Постанова

від 16.12.2015 по справі 908/2552/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

16.12.2015 справа № 908/2552/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівСтойка О.В. , Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4, довіреність № 1063 від 28.04.15, від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2:Пономаренко Д. В., довіреність № 1384 від 22.11.13, не з`явився, не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 року по справі№ 908/2552/15-г за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_6, що проживає в м. Запоріжжя, до Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ Запорізької області, за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду державного майна України, м. Київ третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ, про визнання недійсним договору зберігання

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 07.10.2015 по справі № 908/2552/15-г позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Запоріжжя (далі - ФОП ОСОБА_6), до Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ Запорізької області (далі - ДП "Бердянське агроторгове підприємство"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України, м. Київ, та Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ, про визнання недійсним договору задовольнив у повному обсязі.

ДП "Бердянське агроторгове підприємство" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення, посилаючись на недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Зокрема, заявник зазначає, що судом помилково визначено Договір зберігання з правом користування № 1 від 01.10.13 (далі - Договір) як удаваний та укладений з метою приховування іншого правочину - договору оренди, оскільки іншої мети, ніж та, яка передбачена сторонами в Договорі, у відповідача при укладенні Договору не було.

Крім того, відповідач не погоджується з висновком суду, що укладений Договір є договором оренди у зв`язку з наявністю в ньому всіх, необхідних для договору оренди, істотних умов, оскільки такі умови в ньому відстуні.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.15 апеляційну скаргу ДП "Бердянське агроторгове підприємство" було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.11.15.

Розпорядженням секретаря судової палати № 04-08/1086/15 від 16.11.15 у зв'язку із відпусткою судді Ломовцевої Н.В. змінено склад колегії суддів та сформовано її у складі: головуючий - суддя Колядко Т.М., члени колегії: суддя Татенко В.М. та суддя Стойка О. В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.15 розгляд справи відкладено на 16.12.15.

В судове засідання 16.12.15 представник відповідача з`явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання 16.12.15 з`явився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між ДП "Бердянське агроторгове підприємство" (Власник) в особі ліквідатора Зварійчука В.В. та ФОП ОСОБА_6 (Зберігач) укладено Договір зберігання з правом користування №1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, Власник передає, а Зберігач приймає на зберігання "майно", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.2. Договору, майно передається на зберігання за актом прийому-передачі, в якому зазначається найменування, кількість та загальна вартість майна, що передається на зберігання.

Відповідно до п. 1.3 Договору зберігач має право користуватися майном.

Плата за користування майном становить 12 000 грн. з ПДВ за місяць (п. 1.4 Договору).

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що Зберігач має право укладати угоди щодо підключення об'єкту до електромереж і комунальних комунікацій та вчасно оплачувати отримані комунальні послуги та спожиту електроенергію.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками і діє до 1 квітня 2014 року (п. 6.1 Договору).

Факт передання нерухомого майна (що є предметом Договору та складається з наступного: склад посуди літ. Д-2; спиртосховище; склад посуди літ. В; майстерня літ. Е з електрощитовою; прохідна літ. А; забори №1,2,3,6,8,10, вбиральня; наружні лінії водовідведення) встановлений місцевим господарським судом та підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

Господарський суд Запорізької області правильно встановив, що укладений Договір є удаваним, з огляду на таке.

Відповідач при укладанні Договору мав на меті надання позивачу права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання цього майна. Позивач, в свою чергу, при укладанні зазначеного Договору мав на меті в майбутньому набути майно, що є предмету Договору, у власність, що підтверджується доводами, викладеними в позовній заяві.

Використання позивачем переданого йому майна у підприємництві підтверджується матеріалами справи - заявою від 29.04.15 (а.с. 39 т. 1).

Зазначене свідчить, що для обох сторін забезпечення схоронності майна та, відповідно, отримання оплати за надання послуг зберігання не було метою при укладенні Договору зберігання, що дає підстави визначити цей договір як удаваний.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що укладений Договір фактично є договором найму (оренди) з огляду на те, що він містить ознаки та істотні умови договору оренди, передбачені законодавством для даного виду договору.

Так, згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на час укладання Договору право власності на спірне нерухоме майно належало Державі Україна, а тому господарський суд першої інстанції правильно визначив, що до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Господарський суд дійшов висновку, що ДП "Бердянське агроторгове підприємство" передало державне майно в платне користування ФОП ОСОБА_6 у порушення вимог чинного законодавства, оскільки не було додержано процедури передачі майна, передбаченої Законом України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема: не було проведено оцінку об'єкта оренди, порядок проведення якої визначено методикою, затвердженою постановою Кабінета Міністрів України 10.08.1995 № 629, не було отримано дозволу Фонду державного майна України (регіонального відділення) перед укладенням Договору, частина орендної плати не надходила до державного бюджету.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, який правочин насправді сторонами вчинено, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013 р. є недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, суд зазначає, що з урахуванням приписів ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Доводи апеляційної скарги висновків, викладених в оскаржуваному рішенні господарського суду Запорізької області від 07.10.15, не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.15 є законним та обґрунтованим, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ Запорізької області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.15 по справі №908/2552/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: О.В. Стойка

В.М. Татенко

Надруковано: 7 прим.

1 - позивачу

1 - відповідачу

2 - третім особам

1 - у справу

1 - ГСЗО

1 -ДАГС