Ухвала

від 06.10.2015 по справі 813/711/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/12105/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Гринчука А.М.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року

у справі № 813/711/14 (2а-223/11/1370)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенергоавтоматика»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенергоавтоматика» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Західенергоавтоматика») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року, позов задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року апеляційну скаргу ВАТ «Західенергоавтоматика» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 року у справі № 2а-223/11/1370 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року в частині відмови в позові про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2010 року № 0000404321/0 в частині визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 840 710,00 грн., за штрафними санкціями 420 355,50 грн. та № 0000392321/0 в частині визначення сум податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 050 886,00 грн., за штрафними санкціями 1 065 575,50 грн. скасувано. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року залишено в силі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000404321/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 840 710,00 грн. та штрафними санкціями 420 355,50 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000392321/0 в частині визначення суми податку на прибуток за основним платежем в сумі 997 175,25 грн. за штрафними санкціями 1 038 720,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу ДПІ задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000392321/0 щодо визначення сум податку на прибуток за основним платежем в сумі 997 175,25 грн., за штрафними санкціями 1 038 720,50 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000392321/0 в частині визначення суми податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 050 886,00 грн. та штрафними санкціями 1 065 575,50 грн. В решті постанову суду залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ «Західенергоавтоматика», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ «Західенергоавтоматика» за період з 01.04.2008 року до 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2010 року № 545/23-209/00110912.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку із заниженням податку на додану вартість на суму 963 805,00 грн.; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток в сумі 1 080 264,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000402321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 963 805,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 481 903,00 грн., № 0000392321/0, яким ВАТ «Західенергоавтоматика» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 104 597,00 грн. та штрафними санкціями 1 092 431,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищевказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 вказаного Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ВАТ «Західенергоавтоматика» та ТОВ ВФ «Будлегпром», ТОВ «Основа простір», ТОВ «Лободін плюс» укладено договори щодо виконання будівельно-монтажних та монтажно-налагоджувальних робіт.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), податковими накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Крім того, Львівський апеляційний адміністративний суд обґрунтовано дійшов висновку, що посилання ДПІ на наявність кримінальних справ та вироків відносно ВАТ «Західенергоавтоматика», ТОВ ВФ «Будлегпром», ТОВ «Основа простір», ТОВ «Лободін плюс» та їх посадових осіб, не підтверджується матеріалами справи щодо порушення податкового законодавства, саме за спірними правовідносинами.

Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що Львівський окружний адміністративний суд помилково розглянув податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000392321/0 в частині нарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток в сумі 214 843,00грн., оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 року у справі № 2а-223/11/1370 в цій частині спірне податкове повідомлення рішення залишено без змін. Відтак, апеляційною інстанцією прийнято вірне рішення щодо скасування в цій частині постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун