Постанова

від 23.09.2015 по справі 826/14774/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2015 року 18:28 № 826/14774/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Білоус А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» до третя особаДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві Державна фіскальна служба України провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за участю:

представника позивача -Онисько М.М.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

представника третьої особи - Мельник А.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латагро» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), за участі третьої особи. Що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо визначення в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податкового боргу у розмірі 7 087 782грн.;

- зобов'язання Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податковий борг у розмірі 7 087 782грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно визначено в обліковій картці підприємства податковий борг у розмірі 7 087 782грн. на підставі поданої податкової звітності за лютий 2015 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що податкова система штучно сформувала податковий борг у розмірі 7 087 782грн. на підставі поданої позивачем податкової звітності за лютий 2015 року.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою діяльністю «Латагро» зареєстровано Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.06.2007р. в якості суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи і є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником податку на додану вартість.

Починаючи з 14.06.2007р. платник податків перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві.

20 березня 2015 року ТОВ «Латагро» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року за №9044854353, якою задекларовано суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на початок звітного (податкового періоду) графа 6 таблиці 1 Д2 (р. 26) у розмірі 10 787 550грн., яка згідно Додатку 2 до декларації складається з:

- графи 2 (від'ємне значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 20.2 декларації за січень 2015 року / IV квартал 2014 року) Додатку 2 до декларації у розмірі 33 244грн.,

- графи 3 (залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за січень 2015 року / IV квартал 2014 року) Додатку 2 до декларації у розмірі 3 666 524грн.,

- графи 4 (суми задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року) Додатку 2 до декларації у розмірі 7 087 782грн.

20 квітня 2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок за лютий 2015 року №9073960931 з Додатком 2, згідно якого в п. «а» Додатку 2 до декларації відображена сума 1 200 000грн.

Крім того, підприємством в уточнюючому розрахунку від 20.04.2015р. задекларовано в таблиці 1 Додатку 2 графа 4 (суми задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01.02.2015р.) у розмірі 7 087 782грн., що на думку відповідача призвело до штучного формування системою податкового боргу підприємства.

На підставі клопотання позивача про отримання акту податкової звірки за зобов'язаннями з ПДВ, відповідачем проведено звірку, за результатами якої 12.05.2015р. складено Акт №4899-20, яким встановлено, що за підприємством обліковується податковий борг з ПДВ у розмірі 7 776 259грн., з яких 7 087 782грн. - графа « 4» та 688 477грн. - сума узгодженого податкового зобов'язання за березень 2015 року.

Незгода позивача з діями податкового органу щодо визначення в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податкового боргу у розмірі 7 087 782грн. та необхідність зобов'язання у зв'язку із цим відповідача вчинити певні дії обумовила ТОВ «Латагро» звернутися до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платниками податків у відповідності до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Так, зокрема для цілей оподаткування податком на додану вартість, платником податку у відповідності до п. « 1» п. 180.1. ст. 180 ПК України є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

У відповідності до п. «а» 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1. ст. 187 ПК України).

Передумовою щодо сплати податкового зобов'язання є подання платником податку на додану вартість податкової декларації за відповідний звітний період, який у відповідності до п. 202.1. ст. 202 ПК України, становить календарний місяць.

Згідно з пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та .зборів.

Податкова декларація у відповідності до 46.1. ст.46 ПК України, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Отже, за наслідками проведення господарської діяльності, платник податків зобов'язаний здійснити декларування податкового зобов'язання, та в законодавчо встановлені строки згідно вимог пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України, здійснити сплату податкового зобов'язання.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5. ст. 46 ПК України).

Так, зокрема Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. №13 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України було внесено зміни до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014 N 966.

Подання податкової декларації з ПДВ за звітні (податкові) періоди - лютий 2015 року та наступні звітні періоди (далі - звітні (податкові) періоди) здійснюватиметься за формою і в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 N 966 (далі по тексту - Накази 966), у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 N 13 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за N 102/26547 (далі - Порядок N 13).

З урахуванням алгоритму заповнення податкової звітності з ПДВ визначеного Наказом №966, ТОВ «Латагро» в законодавчо встановлені терміни за лютий поточного року, подано основну податкову декларацію з податку на додану вартість (реєстраційний номер: 9044854353).

Відповідності до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як встановлено судом, позивачем 20.04.2015р. подано до податкового органу уточнюючий розрахунок № 9073960931.

Суд зазначає, що у розмір суми основного податкового боргу увійшла сума, що має інформаційний характер як для платника податку так і для податкового органу, та відображається безпосередньо у графі « 4» (суми задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року) Додатку №2 який є додатком до декларації з податку на додану вартість та відображає розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року.

При цьому, податковий борг у розумінні пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України це - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.39. п. 14.1 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Також, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо (п. 54.3. ст. ст. 54 ПК України):

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, відсутність у Рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість суми грошового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету за відповідний звітний період та відсутність з боку податкового органу дій визначених п. 54.3. ст. ст. 54 ПК України щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість свідчить про безпідставне визначення у обліковій картці ТОВ «Латагро» з податку на додану вартість податкового боргу.

В тому числі, у відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З урахуванням вимог встановлених п. 200.1. ст. 200 ПК України, суд приходить до висновку, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Латагро», що підлягає сплаті до Державного бюджету України згідно звітної податкової декларації за лютий 2015 року та уточнюючої податкової декларації становить - 0 грн.

Таким чином, підстав щодо визначення податкового боргу ТОВ «Латагро» у розмірі 7 087 782грн. у відповідача не було, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо визначення в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податкового боргу у розмірі 7 087 782грн.

У той же час суд вважає, що для належного способу захисту порушених прав позивача, необхідно задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податковий борг у розмірі 7 087 782грн.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо визначення в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податкового боргу у розмірі 7 087 782грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» податковий борг у розмірі 7 087 782грн.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень, 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлено 06.10.2015р.