Постанова

від 06.10.2015 по справі 815/3056/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3056/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового проваджнення в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» (далі ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК») з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача 15.05.2015 року №0000772202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 326 063 грн., №0000782201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган безпідставно посилається на відсутність реального господарського змісту операцій ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» та СФГ «Петрівське», використовуючи, при цьому, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, оскільки фактичне зіставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання не проводилось, тому відповідний акт не може служити джерелом доказової інформації про реальність/нереальність господарських операцій позивача.

Апелянт також зазначив, що TOB «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» не порушені норми податкового законодавства, оскільки виконані всі умови щодо віднесення відповідних сум по взаємовідносинам з СФГ «Петрівське» до валових витрат та податкового кредиту відповідно до наявних первинних документів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» зареєстровано 10.04.2014 року, є правонаступником ТОВ «КАБЕССОН», знаходиться на податковому обліку в ДПІ, є платником ПДВ.

На час розгляду справи ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» постановою господарського суду Одеської області від 01.07.2015 року визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура.

У період з 16.04.2015 року по 22.04.2015 року посадовими особами ДПІ у суворовському районі м.Одеса на підставі наказу від 10.04.2015 №1120 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

За наслідками вказаної перевірки складений Акт № 382/15-54-22-02/39176571 від 29.04.2015 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК», код за ЄДРПОУ 39176571, по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником СФГ «Петрівське», код за ЄДПРОУ 24867689 за період з 01.12.2014 по 31. 12.2014року .

На підставі зазначеного Акту перевірки від 29.04.2015 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси 15.05.2015 року прийняла податкові повідомлення-рішення №0000772202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 326 063 грн. (за основним платежем 260 850 грн., за штрафними фінансовими санкціями 66 213 грн.) та №0000782201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333 грн. за звітний період грудень 2014 року за податковою декларацією №9078500739 від 19.01.2015 року.

У висновку Акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» занижено податок на прибуток за 2014 р. у сумі 260 850 грн. та порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість 01.12.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 333 333 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи не відповідають встановленим до них вимогам, а тому не можуть бути підставою для податкового обліку, врахування їх у валових витратах позивача та формування податкового кредиту, у зв'язку з чим висновки акту перевірки та прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» вказується, що підприємство на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів формувало валові витрати, декларувало та оплачувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість та формувало податковий кредит по господарським взаємовідносинам з СФГ «Петровське», про наявність яких не заперечувалось у акті перевірки та про що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги. Крім того, апелянт наголошує, що суд мотивував свою постанову іншими обставинами та первинними документами ніж ті, що обговорювались під час судового засідання та вийшов за межі наданих йому повноважень, перебравши на себе функції податкового органу щодо встановлення порушень вимог податкового законодавства.

Судова колегія приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Стаття 138 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин регламентувала склад витрат та порядок їх визначення.

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.3 ст.138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат, до складу яких згідно з пп.138.8.1 включаються вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пункти 198.1,198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а саме таке право виникає у тому числі у разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сум; підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні і податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України).

Перевіривши надану позивачем первинну документацію щодо господарських відносин позивача з контрагентом СФГ «Петрівське», податковий орган у Акті перевірки від 29.04.2015 № 382/15-54-22-02/39176571 дійшов висновку про необхідність збільшення ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з СФГ «Петровське», правочини з яким на думку податкового органу не мають реального господарського змісту.

Колегія суддів вважає цей висновок передчасним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору №1912 від 19.12.2014 року, укладеному між ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» (покупець) та СФГ «Петрівське» (постачальник), постачальник зобов'язався поставити насіння соняшнику та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його (п.1.1). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом та за рахунок Покупця на склад покупця - м. Одеса, Хаджибейська дор., 38. (п.4.1) Товар вважається поставленим Постачальником та отриманим Покупцем в момент передачі на складі Постачальника (п.4.2). Датою поставки Товару вважається дата відмітки складом Покупця у ТТН про прийом Товару по кількості (п.4.4). Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить з дати відмітки складом постачальника у ТТН (п.4.5) Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить з дати відмітки складом постачальника у ТТН на Товар (п.4.6). Згідно п.4.7, п.4.8 договору Постачальник на кожну партію товару надає рахунок-фактуру на партію товару (оригінал або фотокопія), податкову накладну (оригінал), ТТН (оригінал) на Товар, оформленої належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства України з зазначенням області та району, з яких поставляється товар), видаткову накладну (оригінал) на Товар. При наданні вказаних документів покупець зобов'язаний прийняти Товар, підписати всі документи, що підтверджують передачу та повернути Постачальнику його екземпляри.

Надаючи оцінку вказаному договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що він має суперечливості щодо умов поставки та прийняття товару, а надані документи не свідчать про виконання умов договору.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегією суддів встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» повністю дотримано законодавчо визначені вимоги та досягнуто згоди з усіх істотних умов між ним та СФГ «Петрівське».

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з наявних у справі документів, а саме: договору №1912 від 19.12.2014 року, укладеному між ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» (покупець) та СФГ «Петрівське», податкових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних,копії виписки з банківського рахунку ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК», останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного отримання робіт (послуг).

Суд першої інстанції критично поставився та не прийняв до уваги надані представником позивача до суду документи, які не були предметом дослідження перевіряючих, в зв'язку з їх ненаданням, а саме: товарно-транспортні накладні на поставку насіння соняшника, копію договору від 01.07.2014 року з ТОВ «САНПРОДТРЕЙД» на переробку сировини насіння соняшнику за адресою м. Одеса, вул. Хаджибеївська дор,38. від 01.07.2014 року та реєстр прийнятого на переробку насіння соняшника, підписаного завідуючим лабораторією, а також ярлики проби підписані вагарем та лаборантом.

При цьому, суд вважав, що зазначений реєстр та ярлики проби не є документами бухгалтерського обліку, звертав увагу на окремі недоліки у їх заповненні, та зазначав, що у товарно-транспортних накладних відсутні прізвища водіїв, підписи, у всіх ТТН пункт відвантаження зазначений - Київська область, без зазначення району.

Крім того, суд першої інстанції звертав увагу на те, що товарно-транспортні накладні №222621 від 25.12.2014 року та №222622 від 25.12.2014 року складені на доставку насіння з Київської області автомобілем НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3, в обох ТТН наявна відмітка про прийняття насіння 25.12.2014 року відповідно у кількості 22,040т та 21,560т .

Суд першої інстанції підтримав також позицію податкового органу стосовно того, що складання двох видаткових накладних від 25 та від 26.12.2014 року та однієї податкової накладної від 25.12.2014 року загальну кількість соняшника у кількості 277,777 т на суму 2 млн грн. не відповідає вимогам законодавства щодо складання податкової накладної за кожною господарською операцією.

Крім того, судом першої інстанції прийнято до уваги, що у наданій до суду виписки щодо перерахування коштів позивачем контрагенту СФГ «Петрівське» значиться, що вони перераховані на виконання іншого договору - від 15.12.14 року №1512, в той час коли договір наданий від 19.12.2014 року №1912,а згідно наданих до суду ТТН відбулось постачання насіння у кількості не 277,777т, як це зазначено у податковій накладній та двох видаткових накладних, а у кількості 283,740т.

Вищевказане, а також письмові пояснення ОСОБА_4 (керівника СФГ «Петрівське») про його непричетність до фінансово-господарської діяльності СФГ «Петрівське», прізвище якого зазначене у договорі, видаткових та податкових накладних, суд першої інстанції поклав в обґрунтування свого висновку про те, що надані позивачем документи не відповідають вимогам первинних щодо відображення здійснених господарських операцій з СФГ «Петрівське» та не могли бути підставою для податкового обліку, врахування їх у валових витратах позивача та формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає помилковим цей висновок суду першої інстанції, оскільки він спростовується матеріалами справи.

З досліджених під час апеляційного розгляду даної справи товарно-транспортних накладних вбачається, що ТТН № 222623 від 25.12.2014 р. у графі «Водій» містить прізвище «ОСОБА_5.», а у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» прізвище «ОСОБА_5.» та його особисті підписи; ТТН № 222621 від 25.12.2014 р. у графі «Водій» містить прізвище «ОСОБА_2.», а у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» його особисті підписи; ТТН № 222615 від 24.12.2014 р. у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» містить прізвище «ОСОБА_6.» та його особисті підписи; ТТН № 222616 від 25.12.2014 р. у графі «Водій» містить прізвище «ОСОБА_7.», а у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» прізвище «ОСОБА_7.» та його особисті підписи; ТТН № 222624 від 24.12.2014 р. у графі «Водій» містить прізвище «ОСОБА_8», а у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» прізвище «ОСОБА_8» та його особисті підписи; ТТН № 222619 від 22.12.2014 р. у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» містить прізвище «ОСОБА_9.» та його особисті підписи;ТТН № 222620 від 23.12.2014 р. у графі «Водій» містить прізвище «ОСОБА_10», а у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» прізвище «ОСОБА_10.» та його особисті підписи; ТТН № 058635 від 26.12.2014 р. у графі «Водій» містить прізвище «ОСОБА_11.», а у графах «Прийняв водій/експедитор», «Здав водій/експедитор» прізвище «ОСОБА_11.» та його особисті підписи;

Крім того, колегія суддів вважає, що відсутність у товарно-транспортній накладній вказівки на район при наявності вказівки на область пункту відвантаження, не може бути підставою для висновку про нереальність господарської операції;

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.4. Договору поставки № 1912 від 19.12.2014р. (а.с.51), приймання товару здійснюється в заліковій вазі. Розрахунок залікової ваги проводиться за: Базисними нормами (показниками): вологість - 8,0 % (вісім відсотків), сміттєва домішка (три відсотки). Залікова вага Товару розраховується за наступною формулою: Zv = Fv x ((100 - Vf) x (100 - Cf) / (100 - Vb) x (100 - Cb)), де Zv - виражена в тонах залікова вага Товару, Vf - визначена лабораторією Покупця фактична вологість Товару (відсотки), Cf - визначена лабораторією Покупця фактична сміттєва домішка Товару (відсотки), Vb - базисна вологість (відсотки), Cb - базисна сміттєва домішка (відсотки), Fv - встановлена на вагах Покупця фізична вага товару (в тоннах).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вага насіння соняшника 277,777 т. була отримана в результаті розрахунку, проведеного згідно зазначеної вище формули, а тому вона не може бути перевірена шляхом арифметичного додавання ваги насіння соняшника за кожною окремою ТТН, як це зробив суд першої інстанції.

Крім того, колегія суддів, звертає увагу на те, що податковим органом у вищевказаному акті перевірки не зазначалось такого порушення податкового законодавства - як необхідність складання податкової накладної за кожну господарську операцію, про що встановив суд першої інстанції вказуючи на наявність двох видаткових накладних та однієї податкової накладної по господарським операціям ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» з СФГ «Петрівське».

Щодо посилань суду першої інстанції на письмові пояснення ОСОБА_4 про його непричетність до фінансово-господарської діяльності СФГ «Петрівське», колегія суддів зазначає, що дані пояснення не мають доказової сили за відсутністю вироку суду у кримінальному провадженні відносно цієї особи.

Висновки суду першої інстанції щодо перерахування коштів позивачем контрагенту СФГ «Петрівське», на виконання іншого договору, спростовуються Актом перевірки № 382/15-54-22-02/39176571 від 29.04.2015 року в якому вказано, що «..ТОВ «Емералд Лоджистик», код за ЄДРПОУ 39176571 було сплачена «Петрівське», код за ЄДРПОУ 24867689 згідно банківської виписки № 265 від 25,12.2014 року на підставі договору поставки № 1912 від 19.12.2014 р. за соняшник на загальн. 2 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,33 грн. (а.с.35)

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки негативним висновкам Акту перевірки № 382/15-54-22-02/39176571 від 29.04.2015р.,які пов'язані з начебто порушенням ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», у зв'язку з ненаданням до перевірки документів пов'язаних із зберіганням зерна.

З досліджених під час апеляційного розгляду справи документів вбачається, що ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» не є зерновим складом і не надає послуги зі зберігання зерна.

Взаємовідносини ТОВ «Санпродтрейд» та ТОВ «Емеральд Лоджистик» врегульовані не договором складського зберігання зерна, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, а договором на переробку давальницької сировини. В розумінні Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», ТОВ «Санпродтрейд» є зерно переробним підприємством, а не зерновим складом.

Згідно Договору на переробку давальницької сировини насіння соняшнику №16П від 01.07.2014 року (а.с.86), ТОВ «Санпродтрейд» надає позивачу послуги з приймання та переробки насіння соняшнику в готову продукцію з подальшим відвантаженням готової продукції силами і за рахунок ТОВ «Санпродтрейд»

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посилання перевіряючих в акті перевірки на те, що господарська діяльність ТОВ «Емеральд Лоджистик» повинна супроводжуватися такими документами як договори складського зберігання, складські свідоцтва та складські квитанції, є хибними.

Дослідивши подані ТОВ «Емеральд Лоджистик» вищезазначені документи у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції по придбанню товарів позивачем у суб'єкта господарювання СФГ «Петрівське» реально відбулися та тягнуть настання реальних правових наслідків.

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 382/15-54-22-02/39176571 від 29.04.2015 року податкові повідомлення-рішення №0000772202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 326 063 грн. (за основним платежем 260 850 грн., за штрафними фінансовими санкціями 66 213 грн.) та №0000782201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333 грн. за звітний період грудень 2014 року за податковою декларацією №9078500739 від 19.01.2015 року, - підлягають скасуванню.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМЕРАЛД ЛОДЖИСТИК» - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15 травня 2015 року №0000772202 та №0000782201.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв