційної служби Головного управління юстиції Запорізької області було направлено запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

03.07.2015р. на адресу суду від Реєстраційної служби Головного управління юстиції Запорізької області надійшла Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, відповідно до якої нерухоме майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Базова, 1а та складається з: прохідної літ. А; спиртосховища літ. Б-2; склад посуду літ. В, літ. Д-2; спиротозливу літ. Г; майстерні літ. Е належить на праві власності Державі Україна; код ЄДРПО: 20495280 на підставі Свідоцтва про право власності САС №152420 від 29.07.2008р., видане виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Тобто, судом встановлено, що на час укладання Договору право власності на спірне нерухоме майно належало Державі Україна.

З врахуванням вказаного, а також того, що предметом вказаного договору є державне майно - споруди, до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України та Закону України В«Про оренду державного та комунального майна УкраїниВ» , якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

Отже, у даному випадку з метою приховування орендних відносин між ДП «Бердянське агроторгове підприємство» та ФОП ОСОБА_1 укладено удаваний договір - Договір зберігання з правом користування майном №1 від 01.10.2013р..

У дійсності цей Договір є договором оренди державного майна та містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди.

Для того, щоб передати державне майно в оренду підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України (регіонального відділення). Однак у даному випадку такий дозвіл отримано не було.

Наведене свідчить, що ДП «Бердянське агроторгове підприємство» передало державне майно в платне користування ФОП ОСОБА_1 у порушення вимог чинного законодавства.

Також суд зазначає, що вказаний Договір був укладений в супереч вимогам чинного законодавства, якими встановлюється порядок передачі в строкове платне користування державного майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України 10.08.1995 №629. Частина 2 статті 19 вказаного закону встановлює, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 пунктом 17 встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.

Закони України відповідно до ст. 68 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

З огляду на вищезазначене, сторони порушили норми Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Постанови Кабінету Міністрів України 10.08.1995р. №629, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 при укладанні договору зберігання з правом користування, яким фактично передано державне нерухоме майно в строкове платне користування.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі мст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013 р. є недійсним. При цьому, суд зазначає, що з урахуванням приписів ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, зокрема, встановлюються письмовими доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

За викладених обставин позов задовольняється.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосовується в судовій процедурі ліквідації. В даному випадку ДП «Бердянське агроторгове підприємство» ліквідується на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №403 від 01.07.2013р. «Про припинення діяльності державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство».

Відтак посилання ФДМУ на те, що під час укладення Договору №1 від 01.10.2013р. погодження з Фондом не потребувалося, судом до уваги не приймається як безпідставне та не обґрунтоване.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство», третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонд державного майна України, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання недійсним договору зберігання задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Державним підприємством «Бердянське агроторгове підприємство».

Стягнути з Державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство» (адреса - 71100 м. Бердянськ Запорізької області, вул. Орджонікідзе, б. 84; адреса представника - 69096, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, б. 20-б, кв. 50; код ЄДРПОУ 37622497) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69000 м. Запоріжжя, вул. Гастело, б. 15-А; код НОМЕР_1) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Сушко Л.М.

Суддя Боєва О.С.

Суддя Топчій О.А.

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 07.10.2015р.