Ухвала

від 08.10.2015 по справі 2а/0370/3364/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/76147/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Бутенка В.І., Швеця В.В.,

розглянувши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області (далі - УПФ) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ратнівському районі Волинської області (далі - Фонд) про зобов'язання до вчинення дій по прийняттю до заліку витрат на виплату і доставку пенсії за касаційною скаргою представника позивача на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності в сумі 131 790,18 грн.

Посилався на те, що не включення зазначених витрат до актів звірки в подальшому унеможливлює проведення розрахунків або пред'явлення вимоги про стягнення витрат на централізованому рівні.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фонду 1066,38 грн. витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з березня по вересень 2011 року.

Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 8 жовтня 2012 року постанову окружного суду скасував та ухвалив нову про відмову в позові.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує на обов'язок Фонду відшкодовувати понесені витрати.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між УПФ та Фондом на підставі списків було проведено звірку витрат по особових справах потерпілих, проте при підписанні акту не прийнято до заліку і не відшкодовано витрати на виплату державної адресної допомоги .

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов виходив з того, що витрати на виплату і доставку пільгової пенсії, які становлять 1066,38 грн. підлягають стягненню стягненню, а витрати по адресній допомозі не відшкодовуються Фондом.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, прийшов до висновку, що виплати, в тому числі 1066,38 грн. понесені УПФ відносяться до адресної допомоги, тому не підлягають стягненню.

Висновок судів не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають. Зокрема, звертаючись до суду, представник позивача просив стягнути витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності в сумі 131 790,18 грн., хоча в позовній заяві вказував і на адресну допомогу.

Суди попередніх інстанцій в порушенні норми процесуального права, в тому числі частини четвертої статті 11, пункту 1 частини першої статті 161 КАС України, належним чином не з'ясували обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, і якими доказами вони підтверджуються. Не встановили, яка сума коштів витрачена на виплату і доставку пенсії, а яка є адресною допомогою, хоча зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення спору. Не дали оцінку доказам зібраним у справі в цій частині. Висновок суду першої інстанції про те, що лише 1066,38 грн. відноситься до витрат на виплату пенсій по інвалідності не ґрунтується на зібраних доказах.

Апеляційний суд, в свою чергу, в рішенні взагалі не навів докази, які б свідчили, що вся заявлена сума є адресною допомогою.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до вказаної норми Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697) встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 14 листопада 2011 року (справа №21-346а11).

Однак УПФ при зверненні до суду з позовом не розмежував адресну допомогу та витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності.

З урахуванням зазначених обставин та повноважень касаційної інстанції, зазначених у статті 220 КАС України, попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді необхідно уточнити позовні вимоги, з урахуванням зібраних і досліджених доказів, встановити, яка сума коштів витрачена на виплату і доставку пенсії, а яка є адресною допомогою.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2012 року, Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: