Постанова

від 15.09.2015 по справі 808/1109/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року о 11 год. 10 хв.Справа № 808/1109/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ»

до Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ» (далі - позивач) до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0355081715 від 02.10.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20.08.2014 по 27.08.2014 податковим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ» за результатами якої складено Акт перевірки № 311/08-17-15/24903942 від 05.09.2014. На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0355081715 від 02.10.2014. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає висновки податкового органу про те, що позивач не мав права на віднесення придбання основних фондів до розрахунку бюджетного відшкодування у розмірі 62828,00 грн. у зв'язку з тим, що вона фактично не сплачена. На думку позивача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Литейщик» відсутнє порушення вимог п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, на якому наполягають фахівці Приморської ОДПІ, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2014 року у сумі 62828,00 грн. заниження суми залишку від'ємного значення р.24 податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року на суму 62828,00 грн. є необґрунтованим. Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0355081715 від 02.10.2014 не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню як протиправне.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях (вх. №38043 від 04.09.2015) та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечення посилається на норми ПК України, Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Таврійська ливарна компанія». Вказує на те, що правова позиція податкового органу ґрунтується на підставі даних Акту перевірки № 311/08-17-15/24903942 від 05.09.2014, яким встановлено, що податковий кредит квітня 2014 року сформований ТОВ «Литейщик» на підставі податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» у серпні 2013 року по операціям з переходу права власності на основні засоби отримані позивачем в рахунок погашення позики із заставним забезпеченням за договорами №б/н від 01.08.2012 та №б/н від 29.08.2013. Проте оплата за отримані основні засоби не проводилась, внаслідок чого позивач не має права на бюджетне відшкодування, сформоване за рахунок суми податку, фактично не сплаченої постачальнику, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на 62828,00 грн.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №208358 (а.с.60) Товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик» зареєстроване 04.04.1997, як юридична особа за адресою: 72420, Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка, вул. Леніна, буд. 182, ідентифікаційний код 24903942.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 20.08.2014 р. по 27.07.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем з питань достовірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за травень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2014 року, за результатами якої складено акт №311/08-17-15/24903942 від 05.09.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2014 року у сумі 62828,00 грн. та занижено суму залишку від'ємного значення р.24 податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року на суму 62828,00 грн.;

02 жовтня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №311/08-17-15/24903942 від 05.09.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення №0355081715, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 62828,00 грн., у тому числі застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31414,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного рішення, за результатом розгляду якої, рішенням Державної фіскальної служби України від 14.02.2015 №2940/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення Приморської ОДПІ Міндоходів у Запорізькій області від 05.09.2014 №0355081715, а скаргу ТОВ «Литейщик» - без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року №9035063189 від 19.06.2014, якою платником задекларовано суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 98061,00 грн. За даними Додатку №2 до декларації по ПДВ за травень 2014 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, виник у квітні 2014 року у сумі 98061 грн. Податковий кредит квітня 2014 року сформований платником на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» у серпні 2013 року по операціям з переходу права власності на основні засоби, отримані ТОВ «Литейщик» в рахунок погашення позики із заставним забезпеченням за договорами б/н від 01.08.2012 та б/н від 29.08.2013.

Оскільки оплата за отримані основні засоби ТОВ «Литейщик» не проводилась, контролюючим органом з посиланням на пп. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зроблено висновок, що платник податків не має право на бюджетне відшкодування, сформоване за рахунок суми податку, фактично не сплаченої постачальнику, та що платником завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за травень 2014 року на 62828,00 грн. та занижено суму залишку від'ємного значення за травень 2014 року на 62828,00 грн.

Однак, суд не погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України).

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 ПК України.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

В акті перевірки по суті порушення зазначено, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України ...платник мав право включити до податкового кредиту суму ПДВ - 106449,17 грн. по взаємовідносинам з ТОВ В«Таврійська ливарна компанія В«ТАЛКОВ» , але згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України ... ТОВ В«ЛитейщикВ» не мав права на віднесення придбання основних фондів до розрахунку бюджетного відшкодування у розмірі 62828,00 грн. у зв'язку із тим, що вона фактично не сплачена.

Згідно з поданою ТОВ В«ЛитейщикВ» до Приазовського відділення Приморської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за травень 2014 року (вх. НОМЕР_1 від 19.06.2014) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 98061,00 грн., сформована за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалась у квітні 2014 року.

Згідно даних розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації) становить 98061,00 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, становить 98061,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 98061,00 грн.

Відповідно до довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ звітного періоду) залишок від'ємного значення складається з сум 98061,00 грн. за звітний квітень 2014 року.

Судом із долучених та досліджених матеріалів справи встановлено, що 01.08.2012 між ТОВ В«Таврійська ливарна компанія В«ТАЛКОВ» (позичальник) та ТОВ В«ЛитейщикВ» (позикодавець) укладено договір позики із заставним забезпеченням, відповідно до умов якого з метою фінансової стабілізації позичальника позикодавець надає позичальникові позику на суму 2 600 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві зазначену суму позики в обумовлений строк. Відповідно до п. 2 Договору повернення зазначеної суми позики повинно відбутись протягом одного року частинами, але не пізніше 01.08.2013.

Згідно п. 5 Договору з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань по поверненню суми позики в зазначений у п. 2 даного договору строк, позичальник надає у заставу майно, згідно додатку 1, 2. Договір застави, який встановлює забезпечення, укладається окремо та є додатком до даного договору.

29.08.2013 між ТОВ В«ЛитейщикВ» та ТОВ В«ТЛК В«ТАЛКОВ» укладено договір про задоволення вимог заставодержателя. В п. 1 вказаного договору зазначено, що згідно договору застави, укладеного між ТОВ В«ЛитейщикВ» та ТОВ В«Таврійська ливарна компанія В«ТАЛКОВ» , посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 11.06.2013 за № 2267 за яким рахується заборгованість заставодавця перед заставодержателем на суму 2 600 000 грн. на підставі договору позики, укладеного між ТОВ В«ЛитейщикВ» та ТОВ В«Таврійська ливарна компанія В«ТАЛКОВ» , іпотекодавець шляхом укладення цього договору передав у власність іпотекодержателя предмет застави за вартістю оцінки майна за згодою сторін у сумі 1 213 675,64 грн.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що в рахунок задоволення вимог заставодержателя, заставодавець передав заставодержателю право власності на рухоме майно у кількості 357 одиниць згідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Надаючи оцінку вказаній господарській операції, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Описана господарська операція з юридичної точки зору, у зв'язку із невиконанням позичальником вимог договору позики та задоволенням позикодавцем своїх вимог за рахунок забезпеченого майна, трансформувалась у договір купівлі-продажу, а в розумінні податкового законодавства - є поставкою.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Оскільки вказану операцію слід розцінювати як поставку, то контрагентом виписано позивачу податкові накладні у 2013 році, перелік та реквізити яких вказані контролюючим органом в акті перевірки.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки наведений перелік податкових накладних, однак контролюючий орган не наводить будь-яких обставин, щодо недійсності вказаних податкових накладних.

Таким чином, можна дійти висновку, що всі податкові накладні, які зазначені товариством у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, правомірно брали участь у формуванні податкового кредиту спірного періоду, а саме березня 2014 року.

Теж саме стосується і строків включення сум ПДВ по податковим накладним 2013 року в податковий кредит квітня 2014 року. Сумніви контролюючим органом з цього приводу в акті перевірки не виказані, про порушення відповідних норм ПК України не зазначено, а тому посилання представника відповідача на них суд вважає безпідставними.

Отже, оскільки контрагентом позивача - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» за операцією щодо задоволення вимог заставодавця за рахунок майна заставодержателя, а фактично за передачу товару, виписано податкову накладну, ТОВ В«ЛитейщикВ» , на думку суду, правомірно включив до складу податкового кредиту вказану суму.

Ця сума податкового кредиту брала участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року.

Однак, посилання контролюючого органу, що вказана сума не може брати участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування травня 2014 року з тих підстав, що є фактично не оплаченою, суд відхиляє з огляду на таке.

Як зазначалося вище, господарські відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» виникли саме з підстав укладення договору позики, за якою позивачем передано контрагенту грошові кошти. Проте, кошти у встановлений договором строк не повернуті, у зв'язку із чим, повернення грошових коштів, а саме оплата за вказаною угодою, відбулась шляхом задоволення вимог застоводержателя за рахунок заставного майна контрагента.

Тому, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України не знайшов свого підтвердження.

Більш того, суд зазначає, що в даному випадку, якщо надавати оцінку посиланням контролюючого органу на те, що господарські операції між ТОВ В«ЛитейщикВ» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» були спрямовані на отримання податкової вигоди - формування валових витрат та податкового кредиту з метою мінімізації або ухилення від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до бюджету та отримання бюджетного відшкодування, слід зазначити таке.

По-перше, якщо контролюючий орган ставить платнику податків в провину ухилення від сплати податків, ця обставина в силу положень ст. 71 КАС України, має підтверджуватись певними засобами доказування. Такими належними та допустимими доказами, в даному випадку, може бути вирок суду щодо засновників позивача чи його контрагента за ухилення від сплати податків. Однак, такого вироку на даний час немає.

По-друге, отримання податкової вигоди завжди свідчить про те, що бюджет за результатами укладеної між платниками податків угоди поніс певні втрати. Суд, дослідивши первинні документи та інші матеріали справи приходить до висновку про те, що в даному випадку цього не відбулось. Так, на сторінці 7 акту перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість опрацьовувались відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ В«ЛитейщикВ» та його контрагентів, встановлених АС В«Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентівВ» , відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 В«Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість і встановлено, що на дату перевірки відхилення відсутні.

Тобто, контрагент позивача - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» не тільки виписав за результатами спірної господарської операції податкову накладну, а і задекларував податкові зобов'язання за нею, які мають бути сплачені до бюджету.

При цьому суд зауважує, що фактична сплата чи несплата контрагентом своїх задекларованих податкових зобов'язань за спірною господарською операцією не впливає на право позивача формувати податковий кредит та відповідно включати вказану суму з ПДВ до розрахунку суми бюджетного відшкодування за спірний період.

Також, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу в письмових запереченнях на те, що ТОВ В«ЛитейщикВ» та його контрагент - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» є пов'язаними особами оскільки, норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування податкового кредиту з ПДВ та визначення сум бюджетного відшкодування не містять прямих обмежень щодо цього.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки № 311/08-17-15/24903942 від 05.09.2014, про порушення ТОВ В«ЛитейщикВ» вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0355081715 від 02.10.2014 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Литейщик» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Приморською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Приазовське відділення податкове повідомлення рішення від 02.10.2014 №0355081715.

Судові витрати в сумі 188,48 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ» за рахунок бюджетних асигнувань Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя (підпис) І.В.Шара

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В.Шара