Ухвала

від 01.02.2011 по справі 2а-66/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 р. Справа № 77871/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Пліша М.А., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 19 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

ВСТАНОВИЛА

02.02.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та зобов'язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 3888,56 грн. . При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 19 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: стягнено з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07 по 31.12.2007 року та з 22.05 по 31.12.2008 року, в розмірі 1426,13 грн. . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наявність вищевказаних умов, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за період з 09.07 по 31.12.2007 року.

Неврахування наведеного судом першої інстанції є підставою для скасування його рішення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з 22.05 по 31.12.2008 року.

Позовні вимоги за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років задоволенню не підлягають, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача стягнути конкретні суми спірних виплат задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Керуючись статтями 195,197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 202 п. 4, 205 ч. 2,ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області задовольнити частково, постанову Любешівського районного суду Волинської області від 19 березня 2009 року у справі № 2-а-66/09 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 22.05 по 31.12.2008 року. Зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22.05 по 31.12.2008 року, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_2