Рішення

від 30.09.2015 по справі 909/850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. Справа № 909/850/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк Олександри Вікторівни

секретар судового засідання Павлюк У. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

вул ОСОБА_1, 59А, м.Івано-Франківськ, 76006

до відповідача: Громадського формування з охорони громадського порядку м.Івано-Франківська "Штаб", вул. Військових Ветеранів, 10А, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 1076 грн 58 коп 3% річних та 306 грн 48 коп пені

за участю представників сторін:

від позивача - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго": ОСОБА_2 - юрисконсульт 2-ої категорії, (довіреність №89-2/15 від 06.05.15);

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ: Державне міське підприємство "Івано-Франкіськтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Громадського формування з охорони громадського порядку м.Івано-Франківська "Штаб" про стягнення 41943 грн 10 коп боргу за теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.15 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.08.15.

Ухвалами від 18.08.15 та 22.09.15 розгляд справи відкладався відповідно на 22.09.15 та 30.09.15.

Представник позивача в судовому засіданні подав суду заяву №20/1477 від 30.09.15 (вх.№10409/15 від 01.10.15) про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із добровільним погашенням основної суми заборгованості. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1076 грн 58 коп та пеню в розмірі 306 грн 48 коп.

У відповідності до ч.3 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, встановивши, що заява позивача не суперечить законодавству та не порушує охоронюваних законом інтересів сторін, приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Таким чином, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог ціна позову становить 1076 грн 58 коп 3% річних та 306 грн 48 коп пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконувалися належним чином вимоги укладеного між ними договору №369 від 03.10.12 про постачання теплової енергії щодо вчасних розрахунків за спожиту енергію, в зв'язку з чим станом на час прийняття рішення існує заборгованість в розмірі 1076 грн 58 коп 3% річних та 306 грн 48 коп пені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, вимоги суду не виконав, обґрунтованого відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.43 ГПК України, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.12 між Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі - виробник) та Громадським формуванням з охорони громадського порядку міста Івано-Франківська "Штаб" (надалі - споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 369.

У відповідності до п.1.1. договору, виробник зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Згідно п. 2.1. договору, енергія постачається споживачу в межах передбачених бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом споживача, на потреби опалення та вентиляції, підігріву води (гарячого водопостачання) чи технологічні потреби.

Відповідно до п. 5.3. договору, споживач, що має прилади обліку енергії, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника у відділ договірної роботи та реалізації теплової енергії виробника для подання звіту про фактичне споживання енергії за розрахунковий місяць.

У випадку неподання звіту про фактичне споживання енергії за рахунковий період по приладах у вказаний термін, розрахунок за використану енергію проводиться розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

Згідно п.6.3.5 договору, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках, а саме: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5- ти денний термін після дати одержання рахунку фактури; - з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

У відповідності до п.6.3.5 договору на суму невиконаного зобов"язання нараховується пеня в розмірі 0,1 за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На виконання умов договору, позивач в період з 01.10.12 по 30.06.15 поставляв відповідачу теплову енергію, що підтверджується рахунками-фактурами, доказами про вручення яких є реєстри рахунків та податкових накладних за даний період, рахунками-фактурами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В порушення договірних умов, відповідач за постачання теплової енергії своєчасно не розрахувався, внаслідок чого допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 28288 грн 44 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 24.04.14 звертався з претензією до відповідача, у відповідь на яку отримав відповідь за №229 від 02.06.14, про відсутність у відповідача коштів на оплату комунальних послуг. За вирішенням даного питання ОГП "Штаб" звернулося до міського голови та директора департаменту комунального господарства, однак кошти не виділені.

З порушенням договірних строків розрахунків за постачання теплової енергії, відповідачем 15.09.15 здійснено оплату основної заборгованості в розмірі 29000 грн.

У відповідності до ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлений п.6.3.5 договору 5- ти денний термін після дати одержання рахунку фактури не розрахувався, чим спричинив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

На підставі положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 1076 грн 58 коп 3% річних.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перерахунок нарахування 3% річних, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано передбачений п.6.3.5 договору 5- ти денний термін після дати одержання рахунку фактури та відсутністю на реєстрах рахунків та податкових накладних за жовтень і листопад 2012 року; лютий і листопад 2013 року; травень, серпень, вересень і жовтень 2014 року та травень 2015 року доказів отримання відповідачем рахунків - фактур, що в свою чергу, спричинило невірне встановлення початку перебігу періоду прострочення виконання зобов'язання.

Розмір 3 % річних, що підлягає стягненню становить 817 грн 34 коп. В решті суми 3% річних, заявленої до стягнення, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.3.5 договору на суму невиконаного зобов"язання нараховується пеня в розмірі 0,1 за кожен день прострочення до дня фактичної оплати. пеня нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На підставі вказаних правових норм позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 306 грн 48 коп.

Суд, за допомогою системи ІПС "Законодавство", зробив перерахунок нарахованої позивачем пені за несвоєчасне виконання зобов"язань, оскільки при дослідженні матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що нарахування пені здійснено у відповідності до умов договору. Проте, сума пені згідно арифметичного розрахунку проведеного судом перевищує суму пені, заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 1123 грн 82 коп, з яких 817 грн 34 коп - 3% річних та 306 грн 48 коп пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 80, 82 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Громадського формування з охорони громадського порядку м.Івано-Франківська "Штаб" про стягнення 1076 грн 58 коп 3% річних та 306 грн 48 коп пені задовольнити частково.

Стягнути з Громадського формування з охорони громадського порядку м.Івано-Франківська "Штаб", вул. Військових Ветеранів, 10А, м.Івано-Франківськ, (код 26534590) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул.Б.Хмельницького,59-А, м.Івано-Франківськ, (код 03346058) 817 грн 34 коп (вісімсот сімнадцять гривень 34 коп) - 3% річних, 306 грн 48 коп (триста шість гривень 48 коп) - пені та 1484 грн 62 коп (тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 62 коп) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.15

Суддя Рочняк О. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"